Закон і Бізнес


Управляющий партнер ЮФ Pravovest Глеб Сегида:

«Наказание за неправдивую информацию может догнать чиновника даже через несколько лет»


№44 (1290) 29.10—04.11.2016
Виктория Крамаренко
6173

Полноценный запуск электронного декларирования доходов чиновников в Украине никак не может набрать обороты. Сам процесс сопровождается постоянными скандалами, и даже сотрудники одной из структур, для которых эта система создавалась, — Национального антикоррупционного бюро — отказались заполнять декларации. Почему вокруг системы е-декларирования уже сломано столько копий и возможно ли ее «обойти»? Об этом и другом «ЗиБ» спросил у управляющего партнера юридической фирмы Pravovest Глеба Сегиды.


«Контроль повинен бути жорстким, але в міру»

— Глібе Павловичу, система декларування доходів чиновників в Україні працює давно. Ми можемо ознайомитися з офіційними статками народних депутатів, міністрів та інших високопосадовців. Уперше норма стосовно обов’язкового декларування була закріплена в законі «Про державну службу» ще у 1993 році. Проте саме довкола електронного декларування точиться стільки дискусій. Чому так?

— Електронне декларування — інноваційна для України система контролю за чиновниками. Це відкрита база даних усіх державних службовців. Варто лише зайти на спеціальний сайт —і перед вами вся інформація про їхні статки, майно та навіть подарунки. Це — потужна зброя для боротьби з корупцією.

Ключова відмінність від старої практики декларування — обов’язковість заповнення форми та реальна відповідальність за брехню та приховування статків.

Раніше декларації мали більше показовий характер, і журналісти неодноразово викривали незадеклароване майно чиновників, але нічого не відбувалося. Зараз же декларації опрацьовують два спеціалізовані органи — Національне агентство з питань запобігання корупції та Національне антикорупційне бюро. Якщо детективи НАБ виявлять факт незазначення всієї інформації або декларація не буде заповнена вчасно — чиновнику може загрожувати адміністративна чи навіть кримінальна відповідальність.

Саме тому західні партнери України приділяють таку увагу запуску е-декларування, а багато можновладців намагаються зірвати цей процес.

— Наприкінці вересня у ВР було зареєстровано законопроект №5192, в якому пропонувалося визначити певні дані як інформацію з обмеженим доступом. Крім того, планувалося засекретити відомості про вартість подарунків. Це пояснювалося тим, що такі дані можуть зацікавити «грабіжників». Через резонанс проект відкликано, проте його автор не виключив, що згодом будуть ініціюватися схожі документи. Наскільки виправданим можна вважати закриття певної інформації?

— Криміногенна ситуація в Україні згідно з офіційною статистикою погіршилася. Проте, відверто кажучи, шахраї та грабіжники-професіонали без проблем могли дізнатися, де живе той чи інший високопосадовець. Існують відкриті електронні реєстри власності, а запит до них може зробити будь-хто. Також можна «попросити» нотаріуса зробити інформаційну довідку щодо будь-якої людини за всіма реєстрами.

Цілком зрозуміло, чому хотіли закрити дані про дороге рухоме майно та подарунки: саме у цих розділах чиновники звикли «ховати» свої корупційні доходи. Дуже просто записати хабар як подарунок і обмежити доступ до таких даних у декларації, аби громадськість не могла дізнатися, що хтось із чиновників щороку отримує від друзів «подарунки» на мільйони гривень.

— Нардепи не полишають намірів відмінити кримінальну відповідальність за помилки в деклараціях. Наскільки це доречно? Стаття 3661 Кримінального кодексу передбачає настання кримінальної відповідальності в разі помилки на суму понад 250 м.з.п. Наскільки виправданий такий поріг та чи варто його зменшити/збільшити?

— Державні службовці — освічені та розумні люди, особливо коли йдеться про захист їхніх прав та інтересів. Однак поряд з правами є й обов’язки, дотримуватись яких вони повинні з таким самим ступенем відповідальності.

На мою думку, такий поріг настання кримінальної відповідальності є об’єктивним. Сьогодні він становить 362,5 тис. грн. Так, людина може помилитися у визначенні ринкової вартості квартири чи авто, але це може сягати кількох тисяч доларів, а не 14 тис., як установлено кодексом.

Якщо чиновник не знає точної вартості майна — є Інтернет, спеціалізовані фірми, які дуже швидко оцінять майно. Тому такий поріг установлює певну межу для похибки в оцінках, але відсікає намагання вказати неправдиву вартість.

