Банкротство — это для порядочных

Председатель ВС: чем дольше рассматриваются дела, тем больше шансов у должника спрятать имущество

В соответствии с международными рейтингами Украина занимает 149-е место в мире по эффективности процедур, касающихся неплатежеспособности. Но судьи надеются, что новопринятый кодекс изменит ситуацию. Его собственно и обсуждали во время совещания в Кассационном хозяйственном суде.

Суд: арбітр чи керівник?

Особливої актуальності дискусія набула з огляду на ухвалення напередодні парламентом Кодексу з процедур банкрутства. Новоприйнятий акт майже повністю змінює процедуру судового провадження та налічує безліч новел. Як зазначила Голова Верховного Суду Валентина Данішевська, «новий закон має допомогти досягнути кращого балансу інтересів між суб’єктами банкрутства, а ВС у свою чергу — забезпечити єдність судової практики».

КПБ цілковито змінює філософію процедури банкрутства. Ключова ідея полягає в досягненні максимальної швидкості та прозорості розгляду справи. На думку західних правників, саме це повинно забезпечити досягнення головної мети — справедливого розподілу коштів банкрута між кредиторами. Зокрема, у кулуарах розглядалися дві протилежні концепції щодо повноважень суду в процедурі банкрутства.

Першу відстоювали правники та науковці, які наполягали на наданні максимальної дискреції суддям, адже це судова процедура і саме вони повинні впливати на всі процеси. Зовсім іншої точки зору дотримувалися представники банківської спільноти, які наполягали на переданні ключових повноважень комітету кредиторів, залишивши суду тільки нагляд за дотриманням сторонами процесу вимог законодавства. У результаті було досягнуто компромісу, згідно з яким із наявної процедури банкрутства було прибрано всі можливості до її затягування, а повноваження суду — дещо обмежені.

Зокрема, з моменту набрання чинності КПБ касаційну скаргу можна подати лише стосовно перегляду ухвал, якими розпочинається провадження, перегляду постанов, якими вводиться ліквідаційна процедура, перегляду ухвал за наслідками розгляду вимог кредиторів і перегляду постанови, якою завершується провадження. Скорочуючи перелік підстав, щодо яких можливий касаційний перегляд, автори закону мали на меті зменшення можливостей для затягування процесу розглядом дріб’язкових питань і забезпечення належного контролю.

Як зауважила В.Данішевська, суд повинен мати достатній інструментарій, аби забезпечити баланс прав і свобод учасників провадження, проте одним із головних завдань процедури є її швидкість. Тільки за умови дотримання строків можна досягти кращих результатів, принаймні так уважають у світі. Навіть якщо судді приймуть ідеальні рішення, основної мети, тобто розрахунків, ми не досягнемо. Оскільки чим довше судді розглядають справи, тим більше шансів у боржника сховати майно.

Жодних зупинок

З практикою затягування справ шляхом подання необґрунтованих оскаржень повинно бути покінчено. Такої думки дотримувались як представники банківської спільноти, так і науковці. ВС, зокрема, вважає, що в касаційну інстанцію не повинна передаватися вся справа, якщо, наприклад, предметом спору є вимоги одного кредитора.

Як пояснила Голова ВС, банкрутство — це суто економічний процес, який лише супроводжується судом. Перегляд рішення в касаційній інстанції, якщо буде визначено іншу суму кредиторських вимог, фактично матиме один легальний наслідок — визначення суми, яку він отримає наприкінці. Якщо кошти взагалі залишаться для цієї черги. На думку Голови ВС, рішення не повинні впливати на побічні інтереси кредитора, зокрема, голосувати по-іншому або ж зосереджувати рішення в певному колі кредиторів. Справа повинна розвиватися саме так, як її запустили в першій інстанції. Перегляд розміру грошових вимог є єдиною легальною метою кредитора. Він не повинен намагатися досягти чогось іншого, крім отримання грошей.

Легкий вхід до процедури, революційні зміни, продаж майна за найвищою ціною, швидкі процедури — усе це повинне докорінно змінити банкрутство. Ніхто у світі не розуміє,як можна зупинити провадження, як можна взагалі зупинити процес банкрутства.

Зупинення провадження у справі стало настільки болючим питанням, що розробники проекту були змушені прописати однозначну заборону в тілі закону. Зупинити життєдіяльність боржника неможливо, коли судді зупиняють провадження, фактично втрачається контроль над економічними процесами. У процедурі банкрутства не змінюється нічого з огляду на діяльність підприємства, не змінюється його можливість випускати продукцію, розраховуватися з кредиторами й з постачальниками, сплачувати податки, видавати заробітну плату.

Державні органи — не перепона

Дискусійними виявилися питання щодо погоджень плану санації. Досліджуючи процедуру відновлення платоспроможності боржника в Україні, міжнародні експерти не раз висловлювали стурбованість щодо великої кількості погоджень плану санації та можливості блокування триваючого банкрутства таким чином. Дослухавшись до порад, автори КПБ наново переписали процедуру санації. Відтепер державні органи тільки запитують: згодні вони на запровадження такої процедури чи ні? Якщо ж протягом часу, наданого для ознайомлення з планом санації, відповіді не немає, розпочинається процедура ліквідації.

