Обязательство не похоронить

Смерть должника по кредитному договору не определена как основание для прекращения ипотеки. Такое заключение сделал ВС в постановлении №441/1647/15-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

28 лютого 2018 року                       м.Київ                               №441/1647/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЛУСПЕНИКА Д. Д.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В. (суддя-доповідач), СИНЕЛЬНИКОВА Є.В., ХОПТИ С.Ф., ЧЕРНЯК Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 12.02.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19.05.2016,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.4 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КЦС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

У грудні 2015 року Особа 4 звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа — приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєва А.М., про визнання договору іпотеки припиненим.

Позовна заява мотивована тим, що 15.11.2006 між Особою 7 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у розмірі $6600, а позичальник зобов’язувався повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 15.11.2006 був укладений договір іпотеки, за умовами якого Особа 4 передала в іпотеку банку нерухоме майно — будинок за Адресою 1, який належав їй на підставі договору дарування.

Інформація 2 боржник Особа 7 помер.

Банк звернувся до суду з позовом до Особи 4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10.02.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Особа 4 вказувала на те, що у зв’язку із припиненням основного зобов’язання припинилася й іпотека.

З урахуванням зазначеного Особа 4 просила визнати договір іпотеки припиненим та зняти заборону на відчуження будинку за Адресою 1.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 12.02.2016 позов Особи 4 задоволено частково.

Визнано договір іпотеки, укладений 15.11.2006 між АКІБ «УкрСиббанк», Особою 4, Особою 7, припиненим.

Знято заборону на відчуження будинку за Адресою 1. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов’язання Особи 4 за договором іпотеки припинилися у зв’язку з припиненням основного зобов’язання за кредитним договором у зв’язку зі смертю боржника Особи 7, що встановлено преюдиційним судовим рішенням.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.05.2016 апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що після відкриття спадщини у зв’язку зі смертю боржника Особи 7 свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкоємці боржника відсутні, а тому зобов’язання Особи 4 за договором іпотеки припинилися у зв’язку з припиненням основного зобов’язання за кредитним договором — зі смертю боржника Особи 7.

У червні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спадкоємці після смерті Особи 7 не звертались по оформлення спадщини та не подавали заяви про відмову у її прийнятті. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, вважається таким, що її прийняв. На підставі положень ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Особа 4 успадкувала майно після смерті Особи 7. Прийняття спадщини та наявність у договорі іпотеки умови про чинність договору іпотеки при переведенні боргу свідчить про дію іпотеки після смерті боржника.

Відповідно до ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції у цивільних справах є ВС.

5.02.2018 справа передана до ВС.

Згідно із ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 15.11.2006 між Особою 7 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у розмірі $6600, а позичальник зобов’язувався повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 15.11.2006 між Особою 4 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», був укладений договір іпотеки. За умовами цього договору Особа 4 передала в іпотеку нерухоме майно — будинок за Адресою 1, який належить Особі 4 на підставі договору дарування.

Інформація 2 боржник Особа 7 помер.

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до Особи 4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10.02.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області та ухвалою ВСС від 29.10.2014, у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом (ч.1 стст.598, 599 ЦК).

При цьому, за правилами ч.1 ст.608 ЦК, зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом стст.1218, 1219 ЦК, зобов’язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов’язано з його особою.

Згідно зі ст.1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Відповідно до ст.1 закону «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ч.5 ст.3 закону «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено ст.17 закону «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі:

• припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

• реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону;

• набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

• визнання іпотечного договору недійсним;

• знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її;

• якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

• наявності інших підстав, передбачених цим законом.

Таким чином, відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначали, що після смерті боржника Особи 7 спадкоємці відсутні.

Однак такий висновок судів зроблений за неповно встановлених обставин.

Згідно із ч.3 ст.1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанції не врахували, що згідно з ксерокопіями паспортів, які містяться в матеріалах справи, Особа 7 та Особа 4 зареєстровані за Адресою 1, тобто Особа 4, яка є спадкоємцем Особи 7 першої черги за законом, проживала разом із спадкодавцем, при цьому заяву про відмову від спадщини не подавала.

Судами не враховані вказані вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суди не з’ясували, чи здійснено заміну боржника у зобов’язанні за кредитним договором з огляду на те, що після смерті боржника є спадкоємець.

Посилаючись на те, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось, суд не врахував, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Відповідно до п.1 чч.3, 4 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та на підставі ст.411 ЦПК підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.400, 411, 416 ЦПК, ВС у складі колегії суддів першої судової палати КЦС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 12.02.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19.05.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.