Закон і Бізнес


Форма в интересах бизнеса

4 преимущества нового регулирования деятельности ООО для инвесторов


№13 (1363) 31.03—06.04.2018
Виталия КАРГОВА, советник Ader Haber
12942

В последнее время самой распространенной организационно-правовой формой для малого и среднего бизнеса является общество с ограниченной ответственностью. Однако действующее законодательство не в полной мере регулировало деятельность ООО и правоотношения, которые складывались между его участниками. Новый закон заполнил эти пробелы.


Рік на роздуми 

6 лютого цього року був ухвалений довгоочікуваний закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» №2275-VIII. Відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» він набуває чинності через 3 місяці з дня офіційного опублікування, тобто 17.06.2018. Виняток зроблено для положення щодо переходу частки до спадкоємця (правонаступника) ТОВ, що набирає чинності через рік, тобто 17.03.2019.

Варто відзначити, що упродовж року положення статуту товариства, які не відповідають закону, будуть уважатися чинними лише в частині, що не суперечить законодавству станом на 17.06.2018, але тільки до першого внесення змін до статуту.

При цьому закон «Про господарські товариства» втрачає чинність у частині регулювання діяльності ТОВ і ТДВ.

Загалом закон №2275-VIII має на меті спрощення та лібералізацію регулювання діяльності товариств, захист прав міноритаріїв і кредиторів, удосконалення корпоративного управління та запровадження прозорості в діяльності ТОВ. Розглянемо основні нововведення, які, сподіватимемося, стануть сходинкою на шляху спрощення бізнесу в Україні як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів.

Корпоративне управління

Закон скасовує кількісне обмеження учасників ТОВ (раніше передбачалась участь до 100 осіб). Така новела може стати альтернативою для акціонерних товариств, які прагнуть змінити організаційно-правову форму для мінімізації витрат на додержання чинного законодавства про АТ і спрощення корпоративного управління.

Як одне з найважливіших нововведень можна відзначити впровадження поняття корпоративних договорів. За їх допомогою учасники можуть визначити порядок реалізації своїх прав і повноважень, умови, за якими учасник має право або зобов’язаний купити чи продати частку в статутному капіталі (її частину), а також випадки, коли саме таке право або обов’язок виникатиме.

Закріплення інституту корпоративних договорів (shareholders agreement) в українському законодавстві є важливим для іноземних інвесторів, які десятиріччями звикли фіксувати в акціонерних угодах свої правовідносини, а також зобов’язання сторін щодо реалізації повноважень певним чином. Проте лише після напрацювання відповідної судової практики можна буде повною мірою оцінити можливість використання інструменту корпоративного договору для врегулювання відносин корпоративного управління ТОВ.

Раніше як Верховний, так і Вищий господарський суди у своїх роз’ясненнях досить однозначно висловлювалися щодо нікчемності акціонерних угод, укладених в Україні з використанням механізмів іноземного права. Тепер, після прийняття закону, який запропонував відповідні механізми, адаптовані під українські реалії, залишається чекати на їх «визнання» зі сторони оновленого суддівського корпусу.  

Спрощення статуту

Крім того, скорочується перелік відомостей, які мають міститись у статуті ТОВ. Раніше це була інформація про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір і порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад і порядок унесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток, підписання установчих документів, унесення змін до них і ліквідації та реорганізації товариства.

Невдовзі буде достатньо вказати лише найменування товариства, органи його управління, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень і порядок вступу до ТОВ та виходу з нього. Вилучення зі статуту інформації про учасників і розмір статутного капіталу зумовлене тим, що учасник, який на законних підставах придбав/набув частку в ТОВ, не завжди міг зареєструвати нову редакцію статуту з відображенням переходу права власності на таку частку.

Закон закріплює 3 категорії питань, для прийняття рішення з яких потрібна різна кількість голосів.

Одностайно приймаються рішення стосовно:

• затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

• перерозподілу часток між учасниками ТОВ у випадках, передбачених законом;

• створення інших органів ТОВ, визначення порядку їх діяльності;

• прийняття рішення про придбання ТОВ частки (частини частки) учасника.

3/4 голосів ухвалюються рішення стосовно:

• внесення змін до статуту;

• зміни розміру статутного капіталу;

• реорганізації та ліквідації ТОВ і порядку припинення та розподілу майна.

Для прийняття рішень з усіх інших питань достатньо простої більшості голосів.

Статутний капітал: особливості та нововведення

Слід також узяти до уваги, що закон передбачає загальне правило, за яким учасники повинні внести свій вклад протягом 6 місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо іншого не передбачено статутом (раніше встановлювався строк в один рік).

Відтепер буде дозволено збільшувати статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку. Зазначимо, що в такому разі співвідношення часток у статутному капіталі не змінюється, що захищає інтереси міноритарних учасників.

За загальним правилом, учасники ТОВ користуються переважним правом на придбання частки іншого учасника. Проте закон запровадив можливість прописати в статуті інший порядок реалізації переважного права або ж зовсім відмовитися від нього.

Ще одним інструментом захисту прав міноритаріїв стане норма про те, що учасник, який володіє часткою, що складає понад 50% статутного капіталу, може вийти з товариства лише за згодою інших учасників. При цьому учасники, яким належить частка менша за 50%, можуть вийти зі складу ТОВ у будь-який час без такої згоди.

Дивіденди та захист активів

Імплементується регламентована процедура виплати дивідендів. Зокрема, встановлюється загальний строк виплати: він не повинен перевищувати 6 місяців з дня прийняття рішення про їх виплату (якщо іншого не передбачено статутом або рішенням загальних зборів). Також визначається перелік випадків, коли ТОВ не має права прийняти таке рішення, зокрема в разі, якщо:

• товариство не провело розрахунків з учасниками у зв’язку з припиненням їх участі в ТОВ або з їх правонаступниками;

• майна ТОВ недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок ухвалення рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати;

• в інших випадках, передбачених статутом.

Крім того, ТОВ не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс вкладу. Така норма покликана запобігти виведенню активів товариства під виглядом розподілу дивідендів.

Важливою новелою є запровадження наглядової ради ТОВ, на яку покладено обов’язки щодо контролю та регулювання діяльності виконавчого органу. Таке нововведення спрямоване на захист інтересів українських та іноземних інвесторів, Адже не раз траплялися випадки, коли інвестори, не контролюючи діяльності менеджменту, втрачали активи ТОВ.

Не менш важливим для захисту прав інвесторів та їхніх активів є визначення в законі правил про значні правочини та правочини із заінтересованістю. Раніше ці поняття стосувалися тільки акціонерних товариств.

Тож сподіватимемося, що інвестори, насамперед іноземні, належним чином оцінять переваги нововведень.