Открывая terra incognita

«Пытаемся менять и себя, и учреждение, в котором работаем»

Анатолій Омельчук ознайомив представників ЗМІ з можливостями анонімної участі в судовому процесі деяких свідків та потерпілих.

Карина ТАРАСОВА, пресс-секретарь Винницкого городского суда Винницкой области

5210

Чтобы продемонстрировать, что Винницкий городской суд действительно открытый к общению, на прошлой неделе на обзорную экскурсию пригласили региональных журналистов. Так, газетчики, блогеры, работники радио и телевидения имели возможность побывать в одном из самых больших судов Украины, увидеть, как проходит обычный рабочий день работников учреждения, пообщаться с руководством.

Відкритий діалог

Відсутність у суспільстві інформації про діяльність судів стала підґрунтям для формування недовіри до судової влади. Адже небагато громадян мали справу із судами.

На жаль, для багатьох українців суд залишається terra incognita. Така ситуація вимагає більш активної ролі суддівських інституцій у побудові діалогу із суспільством шляхом налагодження прямих зв’язків між служителями Феміди та журналістами.

Тож кожен володар мантії має ставити перед собою амбітні цілі: зробити діяльність судової системи зрозумілою і доступною для громадян, повернути суду статус авторитетного арбітра в суспільних спорах, підвищити рівень довіри до судочинства, діяти прозоро та відкрито.

Такий вектор в управлінській діяльності підтримує голова Вінницького міського суду Вінницької області Андрій Михайленко. Він вважає, що саме суд має бути «ініціатором комунікації» із громадськістю та вести відкритий діалог із «четвертою гілкою влади».

Знайомство із Фемідою

Знайомство із Фемідою журналісти почали біля будинку правосуддя. Так, медійники дізналися про історію становлення та сьогодення Вінницького міського суду.

Після ліквідації трьох районних судів: Ленінського, Замостянського та Староміського — було утворено Вінницький міський суд. «Спочатку існували певні складнощі в організації роботи. Але працювали понаднормово, шукали компроміси, налагоджували колективну працю… І врешті-решт завдяки спільним зусиллям суд став єдиним та потужним механізмом», — розповіла заступник керівника апарату Руслана Федорова.

Після вступного слова, так би мовити, — лейтмотиву зустрічі, гості мали можливість побачити всі тонкощі роботи служителів Феміди.

Насамперед представники засобів масової інформації мали нагоду ознайомитися з роботою відділу прийому та реєстрації (канцелярією), де документи реєструють у спеціальній програмі «Документообіг загальних судів» (Д3), справі призначають унікальний номер, а також розподіляють справи між суддями.

«Навантаження на працівників відділу дуже велике, оскільки лише за день може надійти близько 200 документів, які потрібно встигнути зареєструвати того ж дня. Тож працівники відділу зазвичай залишаються й після закінчення робочого часу», — зазначила Р.Федорова.

Потім в архіві, де зберігається понад 1,5 млн справ, журналісти переглядали і сучасні, і рукописні рішення суду, датовані ще 1944 роком. Тут же модератор заходу поділилася з гостями ідеєю створення електронного архіву суду.

«Таємне» спілкування

В одному із залів засідання працівники онлайнових видань, радіо та телебачення за допомогою спеціальної апаратури для проведення позавізуального опитування свідків та потерпілих спілкувалися зі «свідком», тобто працівником відділу інформаційно-технічного забезпечення.

Найчастіше цю програму використовують під час розгляду кримінальних проваджень, наприклад у справах про викрадення людей. Такі особи настільки переживають за власні життя та безпеку родин, що відмовляються бути присутніми під час розгляду справ, тому дають показання з «таємної» кімнати, розташованої в будівлі суду. Щоб таке спілкування стало можливим, і кімнату, і зал засідання оснащено технічними засобами, за допомогою яких згадані особи свідчать так, що ніхто, крім судді або колегії суддів, не зможе їх упізнати.

«Під час слухання справи присутні в залі засідання можуть бачити лише силует свідка або потерпілого, виведений на екран монітора, та чути голос, який програмою спотворюється настільки, що неможливо зрозуміти, хто говорить — чоловік або жінка, дитина чи літня людина», — пояснив помічник судді Анатолій Омельчук.

Бесіда під каву

Представники четвертої гілки влади впродовж усієї екскурсії ставили запитання, побачене фіксували на фото- та відеотехніку, почуте — на диктофони, в записники, аби донести до своєї цільової аудиторії, що Вінницький міський суд — не terra incognita.

Потім розмову продовжили у неформальній атмосфері — за філіжанкою кави. Говорили про перспективи розвитку судової влади, передусім на локальному рівні, про несправедливий стереотип щодо суддів, про складність професії та про зміни, на які чекає установа.

Звичайно, були й запитання… Найбільше представників засобів масової інформації цікавила процесуальна діяльність голови суду. «Коли розглядаю справу, то знайомих не маю», — відповів на одне з них А.Михайленко.

Наприкінці розмови очільник суду підкреслив: аби підтвердити прозорість і відкритість роботи установи, яку він очолює, постійно досліджується громадська думка. Так, за результатами останнього моніторингу, 85,2% відвідувачів висловили довіру до суду, що на 19% більше порівняно з минулим роком. І це один з найважливіших показників роботи Вінницького міського суду.

ПРЯМА МОВА

Андрій МИХАЙЛЕНКО,
голова Вінницького міського суду Вінницької області:

— Відкритість і налагоджений зв’язок із громадськістю є одними з гарантій незалежності суду. На жаль, у суспільстві панує негативна думка про судову владу. Тож ми — судді та працівники апарату — намагаємося зламати цей стереотип, змінюючи і себе, і установу, в якій працюємо в напрямі прозорості та відкритості.