— Сьогодні за помилки в декларації передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність. Чи може такий діапазон імовірних покарань використовуватися для зловживань?

— Потрібно розуміти, що в декларації може бути неумисна помилка. Якщо чиновник неправильно вкаже певні дані в межах кількох тисяч гривень, то логічно, що за це необхідно просто накласти штраф, а не саджати в тюрму. Контроль повинен бути жорстким, але в міру.

Головне, що ступінь відповідальності чітко визначено і немає незрозумілих діапазонів, як, наприклад, було за порушення правил дорожнього руху, коли інспектор сам вирішував, який штраф виписати за один і той самий проступок.

Зверніть увагу, що покарання за неправдиву інформацію може наздогнати чиновника навіть через кілька років: повна перевірка відомостей у декларації проводиться протягом усього строку повноважень чиновника і ще3 роки після цього.

«Всюди ключову роль відіграють саме декларації»

— Яким чином відбувається контроль доходів та витрат у розвинутих країнах? Яка там є система покарань?

— Різні країни використовують дещо різні підходи у виявленні корупції, враховуючи власний досвід та історію. Проте всюди ключову роль відіграють саме декларації.

Наприклад, в Ізраїлі контроль здійснюють урядові організації та спеціальні підрозділи поліції, відомство державного контролера, що є незалежним від міністерств і державних відомств, і громадські організації, такі як «Відомство за чистоту уряду».

У Великій Британії перший закон про запобігання корупції в державних органах прийнятий ще у 1889-му, закони про попередження корупції — у 1906 і 1916 роках. Причому стосовно чиновників, яких підозрюють у корупції, в Британії діє презумпція винуватості: посадові особи мають доводити свою «чистоту», а не навпаки.

У Сінгапурі, який продемонстрував прекрасні результати у боротьбі із цим явищем, центральною ланкою є постійно діючий спеціалізований орган — Бюро з розслідування випадків корупції, яке є політично і функціонально самостійним. Цей незалежний орган розслідує і прагне запобігати випадкам корупції в державному і приватному секторах економіки. Бюро вивчає методи роботи схильних до корупції державних органів з метою виявлення можливих «тонких місць» у системі управління та за необхідності рекомендує вжити відповідних заходів їх головам.

Прокурор має право перевіряти будь-які банківські, акціонерні та розрахункові рахунки осіб, котрих підозрюють у порушенні акта про запобігання корупції.

В Японії до боротьби з корупцією з 2001 року активно залучається громадськість. Закон «Про розкриття інформації» гарантує громадянам право на доступ до офіційної інформації, яка є в урядових установах, і можливість подати апеляцію в Раду з контролю за розкриттям інформації в тому випадку, якщо буде відмова у наданні відомостей. Це дозволило громадським організаціям викрити кілька корупціонерів.

— Тобто ви вважаєте, що в нас справді є шанс подолати це явище? Чи можна було досягнути цього на основі старого законодавства?

— Попереднє законодавство було не зовсім ефективним механізмом боротьби з корупцією.

Важливо, що почалася дійсно системна робота над імплементацією
 механізмів боротьби з корупцією: створено НАБ, НАЗК, САП. Судовою реформою передбачено заснування спеціалізованого антикорупційного суду. Вперше встановлено відповідальність чиновників за приховування статків.

До цього у нас «штампувалися» закони, які тільки декларували боротьбу з корупцією, а функції контролю покладалися на підрозділи у складі Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Генпрокуратури. Невже хтось міг повірити у те, що корупційні органи почнуть боротися самі із собою?

Нині функції контролю передано до окремих структур.

Також не може не радувати велика кількість громадських організацій, які отримали доступ до електронних реєстрів і зможуть самі додатково перевіряти чиновників. Адже саме максимальний розголос є дуже ефективним механізмом у протидії злодіям.

— Як ви можете оцінити роботу НАБ та САП? Ці органи дійсно зможуть скористатися можливостями е-декларування чи далі гучних заяв і очікувань діло не піде?

— Цим органам надані великі повноваження, тож на них лежить і велика відповідальність. Поки що ми чуємо тільки про гучні обвинувачення та затримання. Вироків ще не було. Але ці органи почали працювати тільки цього року, а постановлення вироку — це справа суду.

Після запуску спеціалізованого суду весь «антикорупційний ланцюг» буде побудовано і ми, ймовірно, побачимо й перші вироки із засудженням до позбавлення волі.

