Распаковывайте чемоданы!

На пути экстрадиции могут стать условия содержания в местах лишения свободы

Преступления, совершаемые гражданами Украины, все чаще пересекают границы государства. Поэтому не удивительно, что, чтобы повернуть украинцев на Родину, стражи порядка нуждаются в помощи иностранных коллег. Вот только сами соотечественники не всегда спешат ехать домой.

Чотири підстави

Однією з форм міжнародної співпраці в боротьбі зі злочинністю є екстрадиція. Вона полягає в арешті та переданні однією державою іншій осіб, підозрюваних чи обвинувачених у скоєнні злочинів. Такі дії проводяться на запит держави, яка прагне повернути свого громадянина задля притягнення до кримінальної відповідальності. Та чи зобов’язана країна, що є місцем перебування особи, повертати її на батьківщину?

Про те, як адвокат може допомогти своєму клієнтові уникнути примусового повернення, юристи поговорили під час IV всеукраїнської конференції з кримінального права та процесу, організованої Асоціацією правників України.

Доповідач із цього питання — адвокат, партнер юридичної компанії VB Partners Денис Бугай — зауважив, що існує 4 юридичні підстави для розшуку, затримання та екстрадиції співвітчизників іноземними правоохоронцями: запит України до Інтерполу; Європейська конвенція про видачу правопорушників; «євроордер»; Мінська конвенція та міждержавний розшук (для СНД).

Щоправда, у 2015 р. Україна припинила співпрацю щодо міждержавного розшуку, але слідчі продовжують його оголошувати. Фахівці зауважують, що робиться це для того, щоб ініціювати заочне провадження. Адже однією з підстав його відкриття є оголошення особи в міжнародний розшук, за який часто приймається розшук міждержавний.

Ризики повернення

Клієнт може бути екстрадований в Україну, що часто є небажаним. Тому адвокатові варто знати кілька шляхів, які допоможуть завадити примусовому поверненню. Оскільки питання про екстрадицію вирішує суд країни, в якій перебуває особа, переконувати доведеться іноземного суддю.

Аби він не дав згоди на екстрадицію клієнта, можна послатися на наявність політичних, релігійних або комерційних мотивів переслідування. У випадку з громадянином України, якщо, звісно, він не є провідним політиком, це буде зробити непросто, адже до розмаїття релігій наші співвітчизники ставляться лояльно.

Набагато простіше буде довести наявність ризику катувань, нелюдського поводження або загрози життю чи здоров’ю через неналежне медичне забезпечення в місцях позбавлення волі.

Також можна вказати на неналежне обґрунтування обвинувачення. Хоча іноземний суд не уповноважений розглядати це питання, не буде зайвим привернути до нього увагу.

Беззаперечні докази

Доводити небезпеку екстрадиції клієнта можна за допомогою найрізноманітніших доказів. Наприклад, яскравою ілюстрацією негараздів, які очікують особу, скажімо в СІЗО, можуть стати статті в ЗМІ з описом поневірянь затриманих осіб. Слід ураховувати, що до англомовних ЗМІ рівень довіри вищий.

Також зацікавити іноземний суд можуть звіти правозахисних організацій чи асоціацій, які не обділяють Україну своєю увагою.

Можна спробувати дискредитувати в очах суду українські правоохоронні органи. Для цього достатньо буде продемонструвати декларації та світлини посадовців з розкішними авто та будинками. На переконання європейців, прокурор, котрий володіє таким майном, не заслуговує довіри.

Іноді роботу адвоката роблять українські урядовці. Так, в одному з відеокоментарів міністр юстиції Павло Петренко заявив, що умови в українських ізоляторах непридатні для тримання людей. Цей відеокоментар був продемонстрований в одному з іноземних судів і справив належне враження.

Завжди влучають в яблучко світлини, зроблені безпосередньо в камерах, в яких тримають арештованих або ув’язнених. Також можна посилатися на випадки, в яких було відмовлено в екстрадиції.

Аби дати клієнтові змогу не повертатися на батьківщину, адвокати радять зосереджуватися на кількох аспектах доказування та збирати якомога більше доказів. Також варто пам’ятати, що суд, який розглядатиме питання екстрадиції, керуватиметься Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і принципом верховенства права.