Сватовские страсти

Законника хотели отстранить за свободомыслие, но ВСП его защитил

Бороться за справедливость решил руководитель суда. И делать это в лучших традициях общественных активистов: привлекать прессу, делать сенсационные заявления, обвинять чиновников. Только деятелям проще: они не имеют дисциплинарной палаты, которая может лишить работы.

Язик — ворог мій

У липні минулого року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга на дії голови Сватівського районного суду Луганської області Станіслава Юрченка. В інтерв’ю районній газеті він заявив, що місцевий чиновник учинив кримінальне правопорушення — самовільно зайняв частину землі та звів там будинок. На думку скаржника, такі заяви є грубим порушенням суддівської етики та наслідком того, що дружина судді має чимало землі й займається фермерством. У червні цього року дисциплінарна палата відкрила провадження стосовно балакучого судді.

Згодом з’ясувалося, що різкі висловлювання в пресі з уст луганського судді звучать не вперше. Адже до ВРП надійшла ще одна скарга, якій вже понад 2 роки. На дії судді нарікав прокурор області. У грудні 2015 року законник уже робив публічні заяви з приводу іншої особи, наполягавши на її причетності до кримінального правопорушення. Цим, на думку прокурора, служитель Феміди порушив презумпцію невинуватості, адже суд ще не відбувся. Крім того, суддя оприлюднив інформацію досудового слідства.

Тож у липні поточного року проти володаря мантії відкрили ще одне дисциплінарне провадження й об’єднали його з попередньою справою.

З’ясувалося, що законник написав у місцеву районну газету статтю «Хто ставить палиці в колеса сватівському правосуддю». У ній він розповідає про кримінальне провадження щодо очільника місцевого водоканалу, якому слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом вийти під заставу, адже він розтратив понад 200 тис. державних коштів. Такі зловживання суддя вважає ланцюговою реакцією інших правопорушень з боку міської ради. Також С.Юрченко звернувся до прокуратури, щоб та перевірила, чи пропонували комусь із працівників суду, в якому він працює, хабара, і, якщо такі випадки були, вимагав притягнути винних до відповідальності.

Крім того, голова суду вважає, що притягнути до кримінальної відповідальності треба… головного полісмена. За корупцію, пиятику й керування авто в нетверезому стані.

У травні 2017 року голова суду знову спробував боротися за справедливість за допомогою преси й дав тій самій місцевій газеті інтерв’ю. У ньому звинуватив інспектора земельних ресурсів у захопленні ділянок.

Учіть матчастину!

На зсіданні дисциплінарної палати з’ясувалося, що С.Юрченко нітрохи не кається. Він наполягав на правдивості негативних оцінок, які дав чиновникам зі свого району. На підтвердження власних слів надав копію вироку, яким начальника водоканалу визнали винним, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження, відкрите в червні цього року. Причиною провадження стало якраз самовільне займання земельної ділянки.

Однак дисциплінарна палата все ж виявила порушення — недотримання високих стандартів поведінки. У п.40 висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судді повинні демонструвати обережність у своїх відносинах із пресою та бути здатними підтримувати незалежність і безсторонність, уникаючи будь-якої можливості використання своїх відносин із журналістами та давання безпідставних коментарів щодо справ, які вони розглядають.

За таку необережність у висловах законника вирішили відсторонити на 4 місяці від роботи та відправити до Національної школи суддів вивчати суддівську етику.

Через правду не каються

С.Юрченку не сподобалося таке посягання на свободу слова, і він прийшов на засідання ВРП відстоювати свої права.

«Я дійсно дав інтерв’ю журналістам, адже попередньо було опубліковано низку статей щодо працівників нашого суду. Треба було показати роботу суду, нашу позицію. Але упередженості, звинувачень чи погроз я не здійснював. Текст статті зі мною не узгоджували», — заявив на свій захист суддя.

Від своїх слів він не відмовляється, адже голова водоканалу відбув покарання протягом двох років згідно з винесеним вироком і навіть не оскаржував його в апеляційній інстанції.

«Люди, що написали скарги, не зверталися щодо статей до суду і не вимагали спростувати. Я думаю, у нас у районі це обговорення було не дуже актуальним», — додав суддя.

Що стосується начальника поліції, то тут С.Юрченко теж не сумнівається в доцільності своїх слів. Адже полісмен не розкрив близько десятка злочинів, скоєних стосовно правосуддя та працівників суду. Це і зривання прапора та решіток на вікнах будівлі, і зрив засідань, і погрози працівникам та покладання поховальних вінків під двері їхніх помешкань. С.Юрченко хотів це якось донести до громадськості та самого очільника місцевих правоохоронців, тому й висловився досить різко в інтерв’ю.

«Що стосується земельного питання, то ініціативу виявили учасники АТО, які не могли отримати ділянок. Вони до мене прийшли, і я їм розповів, яким чином треба звертатись і куди, щоб отримати свій пай. Натомість хлопці виявили гектари, які знаходяться не там, де мали би. Тому я не бачу, які принизливі для скаржників дії я вчинив. Я, звісно, висновки зробив і зрозумів, що потрібно уважно ставитися до інформації, яку надаєш журналістам. Але незаконного нічого не говорив», — стверджував законник.

«З вашого пояснення незрозуміло: ви вважаєте, що ваші висловлювання були в межах етичних норм чи ви зробили це через емоції, які відчували в той момент?» — запитала Голова Верховного Суду Валентина Данішевська.

«Я завжди дотримуюся Кодексу суддівської етики і стараюся висловлюватися так, щоб не виникло жодних сумнівів. Це журналісти додали певні слова та звороти. Я прочитав цю статтю й побачив, що вона якась кострубата, але вирішив не правити текст. Старався подавати інформацію коректно», — відповів С.Юрченко.

Вадим Беляневич вирішив уточнити ще раз, чи вважає суддя допустимим писати статті, підписувати їх своїм ім’ям, в яких у такій різкій формі говориться про місцевих чиновників. Але суддя не відчував ні краплі каяття та стверджував, що нічого крамольного в його словах не було. Спілкувався з журналістами С.Юрченко тільки в усній формі, те, що вони оформили як статтю від його імені, було насправді усним інтерв’ю, яке журналістка трішки прикрасила емоційними словами.

Хоч як би там було, але, схоже, члени ВРП вирішили, що суддя має право висловлювати свою думку про події, які відбуваються навколо нього, і рішення дисциплінарної палати скасували. Суддю не відправлять вивчати етику, але попередження в досьє йому таки запишуть.