«Цивілізований лобізм знизить корупційні ризики»

— Нині розробляється законопроект про так зване нульове декларування. Якщо виходити з його тексту, то йдеться виключно про звільнення від відповідальності за порушення в податковій сфері. Тому  «нульове декларування» нібито не має призвести до легалізації корупційних коштів чиновників. Утім, деякі експерти припускають можливість побудови певних схем, що дозволять легалізувати сумнівні статки. Чи є тут ризики? Якими можуть бути схеми?

— Ефективність такого механізму оподаткування значною мірою залежить від загальної культури сплати податків у країні. Рано чи пізно держава змушена шукати шляхи підвищення рівня їх сплати.

«Нульове декларування» передбачає розкриття інформації про незаконно нажиті активи в обмін на амністію. Це може стати дієвим інструментом для боротьби з корупцією та детінізацією економіки.

З одного боку, чи не сховаються за такою легалізацією особи, які набули статки не тільки з порушенням податкового законодавства, а й унаслідок скоєння інших злочинів? З другого — «засвітивши» майно шляхом податкової легалізації, особа наражається на те, що під неї почнуть копати не тільки податкові, а й правоохоронні органи. Тому певна категорія осіб все одно уникатиме такого оподаткування та створюватиме певні схеми відмивання брудних коштів.

Розкрити ці схеми можна буде, тільки ознайомившись із текстом нового закону та проаналізувавши його. Наразі важко дати відповідь на це питання.

— А в чинному законодавстві залишилися шпарини для легалізації корупційних та інших незаконних доходів?

— Безумно, вони є. Неможливо дуже швидко виправити законодавство, яке 25 років прописувалося так, щоб залишати «хвіртки» для реалізації незаконних схем.

Для цього необхідно проводити насамперед аудит податкового законодавства та фінансового ринку (адже саме тут є безліч схем, як правильно «проганяти» кошти). Варто розуміти, що чиновники найвищого рангу так просто не дозволять міняти правила гри у своїх відомствах, а народні депутати затягуватимуть із голосуванням щодо змін до законів та кодексів.

Тому це справа не одного року. Тільки громадськість може прискорити цей процес.

— Як щодо введення інституту легального лобізму в Україні? Чи може це стати легалізацією корупції?

— Треба зазначити, що корупція в тому чи іншому вигляді притаманна всім країнам. Розвинуті держави вирізняються тим, що там корупція прибрана з нижнього рівня і звичайні громадяни, малий і середній бізнес її не бачать: хабарів не беруть поліцейські, податкова, органи контролю.

Проте треба бути відвертим: всюди правлять гроші. І великий бізнес, заможні люди завжди матимуть вплив на політиків, політичні партії. Замість того щоб боротися з тим, що подолати неможливо, варто передбачити максимальну легалізацію та прозорість: визначати рамки повинен закон, а не корупціонери.

Тому цивілізований лобізм, навпаки, знизить корупційні ризики, відкриє справжніх «власників» партій та покаже, які люди хотіли прийняття того чи іншого нормативного акта. Навіть те, що із «внесків» лобістів платитимуться податки, приведе до наповнення бюджету та виведення частини економіки з тіні.

«Якщо загальне декларування буде запроваджене у 2017 році, ми отримаємо колапс системи»

— Не виключено, що в 2017 році розпочнеться загальне декларування  доходів і активів усіх громадян України. Чи готова держава до такого масштабного проекту? Що робити заможним людям, бізнесменам, які, будемо відверті, дуже часто використовували схеми ухилення від оподаткування?

— Вважаю, що державний апарат та бюджет наразі не готові до такого масштабного проекту. Та й він і не є необхідним.

Тільки після того, як будуть перші результати боротьби з корупцією на найвищому рівні, варто спускатися вниз та починати перекривати менші шпарини для одержання незаконних доходів.

Якщо загальне декларування буде запроваджене у 2017 році, ми отримаємо колапс системи та повний хаос: на органи контролю ляже такий обсяг інформації, який буде опрацьовуватися роками.

Тому не варто хвилюватись. Через відсутність необхідних ресурсів такий проект буде втілений у життя ще нескоро.

Але через кілька років можуть запустити такий механізм. Наприклад, у США всі подають декларації, а держоргани вибірково детально перевіряють кілька відсотків від загальної кількості. Також будь-які значні витрати привертають увагу ФБР та інших органів контролю, і через несплату податків можна отримати серйозні проблеми.

Тому українським бізнесменам з великими статками варто подумати, як довести легальне походження доходів.