Исследование с нарушениями
Рецензирование выводов экспертиз поможет избежать судебных ошибок
Висновки балістичної експертизи нерідко стають вирішальними для засудження людини, але ж ніхто не застрахований від помилок…
Дискуссия во время круглого стола, организованного Министерством юстиции, выявила отношение законодателей, экспертов и чиновников к рецензированию выводов судебных экспертов. Мнения по этому поводу разделились кардинально. После обсуждения стали очевидными основные конфликтные вопросы.
Регулювання для «своїх»
Протягом останніх років Мін’юст не раз ігнорував негативні рецензії на висновки судових експертів державних установ, якщо такі рецензії були складені приватними особами. Замість перевірки викладених у документах обставин чиновники обмежувалися відписками, фактично ігноруючи виявлені порушення. Тож поступово надія на спілкування з відомством практично зникла.
Яким же було здивування, коли міністерство раптом стало одним з ініціаторів круглого столу «Рецензування висновків судових експертів: підстави призначення, зміст, процесуальний статус». І дискусія не була даремною.
Виявилося: переважна більшість учасників круглого столу переконана, що нормативно-правовими актами, які регулюють це питання, є:
• Порядок проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затверджений наказом Мін’юсту від 25.05.2015 №775/5;
• Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затверджене наказом Мін’юсту від 3.03.2015 №301/5;
• Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, затверджена наказом Мін’юсту від 12.12.2011 №3505/5.
Але ж все це внутрішні документи міністерства! Вони навіть не поширюються на експертні установи, підпорядковані іншим органам виконавчої влади, наприклад МВС, СБУ, МОЗ. Жодного нормативного акта, який би визначав єдині правила, дотепер не прийнято уповноваженими на те органами.
Із цього можна зробити висновок, що рецензування експертних висновків за запитами сторін судового процесу законодавчо не регулюється. Тож дивним виглядає запропонований поділ рецензентів на тих, які нібито працюють у правовому полі та поза ним.
Хибна позиція
Противники рецензування особливо уникали обговорення можливості та підстав визнання рецензій допустимим доказом. Деякі якщо й погоджувалися на це, то хіба що у справах, коли до відповідальності притягується сам судовий експерт — за подання завідомо неправдивого висновку.
Залишимо це твердження без коментарів. Тільки зазначимо, що в Україні за останні 40 років жоден експерт не був притягнутий до кримінальної відповідальності за таке правопорушення. Хоча неправдивих висновків доводилося бачити чимало, особливо за останні 3 роки.
Ключовий результат круглого столу — розуміння, що питання важливості та цінності рецензування як одного з інструментів забезпечення справедливого судочинства потребують більш активного роз’яснення.
Регулярно доводиться мати справу з висновками, в яких узагалі відсутнє дослідження. Трапляються випадки, коли методики, на які посилався експерт, не могли бути застосованими для дослідження об’єкта. Надзвичайно поширеними є порушення, коли експертові ставляться одні запитання, а він відповідає на інші, які не мають жодного стосунку до справи. Крім того, часто-густо експерти виходять за межі своєї компетенції.
Так, в одній з експертиз проводився хімічний аналіз об’єкта, який на момент дослідження вже не існував! І ніхто — ні експерт, ні слідчий, ні суддя, ні противники рецензування — навіть не замислюються, що така непрофесійна робота позначається на долі конкретної людини.
Допомога спеціаліста
На превеликий жаль, непоодинокими є випадки, коли судові справи, особливо кримінальні провадження, ґрунтуються на неякісних, помилкових, а інколи й відверто неправдивих висновках експертів. Тож очевидною є можливість і необхідність рецензування таких висновків з метою усунення помилок.
Основна мета рецензії — перевірити об’єктивність, обґрунтованість, неупередженість поданих висновків, а в разі виявлення порушень надати адвокатам, слідству та суду можливість довести її неналежність як доказу.
Відповідно до ст.71 Кримінального процесуального кодексу сторони провадження під час досудового розслідування й судового розгляду мають право отримати консультації осіб, які володіють спеціальними знаннями. Тож сторона кримінального, як і будь-якого іншого провадження, може звернутися до спеціаліста за консультацією, зокрема для рецензування даного експертами висновку.
При цьому рецензент не висловлює власної думки з питань, які досліджувалися. Він оцінює висновок експерта з точки зору обґрунтованості, повноти дослідження, відповідності використаних методик і методичних рекомендацій, відповідності вимогам нормативно-правових документів, що регулюють проведення судових експертиз.
Взірець роботи над помилками
Демонстрацією того, яке значення виявленню помилок у висновках судових експертів та унеможливленню їх повторення надається в інших країнах, є доповідь про помилкове розпізнавання відбитків пальців у справі теракту в Мадриді. Згідно зі свідченнями керівництва Американського товариства директорів кримінальної лабораторії/Акредитаційної ради лабораторії та лабораторної політики ФБР група забезпечення якості і навчання ФБР була повідомлена про помилки класу 1. Посібник акредитації цього товариства визначає клас 1 таким чином: «Характер і причина невідповідності викликають глибоке занепокоєння щодо якості протестованого лабораторією зразка» (ASCLD/LAB 2003 р.).
Процес виправлення помилки складався з таких кроків:
• зупинення всіх розпоряджень у справах для трьох експертів ФБР;
• перевірка всіх справ, які були у віданні цих експертів не менше ніж упродовж двох останніх років;
• призначення різних експертів для перевірки цієї справи й підготовки повторного звіту;
• створення зовнішнього спостережного комітету;
• вжиття належних заходів щодо відновлення, включно з можливістю застосування додаткових коригувальних дій.
Частиною процесу виправлення помилок стало створення міжнародного комітету провідних експертів із прихованих відбитків та експертів із судово-медичної експертизи. Їхнім завданням було перевірити аналізи, зроблені лабораторією ФБР, і дати рекомендації, що допоможуть запобігти такому типу помилок у майбутньому. Встановлено 7 об’єктів оцінки для обговорення в комітеті.
Він провів 2 засідання в лабораторії ФБР у Квантіко (Вірджинія). Представникам комітету було надано доступ до файлів і робочої документації ФБР і посібників з експлуатації та забезпечення якості лабораторії. Ці люди також зустрілися з персоналом лабораторії, який був залучений до справи.
Члени комітету підготували індивідуальні доповіді й направили їх до групи забезпечення якості й навчання ФБР.
Про подібне відповідальне ставлення до виявлених помилок у висновках судових експертів у нашій країні ми можемо поки що лише мріяти…