Судьба больших денег

ВСП уволил судью, защитившую персональные данные лица

Сначала законница запретила одной из сторон использовать доказательства на собственную защиту. Потом, проигнорировав окончание срока собственных полномочий, отпустила на свободу сотню миллионов гривен, находившихся под арестом. За такие действия поплатилась должностью.

На захист олігарха

У березні 2018 року до Вищої ради правосуддя поскаржилося Національне антикорупційне бюро. На думку борців з корупцією, Людмила Кізюн із Солом’янського районного суду м.Києва приймала невмотивовані рішення. Це призвело до зняття арешту з майже сотні мільйонів гривень.

Через місяць скаргу до ВРП написали працівники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, висловивши аналогічні претензії. Третя дисциплінарна палата відкрила провадження.

Згодом ТДП виявила, що не тільки «антикорупціонери» мають питання до роботи судді. Ще раніше, у грудні 2017 — січні 2018 років, на жінку скаржився Національний банк та адвокат Анастасія Самойленко в інтересах одного товариства. Причиною обох скарг стала ухвала від 15.12.2017, яка, на думку скаржників, ґрунтується виключно на припущеннях судді, не містить жодних посилань на докази та перешкоджає господарській діяльності зазначених у ній юридичних осіб.

Цією ухвалою суддя вжила заходів забезпечення за позовом Ігоря Коломойського про захист його персональних даних. Жінка заборонила збирати, накопичувати, копіювати, подавати, надавати чи іншим чином поширювати в Україні та за кордоном будь-які документи, які містять його персональні дані.

Здавалось би, нічого поганого, тільки от Нацбанк є відповідачем у 50 позовах, що стосуються опального олігарха. А ця ухвала фактично позбавила регулятора можливості надавати будь-які докази у справі, адже в них може бути вказане ім’я позивача.

Тому в липні відкрили ще одне провадження проти Л.Кізюн. Згодом справи за двома цими випадками об’єднали в одну.

Заарештованим грошам — волю

У ході розслідування з’ясувалося таке. У грудні 2016 року детектив НАБУ звернувся до слідчого судді Солом’янського райсуду з клопотанням про арешт коштів на рахунку одного підприємства в сумі 185 млн грн., які надійшли від Одеської міської ради як плата за нежитлові будівлі. Провадження стосувалося розтрати службовими особами. Суд клопотання задовольнив. Згодом апеляційна інстанція залишила цю ухвалу чинною, а гроші визнано такими, що набуті протиправним шляхом.

Вони перебували під арештом 2 роки. За цей час підприємство подало 61 клопотання про їх повернення, однак у задоволенні прохань регулярно відмовляли. Аж доки питання не потрапило на розгляд до Л.Кізюн. 1 лютого 2018 року жінка частково задовольнила одне з таких клопотань. Хоча строк її повноважень закінчився 15.01.2018. Як наслідок, утрачено майже 100 млн грн. Основою для ухвали стала наявність висновку експертизи КНДІСЕ щодо однієї з придбаних Одеською міськрадою будівель, в якому значилася саме така сума без ПДВ.

Наступного дня Л.Кізюн прийняла іншу ухвалу — про роз’яснення попередньої, в якій запевнила, що своїми діями створила можливість перерахування коштів «на користь Одеської міської ради». Хоча визначення способу використання коштів, арешт з яких знято, виходить за межі повноважень слідчого судді й не має для власника грошей будь-яких правових наслідків.

Прокурори наступного дня знову подали клопотання про арешт майна, і 6 лютого інший суддя його задовольнив. Але Л.Кізюн на наступний день знову частково скасувала ухвалу свого ж суду за усним клопотанням представника підприємства. Оскільки клопотання про скасування арешту було усним, представник НАБУ не встиг підготуватися до захисту своєї позиції.

За такі проступки ТДП вирішила звільнити порушницю.

Засідання обвинувачів

Л.Кізюн оскаржила вердикт палати. На засіданні Ради зібралися всі скаржники: представники НАБУ й НБУ та А.Самойленко. Сама суддя не з’явилася, не прийшов і її представник. Жодних заяв і відомостей від неї також не було.

«Порушення, допущені Л.Кізюн, є грубими, систематичними й пов’язані з винесенням рішень, які порушують положення законодавства. Такі дії підривають довіру до суддівського корпусу в цілому», — заявив представник НАБУ.

До речі, у рішенні Апеляційного суду м.Києва від 28.09.2018, яким скасовано ухвалу, йдеться про те, що суддя, не взявши до уваги всіх обставин, вирішила справу по суті.

Заступник голови ВРП Вадим Беляневич запитав, які негативні наслідки мала ухвала, що захистила персональні дані олігарха.

«Нацбанк є відповідачем у понад 50 спорах стосовно нього особисто та щодо компаній, з ним пов’язаних. Ці провадження розглядаються дотепер. Оскільки заборона поширюється й на НБУ, банк був позбавлений можливості надавати доказову базу щодо обґрунтованості своїх дій, виступаючи в суді в як відповідач. Фактично нівелюється можливість захищати не лише свої інтереси, а й інтереси всієї банківської системи», — відповів представник регулятора.

Наостанок на захист рішення виступив представник ТДП Анатолій Мірошниченко: «Щодо першого епізоду зі зняттям арешту. Факти доводять, що Л.Кізюн дуже сильно хотіла ухвалити певне рішення, не надто переймаючись підставами для його ухвалення. Це гранично недобросовісна поведінка. Стосовно ухвали про забезпечення позову, то я зверну увагу лише на той процес, який має розглядати Високий суд Англії. Мова йде про $1,7 млрд, які згідно з позицією позивача були незаконно виведені з «Приватбанку». $1,7 млрд, 50% і ухвала про захист персональних даних І.Коломойського. Масштаб, на мій погляд, вражає».

Незважаючи на те що на засіданні були присутні тільки скаржники, ВРП вирішила звільнити Л.Кізюн. Хоча залишилося запитання: заборонено захищати персональні дані всіх українців чи це стосується тільки тих осіб, з якими судиться Нацбанк? Чи, можливо, ключовою для відповіді є сума, щодо якої тривають судові спори?