Небесплатное обжалование
Почему потребитель не освобожден от уплаты судебного сбора при обращении в апелляционную инстанцию
Андрей ГРУШИЦКИЙ, секретарь судебной палаты по рассмотрению гражданских дел Апелляционного суда Волынской области, к.ю.н. Коллизия законодательных норм внесла путаницу в вопрос о необходимости уплаты судебного сбора лицом, обратившимся в суд за защитой своих прав как потребитель и вынужденным обжаловать решение первой инстанции. Свою позицию по этому поводу Верховный Суд Украины изложил в постановлении №6-185цс17.
Лист із роз’ясненням
8 липня 2011 року прийнято закон «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння збору, платників, об’єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від неї та повернення судового збору. Значні зміни у вказаному акті з’явилися завдяки закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, який набрав чинності 1.09.2015.
Проте з того часу в судах так і не сформовано єдиної практики з приводу того, чи звільняються споживачі від сплати судового збору, хоча це питання неодноразово поставало перед суддями при вирішенні конкретних справ та обговорювалося на шпальтах юридичних видань.
9 серпня 2017 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслав головам апеляційних судів лист щодо застосування ч.3 ст.22 закону «Про захист прав споживачів». Роз’яснено, що вказана категорія громадян звільняється від сплати судового збору при зверненні в суд з позовами, пов’язаними з порушенням їхніх прав. При цьому застосування передбаченої ст.22 закону підстави для звільнення від сплати збору не обмежується слуханням справи в суді першої інстанції, оскільки споживачу гарантується апеляційне та касаційне оскарження рішення (рішень), ухваленого за результатами розгляду його позову.
«Верховна» думка
Судді ВСУ мали із цього приводу кардинально іншу позицію. Вони мотивували залишення заяв споживачів без руху тією обставиною, що зі змісту змін, унесених до ст.5 закону «Про судовий збір», який прийнятий пізніше, ніж закон «Про захист прав споживачів», убачається, що з 1.09.2015 ініціатори позовів, пов’язаних із порушенням прав споживачів, не належать до суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору.
6 вересня 2017 року Судова палата у цивільних справах ВСУ зробила висновок, що споживач, право якого порушене та який у зв’язку саме із цим порушує позов, звільняється від сплати судового збору за подання тільки позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов’язок щодо сплати збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у ВСУ (постанова у справі №6-185цс17). Констатовано збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня, які містяться в законах «Про судовий збір» та «Про захист прав споживачів».
Як передбачено ч.1 ст.3607 Цивільного процесуального кодексу, висновок Суду щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пп.1 і 2 ч.1 ст.355 кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові ВСУ, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
Після прийняття вказаної постанови ВСУ нарешті спрямував у єдине русло судову практику в питанні сплати судового збору споживачами. Хоча б до моменту, коли законодавець нарешті усуне колізію правових норм або найвищий судовий орган держави не ухвалить постанову, яка відображатиме іншу правову позицію.