Закон і Бізнес


Реформа хаосом отзовется…

Что должна сделать адвокатура для защиты своей независимости и самоуправления?


Якщо адвокати виявлять консолідованість у захисті профільного закону, то негативи пропонованої реформи можна мінімізувати.

№4 (1354) 27.01—02.02.2018
Владимир МЕРЦИН, г.Мукачево
5492
5492

Серия материалов о реформах в украинской адвокатуре, появившихся в соцсетях, вынудили попробовать разобраться в событиях. Учитывая вектор дискуссии на страницах профессиональных групп и отдельных адвокатов, предлагаю посмотреть на проблему из позиции пока еще малоприменимой технологии анализа — наноглобалологии.


Аналіз від глобального

Сучасний багатогранний світ характеризується одночасно глобальними процесами й зануренням у наносвіт. На цьому стику власне й зароджується поняття «наноглобалологія», яка дозволяє проаналізувати глобальні події до найменших деталей, що уможливить зробити виважені висновки та прийняти правильні рішення.

Що має світ сьогодні на глобальному рівні? У ХХ ст., після закінчення ІІ світової війни, людство створило значну кількість декларацій, конвенцій, хартій, багатосторонніх угод щодо захисту прав і свобод, більш-менш їх дотримувалось.

У ХХІ ст. ставлення до цих базових, як замислювалося, актів було переглянуто. Їх порушення та ігнорування стало поширеним явищем. Цілком нормальним стала, наприклад, заміна базового поняття в юриспруденції — презумпції невинуватості — на презумпцію винуватості.

Поступово шляхом ухвалення законів бюрократія в наддержавних та державних структурах узяла під контроль різні боки життя. Для цього коректуються економічні постулати ринкових відносин, привносяться елементи керованого хаосу в повсякденне життя.

До речі, основоположником теорії хаосу ще в ХІХ ст. став Анрі Пуанкаре. Потім її розвинули Юнгер Мозер, Андрій Колмогоров і Володимир Арнольд.

Зрушення на макро- та мікрорівнях

Прикладів концептуальної зміни в галузі права цілком достатньо. Так, без надання будь-яких доказів, звинувачують усіх: від глави держави до діячів культури. І суспільство вже звиклось із цим. Навіть у такому форпості прав людини, як США.

Як наслідок, численні колективні органи, включно з міжнародними, на свій розсуд ухвалюють рішення, спираючись на сумнівні докази чи припущення. При цьому створена бюрократична система надзвичайно ускладнює процедуру їх оскарження та скасування.

Україна не могла залишатись осторонь таких трендів. І в цьому напрямі досягнуто суттєвих успіхів. Так, попри створення різноманітних антикорупційних органів, усі вони виявились у підвішеному стані через недосконалість законодавства чи кримінальні провадження, порушувані ними один проти одного. Своєрідне реформування судової системи призвело до її фактичного паралічу. На тлі цих процесів єдиною ланкою в правовій системі, яка не підпорядкована прямому впливу держави, наразі залишається адвокатура.

В основному такий її стан зумовлений реальним самоврядуванням, що відповідає міжнародним стандартам, адже створені регіональні та загальнодержавні самоврядні органи. Саме на ці органи й відбувається наступ — через спроби внесення змін до профільного закону.

Нібито й логічні реформи пропонуються: передання більших повноважень регіонам, заміна загальнодержавного реєстру регіональним, скорочення строку перебування на керівних посадах у самоврядних органах, зміна порядку отримання адвокатських ліцензій тощо. Проте насправді ці переінакшення можуть призвести до напруження та підвищення протистояння в регіональних організаціях і зменшення ролі центральних органів та як наслі-док — статусу адвокатської спільноти на загальнодержавному рівні.

За ким подзвін реформи?

Перейдемо на нанорівень. Тут можна виділити 2 складові — адвокатів і пересічених громадян.

Що стосується перших, то ставлення до запропонованих змін різнитиметься залежно від регіону. Консолідовані адвокатські спільноти, до яких слід віднести, наприклад, Раду адвокатів Закарпатської області, уже бачать негативні проблеми цього реформування й відкрито на них указують.

У регіонах, де адвокати не такі згуртовані, внутрішня опозиція насамперед побачить у цих змінах потенційну можливість прийти до влади. А вже потім — намагатися розв’язувати проблеми, що виникатимуть. Саму собою наявність різноманітних поглядів на реформи в адвокатурі вже можна вважати позитивним результатом для влади.

Здавалось б, ці перетворення не повинні позначатися на другій соціальній групі — пересічних громадянах. Проте, як застерігає більшість членів адвокатської спільноти, запропоноване реформування може призвести до паралічу всієї правозахисної діяльності. Тож неодмінно виникнуть проблеми в громадян, котрі будуть змушені звертатися по правничу допомогу.

Аби переконатися, що такі прогнози не далекі від істини, достатньо глянути на перші наслідки реформування судової системи. Воно вже призвело до відчутних проблем із судочинством на місцевому рівні.

Divide et impera

Отже, можна спостерігати процеси, спрямовані на створення керованого хаосу в адвокатській спільноті. А тим часом реалізовуватиметься принцип «divide et impera».

Сподіватися, що парламент розбереться в усіх нюансах, — ілюзія. Хоча в нинішній Верховній Раді є значна кількість колишніх професійних правозахисників, по суті, це вже зовсім інші люди. Як політики, вони перейшли в іншу групу суспільства — бюрократію, яка фактично і є ініціатором цих змін.

Помилкою для адвокатської спільноти буде погодитися на експертизу Венеціанської комісії постфактум, тобто після прийняття закону. Результат буде аналогічним тому, як вийшло із законом «Про вищу освіту»: комісія хоч і вказала на необхідність унесення певних поправок, але ймовірність виконання рекомендацій — мізерна.

Нині простежується усвідомлення необхідності вироблення консолідованої позиції адвокатської спільноти стосовно неприпустимості схвалення кулуарно розробленої псевдореформи. Таку ініціативу закарпатців підтримали, за моїми даними, адвокати Миколаївської та Волинської областей, що свідчить про здатність спільноти до консолідації та готовності захищати свою самоврядність і незалежність.

Утім, нові зміни навряд чи становлять загрозу для консолідованих регіональних самоврядних організацій, бо суттєво не вплинуть на їхню діяльність. Натомість у регіонах, де така згуртованість відсутня, ситуація неодмінно загостриться — аж до пов-ного паралічу діяльності через безперервні тяжби.

Першочергові завдання

Водночас є й внутрішній чинник, що може зашкодити відстоюванню та розвитку адвокатського самоврядування. Адже переважна більшість правників хоч і не згодна з напрямами реформування, проте не вийшла з дискусіями за межі спільноти. Як наслідок, не зможе отримати належної підтримки своєї позиції в суспільства.

Тож найпершим завданням має стати якнайшвидше вироблення консолідованої позиції адвокатського загалу й розроблення стратегії спільних дій, спрямованих на врахування такої думки владою.

Крім того, необхідно поінформувати суспільство про вузькі місця реформи, аби зробити пересічених громадян своїми однодумцями та союзниками. Інакше зміни позначаться і на адвокатах, і на кожному з нас.