Закон і Бізнес


Кто знал, тот и виноват

Можно ли привлечь к ответственности продавца в случае отсуживания товара у покупателя?


№44 (1290) 29.10—04.11.2016
Роман Крупник, судья Хозяйственного суда Львовской области
13683
13683

В течение последних лет в судебной практике участились споры об истребовании имущества из чужого незаконного владения. В частности, у покупателей, которые являются добросовестными приобретателями. В соответствии с позицией Верховного Суда, последние могут добиваться компенсации от продавца за изъятое имущество.Впрочем, до недавнего времени такая практика не была распространена, поэтому вопрос применения соответствующих положений ст.661 Гражданского кодекса в таких делах является интересным и неоднозначным.


Втручання за принципом «пропорційності»

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, більшість із цих спорів стосується витребування військового нерухомого майна та земельних ділянок. Ця категорія спорів є надзвичайно складною, оскільки їх позитивне (на користь позивачів) вирішення призводить до втручання у право власності осіб, які часто-густо є добросовісними набувачами.

Складність розгляду полягає ще й у тому, що до цих правовідносин підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Предметом безпосереднього регулювання ст.1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, втручання в право власності добросовісного набувача не може бути правомірним, якщо не буде дотримано принципу пропорційності (балансу суспільних та приватних інтересів). Простіше кажучи, витребування майна в добросовісного набувача можливе лише з одночасним забезпеченням належної компенсації.

Верховний Суд у постанові від 29.06.2016 (справа №6-1376ц16) висловив таку правову позицію: той факт, що в межах провадження у справі про витребування майна не вирішено питання про компенсацію цього майна, не свідчить про порушення принципу пропорційності при задоволенні позову. Адже покупець, в якого вилучають майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі ст.661 ЦК.

Така позиція не зовсім відповідає практиці ЄСПЛ. Проте вона цікава тим, що посилання на неї під час розгляду спорів про витребування майна неодмінно збільшить кількість справ про відшкодування завданих збитків на підставі ст.661 ЦК.

Передумови стягнення збитків

Так, відповідно до ст.660 ЦК, «якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред’явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця». Якщо покупець не зробив цього, продавець не відповідає перед ним, коли доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання товару. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Статтею 661 ЦК передбачено: «У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним».

З огляду на це можна дійти висновку про відсутність проблем із застосуванням положень ст.661 ЦК. Зокрема, підставою для стягнення збитків за цією статтею є такі обставини:

• існування підстав для вилучення речі, що є предметом договору, до моменту його укладення;

• вилучення у покупця предмета договору купівлі-продажу за рішенням суду;

• покупець не знав і не міг знати про наявність підстав для вилучення речі, які виникли до укладення договору.

Видається, що існування вказаних обставин у будь-якому випадку є підставою для стягнення збитків з продавця. Проте таке твердження не відповідає дійсності з огляду на положення цивільного та господарського законодавства, які регулюють питання відповідальності осіб та стягнення збитків.

Чи є відповідальність без вини?

Зокрема, ст.661 ЦК «Відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця» міститься в гл.54 «Купівля-продаж». Тому збитки, про які згадується у вказаній статті, належать до збитків, передбачених за порушення такого договірного зобов’язання, як договір купівлі-продажу (про це йдеться також і в листі ВС «Аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України» від 1.04.2014).

Як відомо, для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх складових цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками і вини. Причому такі елементи, як протиправна поведінка, збитки і причинний зв’язок, є обов’язковою умовою настання відповідальності в усіх випадках.

Вина, у свою чергу, є загальною, але не завжди обов’язковою умовою. Договором або законом можуть бути передбачені випадки відповідальності без вини. Така відповідальність настає за недоговірними зобов’язаннями (стст.1173, 1174, 1176, 1187, 1209 ЦК). У договірних зобов’язаннях необов’язковість вини може бути встановлена договором.

Як убачається зі змісту ст.661 ЦК, відповідальність продавця не може настати без його вини. Крім цього, стаття не містить винятків для можливості притягнення продавця до відповідальності за відсутності хоча б одного зі складових цивільного правопорушення. Виняток може бути лише у випадку, якщо в договорі застережено можливість застосування цієї статті без вини продавця.

Попереджений, значить, озброєний

Надзвичайно важливим є з’ясування питання: в чому полягає вина та протиправність діяння продавця для можливості притягнення його до відповідальності?

Як зазначалося, передумовою настання відповідальності продавця є низка обставин. Причому для притягнення його до відповідальності вирішальне значення має не факт вилучення майна в покупця, а та обставина, що покупець не знав і не міг знати про наявність підстав для вилучення речі. Якщо ж на момент укладення договору покупцю були відомі такі підстави чи продавець повідомляв про їх існування, останній не може бути притягнутий до відповідальності за ст.661 ЦК навіть у випадку вилучення речі.

Отже, аналіз ст.661 ЦК дає підстави для висновку, що для притягнення продавця до відповідальності за цією статтею його вина та протиправна поведінка повинні полягати в порушенні обов’язку попередити покупця про права третіх осіб на річ, що є предметом договору, а також про інші обставини, які можуть їх породжувати. Такий висновок узгоджується з положеннями ст.659 ЦК, яка передбачає: «Продавець зобов’язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівля-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар».

Таким чином, після аналізу положень стст.659 та 661 ЦК в їх сукупності видається, що право на відшкодування збитків нарівні з правом вимагати зниження ціни або розірвання договору є додатковим правом покупця, яке виникає в нього у випадку витребування майна.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що в разі відсудження товару в покупця відповідальність продавця, передбачена ст.661 ЦК, може наставати лише у випадку, якщо сам продавець був недобросовісним набувачем. Якщо ж продавець виявився добросовісним набувачем і не знав про обставини, які могли слугувати підставою для витребування майна в покупця, і, відповідно, не міг повідомити останнього про них, положення ст.661 ЦК до спірних правовідносин не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, варто сказати, що для наявності безумовної підстави притягнення продавця до відповідальності в разі відсудження майна в покупця необхідно внести зміни до ст.661 ЦК. Але в такому випадку постає питання щодо справедливості притягнення добросовісного продавця до відповідальності. Адже діють положення законодавства про стягнення збитків з особи, яка безпосередньо винна у витребуванні майна.