Завдання суду — лише забезпечити, щоб державні органи знали, що пропонується такий план санації, та мали певний час відгукнутися на це. І все. Блокувати процедуру банкрутства державні органи не повинні, зазначила В.Данішевська.

У ході підготовки законопроекту робоча група дослідила санацію підприємств, і наслідки були невтішні. Близько 70% проаналізованих справ закінчувалися нічим, а процес відновлення платоспроможності використовувався сторонами для досягнення певних компромісів і напівлегального виведення майна. Показовою в цьому плані є справа про санацію державного підприємства, яка триває з 2000-х років, у ній досі не погоджено ключових рішень. Такі зміни підвищують відповідальність суду, але вони насправді необхідні, вважають розробники кодексу.

Приватна неплатоспроможність

Найбільш очікуваною новелою КПБ є поява однієї з книг, пов’язаної з банкрутством фізичних осіб. Як зазначив один з розробників проекту кодексу Ігор Ніколаєв, поява цього розділу викликала бурхливу реакцію деяких представників нашого суспільства, зокрема тих, які брали кредити у валюті або погоджувалися на іпотеку.

Одна з останніх змін, що відбувалася буквально під час голосування в сесійній залі, стосувалася становища таких боржників. Передбачалося, що з моменту вступу в дію КПБ буде припинено дію мораторію на звернення стягнення на іпотечне майно, яким забезпечені кредити у валюті. Продуктом політичного компромісу став момент вступу в дію кодексу, тому суспільство має мінімум 7 місяців, аби підготуватися до змін. Норми ж мораторію втратять чинність через рік після набуття чинності КБП. Цього не відбудеться завтра, і ніхто не піде забирати житло в громадян, наголосив Ігор Ніколаєв.

Запровадження інституту банкрутства фізосіб є революційним для України, але нічого принципово нового не відбудеться, вважають судді господарської юрисдикції. Під час обговорення проекту кодексу в комітетах дискутувалося питання підсудності таких справ. Думки із цього приводу поділилися. Зокрема, науковці виступали за передання підсудності судам загальної юрисдикції, обґрунтовуючи свою думку наявністю в них достатнього досвіду розгляду справ громадян. Однак вирішили залишити підсудність справ про банкрутство фізосіб у віданні «господарників».

Добросовісний боржник

Упровадження інституту банкрутства фізосіб — це виклик не тільки для суддів, а й для суспільства в цілому, вважають розробники кодексу. Відповідно до його положень можливо списати лише ті борги, які нереально повернути. З одного боку, це звільняє банківську систему від необхідності вжиття додаткових заходів для обслуговування кредитів.

Новий кодекс містить нетипові для вітчизняної правової традиції норми про моральність і добросовісність. Проте однієї неможливості розрахунку за зобов’язаннями недостатньо для визнання особи банкрутом. Вона повинна довести, що зробила все можливе для розрахунку, але з об’єктивних причин не має можливості, навіть розпродавши власне майно, погасити борги. Судді повинні бути готові не тільки до тиску з боку позичальників, а й до необхідності роз’яснення змісту закону та його ідеології, пояснила В.Данішевська.

Інститут банкрутства впроваджується виключно для боржника, і саме на нього покладається тягар доведення своєї порядності. Дискусійними виявилися питання щодо контролю за боржниками. Наразі такі механізми відсутні, але це є неприродним, коли особа, визнана банкрутом, має можливість відпочивати за кордоном або ж купувати предмети розкоші.

«Я не кажу про те, що суддя повинен стояти в аеропорту й дивитися, хто вилітає на Мальдіви. Однак система спостереження в рамках держави повинна бути. Ми маємо заохочувати людей, щоб до нас доходила така інформація. Можливо, хай за цим спостерігає банк: дійсно така людина потребує списання чи нехай працює та віддає», — наголосила Голова ВС.

В умовах вільного ринку банкрутство — це привілей, можливість отримати ще один шанс. Відновлення платоспроможності за умови, що кредитори позбудуться своїх грошей, — конфіскація або ж грабіж. Тому В.Данішевська сподівається, що Кодекс з процедур банкрутства не лише встановить необхідний баланс між інтересами боржників і кредиторів, а й закладе передумови для розвитку економіки.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

«Скористатися благами банкрутства має змогу лише той боржник, який доведе свою добросовісність і порядність»

Ігор НІКОЛАЄВ,
юридичний радник Центру комерційного права, к.ю.н.:

— Ігорю Станіславовичу, ви один із розробників Кодексу з питань банкрутства. Чи можете стверджувати, що він розв’яже наявні проблеми?

— Новий кодекс як вирішує цілу низку проблем, пов’язаних із законом про відновлення платоспроможності боржника, так і пропонує фундаментальні зміни. Наприклад, однією з таких новел є зняття бар’єра на входження до процедури банкрутства.

