Процедура на выбор

Новая редакция ХПК позволяет истцу ускорить рассмотрение спора. Впрочем, иногда все может сложиться наоборот

В новой редакции Хозяйственного процессуального кодекса предусмотрено появление приказного производства, а также разделение по определенным критериям искового производства на общее и упрощенное. Насколько однозначно в ХПК определено эти критерии? Какие преимущества для истца и ответчика имеют эти виды производства?

Особливості наказного провадження

У чинному ГПК (редакція від 15.12.2017) знайшли своє закріплення різні форми провадження, серед них: наказне, загальне та спрощене позовне. Як відомо, раніше кодекс передбачав лише позовне провадження без поділу. Нова редакція ГПК дає можливість вирішити певні категорії справ у прискореному та спрощеному порядку.

Прискорені (спрощені) форми використовують у Німеччині, Франції, Великій Британії, США, Швейцарії та інших країнах. Це допомагає мінімізувати витрати часу та коштів.

Безумовно, запровадження різних форм розгляду судових справ є логічним. Адже всі спори різні, деякі з них можна вирішити швидко — за допомогою спрощених процедур, інші потребують значного часу.

Одним із нововведень є наказне провадження, яке дозволяє вирішити низку спорів без зайвих витрат, причому за менший час. Уперше ця форма була запроваджена в Цивільному процесуальному кодексі. Її особливість полягає у видачі судового наказу по суті заявлених вимог без засідання й виклику сторін. Суд повинен розглянути заяву про видачу судового наказу протягом 5 днів.

Водночас суперечливими є положення кодексу щодо скасування судового наказу. Передбачено, що у відповідній заяві боржнику достатньо вказати на повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Таким чином, відсутнє положення щодо доведення обставин, які свідчать про необґрунтованість таких вимог. Тобто заява може бути формальною, без будь-яких доказів.

Якщо така заява була подана з додержанням усіх вимог, суд не пізніше двох днів після цього постановляє ухвалу про скасування судового наказу. Водночас заявникові роз’яснюється право звернутися з тими самими вимогами в порядку спрощеного позов-ного провадження.

Отже, наказне провадження є альтернативою позовному. Воно дає переваги заявнику (стягувачу) у вигляді скорочення строків розгляду, зменшення фінансових затрат, пов’язаних із проведенням судових засідань. Однак убачається значний недолік, який полягає у відсутності обов’язкової вмотивованої частини заперечень боржника та необхідності подання ним доказів невмотивованості наказу.

Формальний підхід до заяви про скасування судового наказу (без необхідності долучення доказів та доведення його необґрунтованості) може на практиці не прискорити, а зробити ще більш тривалим розгляд спору. Бо спочатку особа має подати заяву про видачу судового наказу, а після його скасування з формальних підстав — звертатися з позовом. Отже, прискорення відбуватиметься лише за тієї умови, що боржник узагалі проігнорує спір.

Процесуальні складові позовного провадження

Існує низка нововведень у позовному провадженні. Зокрема, з’явились обов’язкові процесуальні документи: відзив, відповідь на відзив, заперечення.

Після того як позивач звернувся із заявою до суду, відповідач має право надати відзив на неї у встановлений судом строк, який не може бути меншим за 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження. Треба пам’ятати: якщо не надати відзив у встановлений строк, суд розгляне справу за наявними матеріалами.

Після цього передбачена можливість для позивача — дати відповідь на відзив, строк для якого встановлюється судом. Відповідач має право подати заперечення на відповідь.

«Малозначні справи»

Законодавець розмежував спрощене та загальне позовне провадження шляхом уведення поняття «малозначна справа». Зокрема, не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного провадження справи, перелік яких міститься в ч.4 ст.247 ГПК.

Відомо, що в країні поступово відбувається становлення монополії адвокатів на представництво в судах. Положення щодо малозначних справ дають змогу особам, які не є адвокатами, брати участь у розгляді спорів цієї категорії.

На жаль, не знайшла закріплення в новій редакції ГПК норма, яка б чітко розмежувала «малозначні» та «значні» справи. Основним критерієм поділу є ціна позову та винятки, що стосуються переліку справ, котрі не можуть бути розглянуті у спрощеному провадженні. Серед них:

• про банкрутство;

• за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

• у спорах, які виникають із корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій).

Перелік справ, наведений у ч.4 ст.247 ГПК, є вичерпним.

Одначе, крім зазначених критеріїв, суд ураховує категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту. Також береться до уваги, чи становить розгляд спору значний суспільний інтерес, а також обсяг і характер доказів у справі, у тому числі чи потрібно призначати експертизу, викликати свідків тощо. Тож суд відносить справу до категорії малозначних згідно зі своїм розумінням.

Великою перевагою спрощеного позовного провадження є те, що строк слухання справи обмежений 60 днями з дня відкриття провадження.

Для того щоб справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, потрібно направити до суду відповідне клопотання. Воно подається разом із позовною заявою, причому це може бути зазначено в самій позовній заяві або окремо від неї.

Відповідач у разі незгоди з тим, аби справа розглядалась у спрощеному проваджені, може подати заяву із запереченнями. Проте потрібно пам’ятати, що суд може з власної ініціативи вирішити розглянути справу за правилами загального провадження.

Суд повинен відмовити в розгляді справи за спрощеною процедурою, якщо такі вимоги підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

У спрощеному провадженні судове засідання може не проводитися. Тоді всі процесуальні дії повинні вчинятися протягом 30 днів із дня відкриття провадження. Для вирішення спору достатньо наявних у справі матеріалів. Не пізніше за 30 днів із дня відкриття провадження має бути проведено перше засідання з власної ініціативи суду або за клопотанням сторін.

Спрощене позовне провадження має низку переваг, які виявляються у швидкості вирішення малозначних справ. Як правило, достатньо поданих сторонами документів.

Загальне провадження

З-поміж змін, які відбулись у процедурі розгляду справ у загальному провадженні, звернімо увагу на появу підготовчого засідання, яке повинне бути проведене не пізніше ніж через 60 днів із дня відкриття провадження, а також на порядок урегулювання спору за участю судді.

Щодо останнього, то цей порядок передбачає низку дій судді-доповідача. Він:

• одноособово проводить спільні наради за участю всіх сторін;

• проводить закриті наради з кожною зі сторін окремо, на яких звертає увагу на судову практику в аналогічних спорах;

• на початку першої наради роз’яснює сторонам мету та порядок урегулювання спору, а також права та обов’язки сторін, пропонує сторонам дати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору.

Зрозуміло, що не в усіх спорах можна задіяти таку процедуру. Наприклад, у спорах про визнання права власності складно уявити, що конфлікт інтересів удасться вирішити мирним шляхом. Процедура, напевне, застосовна в спорах щодо виплати заборгованості, бо сторони шляхом взаємних поступок можуть домовитися про компромісну суму.

Важливою є та обставина, що в разі припинення врегулювання спору справа передається для розгляду по суті іншому судді. У такому випаду не залишається жодних сумнівів у об’єктивності. Бо саме собою проведення закритих нарад з однією зі сторін (без їх фіксації) дало би привід іншій стороні сумніватися в об’єктивності судді.

Є підстави зробити висновок, що введення різних форм судового провадження дає позивачу можливість обрати більш оптимальну процедуру для вирішення спору. Проте наявні й певні недоліки та неточності у формулюваннях, усунення яких, напевне, відбуватиметься шляхом узагальнення судової практики або подальших змін законодавства.