Маленькая ложь
В ВРП считают, что неоднозначность нормы закона не освобождает от ответственности за недостоверные данные в декларации
Лингвистическая экспертиза становится популярным средством защиты на заседаниях дисциплинарных органов. Недавно к специалистам обращался Генеральный прокурор, на этот раз — судья. Он попросил языковедов растолковать закон.
Два провадження, одна догана
У 2016 році Роман Мудрецький з Апеляційного суду Дніпропетровської області, заповнюючи декларацію доброчесності, приховав факт того, що в січні 2014-го залишив без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо одного з громадських активістів, який призначив районний суд. У п.17 декларації суддя вказав, що не приймав одноособово або у складі колегії рішень, передбачених у ст.3 закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У березні 2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів отримала скаргу, в якій громадянин стверджував, що декларація не відповідає дійсності. Під час дослідження досьє та співбесіди ВККС виявила, що активіст мав рацію. Колегія суддів, до якої входив і Р.Мудрецький, залишила без змін запобіжний захід щодо учасника мітингів. Тому комісія зупинила кваліфоцінювання та звернулася до Вищої ради правосуддя.
З’ясувалося, що ВРП добре відомий цей факт. Ще в листопаді 2014 року чоловік, якому не дозволили мітингувати, звернувся до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції з відповідною скаргою.
Друга дисциплінарна палата Ради відкрила провадження й навіть констатувала факт істотних порушень норм процесуального права. Проте не притягнула Р.Мудрецького до відповідальності через те, що строк, протягом якого можна було це зробити, минув.
Суддя тоді пояснив свою ухвалу тим, що не мав достовірної інформації про те, що особа брала участь саме в масових заходах протесту. В апеляційній скарзі йшлося лише про пом’якшення запобіжного заходу, який був призначений через підозру в порушенні громадського порядку, і це не пов’язувалося з участю особи в мітингу.
Оцінивши наявну в досьє інформацію та пояснення судді, дисциплінарна палата ВККС вирішила, що викладені факти та обставини можуть свідчити про зазначення завідомо недостовірних даних у декларації доброчесності.
На засіданні Р.Мудрецький послався на допущені порушення — призначення справи до розгляду без передбаченої законом підготовки. А обставини, з приводу яких відкрили провадження, назвав припущеннями, а не фактами. Однак судді таки винесли догану.
Тлумачення лінгвіста
Р.Мудрецький оскаржив стягнення до Ради та з’явився на засідання разом з адвокатом. Він уважає, що необхідність декларувати інформацію щодо обрання або залишення без змін запобіжного заходу стосується тільки суддів першої інстанції. Адже це є обов’язком слідчих суддів. Якби в апеляційній скарзі наголошувалося на скасуванні ухвали, тоді він міг би прийняти таке рішення й цей факт треба було б декларувати. Проте мова йшла про пом’якшення запобіжного заходу. Законник вирішив, що про це згадувати не обов’язково.
«Я звернувся до лінгвістів з метою отримати більш чітке роз’яснення закону. І вони вирішили, що тлумачення, яке я вкладав у цей закон, має право на існування», — стверджував Р.Мудрецький. Висновок експерта суддя долучив до справи.
«Інститут декларування доброчесності досить новий у нашій державі. Жодних роз’яснень, які дані необхідно вказувати, не було», — наголосив Р.Мудрецький. — Я зрозумів закон саме так».
Член ВРП Андрій Бойко зачитав статтю закону «Про судоустрій і статус суддів», що стосується відповідальності за декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) даних. «Те, про що ви говорите, про умисне відхилення від декларування або приховування певних відомостей, охоплюється ознаками саме цього складу дисциплінарного проступку», — заявив А.Бойко.
Члени ради обговорили ситуацію на самоті й вирішили залишити рішення дисциплінарної палати чинним. Тим самим ВРП констатувала, що неоднозначність норми закону, яка допускає різночитання, не звільняє від відповідальності.