Відповідно до чинного законодавства встановлено ряд обов’язкових вимог, недотримання яких спричиняє повернення заяви про відкриття провадження, а саме: наявність заборгованості в розмірі 300 мінімальних заробітних плат, підтверджені рішенням суду безспірні кредиторські вимоги, неможливість виконання яких установлена в ході виконавчого провадження. Тобто фактично ми мали ситуацію, за якої боржник змушений доводити свою неплатоспроможність. Як жартували інколи керівники неплатоспроможних підприємств, хоч самому із собою позивайся, щоб виконати всі необхідні умови.

КПБ розв’язує цю проблему та змінює філософію процесу банкрутства. Так, законодавець уважає, що наведені судові процедури створюються як пільга для порядного боржника і за наявності ознак неплатоспроможності менеджмент повинен мати можливість легального та завчасного розрахунку з кредиторами. Під контролем суду боржник матиме можливість провести реструктуризацію боргів або ж у процедурі ліквідації, здійснивши продаж усього належного йому майна, задовольнити кредиторські вимоги згідно з черговістю, що встановлена законом.

Головною новелою КПБ є впровадження такого інституту, як банкрутство фізичних осіб. Якщо інститут корпоративного банкрутства є суто економічним і спрямованим на досягнення певного економічного результату, то інститут банкрутства фізичних осіб є явищем соціальним. Це турбота держави та суспільства про тих громадян, які, потрапивши у складні життєві обставини, не мають змоги обслуговувати свої боргові зобов’язання. Саме для цього запроваджується легальна процедура, коли під контролем суду відбувається реструктуризація боргів з їх повним або частковим погашенням. Одначе скористатися благами банкрутства має змогу лише той боржник, який доведе свою добросовісність і порядність. У КПБ встановлено низку запобіжних заходів, які протидіятимуть протиправному застосуванню закону.

— У проекті кодексу містилася норма, яка не допускала до процедури банкрутства особу, сукупні сімейні статки якої перевищують борг. Чи залишилася вона в ухваленому акті?

— Ця норма залишилась, і вона спрямована на те, що у випадку можливості сплатити борг особа повинна розрахуватись. Інститут банкрутства не дає змоги платоспроможному боржнику таким чином ухилитися від виконання зобов’язань. Кожен, хто може платити, повинен це зробити. Банкрутство — пісня не про них.

Насправді прийняття КПБ викликало велику радість серед правників. Святкували так, наче було ухвалено інвестиційний кодекс. Але насправді так і є, оскільки для сталого економічного розвитку потрібно насправді 3 умови: забезпечення недоторканності власності, виконання сторонами своїх зобов’язань і КПБ, що покликаний це вирішити.

«Кодекс з питань банкрутства — це квінтесенція всіх узагальнень судової практики»

Сергій ЖУКОВ,
суддя-спікер Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду:

— Сергію Вікторовичу, чим викликана необхідність кодифікації процедур банкрутства? Чи дотримано в ньому справедливого балансу інтересів усіх сторін цих правовідносин?

— Чинний закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить велику кількість вад, які дотепер долалися лише судовою практикою та певними роз’ясненнями щодо правозастосування. Кодекс з питань банкрутства — це квінтесенція всіх узагальнень судової практики та шлях до вирішення проблем. До моменту прийняття він кілька років обговорювався, і вважаю, що певний баланс інтересів кредиторів, боржника та інших учасників процедури банкрутства знайдений. Головне — уникнути зловживань, а це завдання виключно судової практики, оскільки норми закону можна по-різному розуміти й використовувати.

Процедура банкрутства досить специфічна. Коли при порушенні справи взагалі знімаються будь-які обмеження, це дуже відповідально. Переконаний, що саме господарські суди в змозі встояти в цій ситуації та врегулювати застосування КПБ так, щоб це було на користь суспільству й державі.

— Як ви оцінюєте новий акт і чи вплине він на економіку та судову практику?

— Ухвалений кодекс містить низку новел, наприклад банкрутство фізичних осіб. Такого ще ніколи не було. І навіть наявність процедури банкрутства фізичних осіб — підприємців не полегшує викликів, що стоять перед господарськими судами, оскільки це зовсім різні інститути. Наразі питань — величезна кількість. Але вважаю, що потрібно йти цим шляхом, як зробили західні розвинені країни. Україна повинна мати такий інститут.

Особа, що має боргові зобов’язання, повинна розуміти свою відповідальність перед кредиторами й відповідати за свої дії. Борги потрібно повертати, це є основою розвиненого суспільства, такою самою, як і надання легальної можливості особі, в якої виникли складні життєві обставини, розрахуватися з кредиторами.

Відбуваються великі зміни. Власне прийняття кодексу економіка відчує десь за рік-два після того, як усі зрозуміють, що процедури відбуваються відкрито, прозоро, зрозуміло. Найголовніше — передбачуваність як судової практики, так і всього іншого, як відбувається в демократичних країнах.