Всему свое назначение

Некоторые вопросы соотношения е-декларирования и уклонения от уплаты налогов

Недавно Генеральная прокуратура обратилась в Верховную Раду с ходатайством относительно разрешения на привлечение одного из народных депутатов к уголовной ответственности за уклонение от уплаты налогов по ст.212 Уголовного кодекса. Основанием стала, в частности, электронная декларация. Попробуем изучить, как соотносится е-декларирование с уклонением от уплаты налогов и если имеет какое-то отношение, то какое именно?

Податки — окремо, корупція — окремо

Відразу слід звернути увагу на те, що закон «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII, яким передбачено електронне декларування, жодним чином не регулює питання щодо оподаткування та податкової звітності.

Більше того, в п.5.2 ст.5 Податкового кодексу встановлено: якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать цьому кодексу, то для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПК.

А найголовніше знаходимо в п.7.3 ПК: будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення про внесення змін до цього кодексу та/або положення, які передбачають відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Тобто мова йде про ст.212 КК, яка встановлює кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків. І при цьому не забуваємо: закон «Про запобігання корупції» не передбачає відповідальності щодо оподаткування й у цій частині також не може застосовуватися.

Щаблями логіки

Але це не означає, що коли йти від ст.212 КК у зворотному напрямку, то вона кореспондується тільки з ПК. В нашому випадку оподаткування здійснюється за результатами отримання доходів суб’єктами подання е-декларацій унаслідок, наприклад, вчинення правочинів, володіння корпоративними правами, творчої діяльності тощо, які вже регулюються нормами Цивільного, Господарського, Земельного кодексів та іншими законами.

І в разі притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків треба підніматися щаблями логіки аж до самих джерел отримання доходів (правочинів, нарахувань, дивідендів та виплат). При цьому виключається відповідальність за ухилення від сплати податків суб’єкта е-декларування, якщо відрахування мало здійснюватися джерелами виплат заробітної плати, гонорарів, дивідендів тощо, тобто підприємствами, установами, організаціями, можливо, іншими податковими агентами.

Філософія цілого й частини

Якщо узагальнити е-декларацію та проаналізувати складові, то виявиться, що це математична сукупність багатьох складників і податки там узагалі відсутні. Вони, можливо, ховаються у видатках, які мають указуватися в е-декларації відповідно до п.10 ч.1 ст.46 закону «Про запобігання корупції».

Тут ми несподівано впираємося у філософську категорію співвідношення цілого — е-декларації — та частини — податків. При цьому ще маємо певну невизначеність: чи є в цілому в е-декларації така частина, як податки, що мали бути сплачені суб’єктом декларування, чи може їх там узагалі немає.

Ще Гегель про частину й ціле сказав, що вони не можуть розглядатися одне без іншого. Ціле без частин не існує, але, з другого боку, частина поза цілим — вже не його частина, а інший об’єкт, оскільки в цілісній системі частини виражають природу цілого і набувають специфічної для нього властивості. І, щоб перейти від цілого до частини, треба мати можливість її хоча б вичленити із цілого.

Неналежний доказ

Тобто згідно з філософською думкою Гегеля та законодавством України е-декларація — це щось одне, а податки — це зовсім інше. Аби зрозуміти, що із цього випливає, перейдемо до кримінального процесу, а саме — до належності доказів. Стаття 85 Кримінального процесуального кодексу визначає, що «належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні».

Оскільки е-декларація не є еквівалентом податкових декларацій, не містить у своїй частині податків, а також передбачена спеціальним законодавством, яке не має стосунку до ПК, то вона не може бути визнана належним доказом у справах щодо ухилення від сплати податків.

Також відповідно до Конституції ніхто не вправі вимагати від суб’єкта е-декларування окремого вичленення податків у е-декларації. Тут працюють чотири статті Основного Закону: 8, 19, 62 і 63.

Виходячи з викладеного, е-декларація не може бути доказом ухилення від сплати податків. Також не може бути використана стороною обвинувачення як доказ під час обґрунтування повідомлення про підозру та висунення обвинувачення в обвинувальному акті, а судом — як доказ ухилення від сплати податків для постановлення обвинувального вироку.

Залишається тільки одне застосування е-декларації: вона може бути використана як відомості про можливе кримінальне правопорушення для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань.