Закон і Бізнес


Чем короче, тем умнее

Служителей Фемиды призвали не злоупотреблять словом и не быть нудными


Віктор Пророк радить правникам викладати думки стисліше, аби їх зрозуміли.

№46 (1396) 17.11—23.11.2018
ВАСИЛИЙ КОЛИШНЫЙ
19748

Судебные решения должны быть как можно короче, что будет способствовать их пониманию. Такое мнение выразил судья Кассационного гражданского суда Виктор Пророк. Хотя его коллеги не всегда придерживаются чеховського правила «Краткость — сестра таланта».


Мистецтво написання

Як повідомляє прес-служба установи, під час лекції «Мистецтво написання ділового листа» в рамках навчального блоку «Судова комунікація. Ораторське мистецтво» зазначалося, що викладена в діловому листі інформація має бути стислою і чіткою, а мова — лаконічною. В тексті не повинно бути зайвого, але водночас він має бути повним і завершеним. Доцільно спиратися на цифри і факти. Крім того, потрібно запрошувати адресата до прочитання і не бути нудним.

На думку В.Пророка, такі поради можуть стати у пригоді й при написанні судових рішень. Він наголосив, що для кращого розуміння тексту важливим є його структурування, виділення ключових моментів. Це узгоджується з рекомендаціями щодо написання судового рішення, напрацьованими профільною робочою групою ВС.

Відповідаючи на запитання про те, чи доцільно спрощувати речення, писати лаконічно, суддя сказав, що судові рішення мають бути якомога коротшими, адже це буде сприяти їх розумінню. Хоча очевидно, що рішення, яке містить фактичні обставини справи, не може бути максимально коротким. «Але викладення фактичних обставин не має перевищувати обсяг, необхідний для розуміння фабули справи», — зауважив В.Пророк.

Також, за його словами, в судовому рішенні важливим є нормативне обґрунтування, але воно не повинне бути надто розлогим. «На мою думку, суд касаційної інстанції має зосереджуватися на тих спірних питаннях, застосуванні норм права, які, на переконання особи, що подала скаргу, некоректно чи неправильно були враховані судами попередніх інстанцій чи в яких були допущені порушення», — пояснив суддя КЦС. І додав, що під час написання стандартного рішення треба дотримуватися принципу «keep it short and simple» (від англ. «максимально коротко і просто»).

Крім того, В.Пророк зазначив, що більшість моментів, озвучених на заході, актуальна й для підготовки звернень до касаційного суду. Скарга має бути максимально простою і зрозумілою. Так само потрібно зосереджувати увагу на конкретних порушеннях чи неправильному застосуванні норм права, які допустили суди попередніх інстанцій. Фактичні обставини також повинні бути звужені до необхідних. «Що простіша, зрозуміліша касаційна скарга, то більша ймовірність, що суддя-доповідач сприйме і зрозуміє її правильно», — пояснив суддя.

Для прикладу він навів спір щодо договору позики. В.Пророк наголосив, що суду не потрібно розповідати, що договір було укладено вночі, після певних обставин особистого характеру, або обтяжувати скаргу емоціями, мовляв, позичальник — вкрай негативна людина, не виконав обіцянок тощо. «Це мають бути сухі факти, які обґрунтовують правильність застосування норм права, або конкретно сформульовані обставини чи дії або бездіяльність, які свідчать про конкретне процесуальне порушення», — сказав суддя КЦС.

«Усе точне — коротко»

Утім, у Верховному Суді не всі підтримують такі поради. Так, поширеними є дублювання обставин справи у мотивувальній частині, постійні нагадування про те, що ВС є судом касаційної інстанції, про процедуру передання справи до нього тощо.

Навряд чи допомагають сприйняттю змісту копіювання форми рішень Європейського суду з прав людини і цитування законодавчих актів у мотивувальній частині. ЄСПЛ ухвалює рішення, якими послуговуються в інших країнах, і така довідкова інформація не завадить. Утім, те, для кого судді ВС копіюють законодавчі положення, залишається загадкою. Адже не кожен юрист здатен дочитати і до середини тексту розміром кільканадцять аркушів.

До речі, порада викладати рішення простими реченнями допоможе уникнути помилок при узгодженні підрядних частин і зворотів, а також при використанні розділових знаків, чим грішать чимало актів ВС. Також не варто зловживати акцентуванням на певних словах за допомогою стилістичних виділень. Це свідчить про невміння побудувати речення таким чином, аби читач зрозумів, на чому автор хоче зробити наголос.

Можливо, у напрацьованих рекомендаціях варто привернути увагу й до цих аспектів. Це допоможе не тільки читачеві, а й самим суддям, які готують проекти рішень. Адже давня мудрість говорить: «Той істинний мудрець, хто багато сказати може стисло і ясно».