Ошибочное требование
За подачу апелляционной/кассационной жалобы по делу об обжаловании постановления о нарушении таможенных правил судебный сбор уплате не подлежит. Такое заключение сделал ВС в постановлении №166/616/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
13 квітня 2018 року м.Київ №166/616/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача — БИВШЕВОЇ Л.І.,
суддів: ШИПУЛІНОЇ Т.М., ХОХУЛЯКА В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Особи 2 на ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 6.07.2017 та 11.09.2017 у справі за позовом Особи 2 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
У травні 2017 року Особа 2 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 26.04.2017 №1147/20500/17, якою митний орган притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу, у вигляді штрафу на суму 8500,00 грн.
Ратнівський районний суд Волинської області ухвалою від 29.05.2017 позов залишив без розгляду.
ЛААС ухвалою від 6.07.2017, посилаючись на стст.108, 187, 189 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційну скаргу Особи 2 на рішення суду першої інстанції залишив без руху, оскільки до неї не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. Цією ж ухвалою суд установив 10-денний строк на усунення недоліків, зазначених в цій ухвалі, з дня отримання її копії.
ЛААС ухвалою від 11.09.2017 апеляційну скаргу Особи 2 на ухвалу суду першої інстанції повернув на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС — через невиконання вимог суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху у зв’язку з несплатою судового збору.
Особа 2 подав до Вищого адміністративного суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права обґрунтовані посиланням на положення стст.87, 1712 КАС, ст.4 закону «Про судовий збір», стст.287, 288 Кодексу про адміністративні правопорушення та висновком, що апеляційний суд не мав підстав зобов’язувати скаржника сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки за подання до суду адмінпозову про скасування постанови у справі про адмінправопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених законом «Про судовий збір».
<…> Верховний Суд у складі КАС ухвалою від 29.03.2018 касаційні скарги Особи 2 прийняв до провадження, об’єднав касаційні скарги в одне провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до такого розгляду з 3.04.2018.
Відповідач не реалізував процесуального права щодо подання відзиву на касаційні скарги.
ВС у складі КАС перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
У ст.67 Конституції передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відповідно до ст.87 КАС (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон «Про судовий збір» (у редакції закону, чинній на час подання апеляційної скарги) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула закону).
За стст.1, 2 цього закону (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи — підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.
Частина 2 ст.3 цього закону (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) містить перелік об’єктів, за які не справляється судовий збір, а ст.5 — перелік суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Отже, сплата судового збору за подання скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст.55 Конституції.
Згідно з ч.1 ст.458 МК (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) порушення митних правил є адмінправопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим кодексом та іншими актами законодавства порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим кодексом чи іншими законами, і за які цим кодексом передбачена адмінвідповідальність.
Відповідно до ст.487 МК (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним, — відповідно до законодавства про адмінправопорушення.
Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається ст.529 МК (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається КпАП та іншими законами (ч.5 ст.529 МК (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги)).
Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КпАП (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) постанову по справі про адміністративне правопорушення (постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі) може бути оскаржено до вищого органу (вищої посадової особи) або до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим кодексом.
У ч.4 ст.288 КпАП (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Отже, відповідно до положень ст.529 МК у поєднанні із ч.4 ст.288 цього кодексу (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення порушення митних правил суб’єкти, яким цим кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися, зокрема за подання позовної заяви, скарги до суду.
На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачується інший вид платежу — судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені законом «Про судовий збір».
Відповідно до положень стст.3, 4, 5 закону «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) серед осіб, які мають сплачувати судовий збір або мають пільги щодо його сплати, та об’єктів справляння судового збору немає таких, які мали б його сплачувати за подання заяви на постанову про накладення адмінстягнення та які постанову про адмінправопорушення відносили б до об’єктів справляння судового збору. У взаємозв’язку зі ст.288 КпАП (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не визначав і не визначає об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адмінсуду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адмінвідповідальності.
Отже, за системного, цільового та нормативного підходу до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов’язаних зі сплатою судового збору, суд вважає, що у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил у розумінні положень стст.487, 529 МК, стст.287, 288 КпАП, стст.2, 3, 4 закону «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору. Митний кодекс дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про порушення митних правил і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.
У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку.
Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об’єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про порушення митних правил провадиться з урахуванням положень стст.287, 288 КпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми закону «Про судовий збір» не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про порушення митних правил, а отже, і за подання апеляційної/касаційної скарги.
У зв’язку із цим за подання позивачем апеляційної/касаційної скарги на рішення суду у справі про оскарження постанови про порушення митних правил судовий збір у порядку і розмірах, установлених законом «Про судовий збір», сплаті не підлягає.
Оскільки судові рішення апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, який установлює порядок прийняття апеляційної скарги на рішення суду попередньої інстанції, відповідно до ч.1 ст.353 КАС ухвали ЛААС від 6.07.2017 та від 11.09.2017 підлягають скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись стст.349, 353, 355, 356, 359, пп.4 п.1 «Перехідних положень» КАС, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Особи 2 задовольнити, а ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 6.07.2017 та 11.09.2017 скасувати і справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.