Парализованный орган
С сегодняшнего дня Высшего совета правосудия де-юре еще нет, а Высшего совета юстиции фактически уже нет
Игра в переименование конституционных органов правосудия прибавила реформаторам хлопот. Кроме возникшей коллизии с названиями палат будущего Верховного Суда (см. №39 «ЗиБ»), это может повлечь за собой торможение работы Высшего совета правосудия. Ведь парламент так и не успел принять новый профильный закон, который должен определить не только процедурные нюансы, но и детали реорганизации Высшего совета юстиции в ВСП.
Без закону ні сюди ні туди
Після оголошення про проведення 29 вересня позачергового пленарного засідання Верховної Ради, під час якого нардепи, за задумом глави держави, мали б змогу востаннє відігратися на суддях, прибічники «теорії змов» припустили, що під шумок спробують ухвалити й закон «Про Вищу раду правосуддя». Адже як не квапилися автори реформи, але зареєструвати проект №5180 у ВР спромоглися лише 23 вересня, тобто в останній у цьому місяці пленарний день. Звісно, за нього ніхто й не брався.
Проте, за Регламентом ВР, позачергово додаткові питання не розглядаються. Тож ВРП тимчасово залишилася без закону, а правосуддя — без органу, на якому реформатори замкнули чи не всі організаційні, каральні та наглядові повноваження щодо вітчизняної Феміди. Адже для того, аби змінити в назві органу (Вища рада юстиції) останнє слово, необхідно провести реорганізацію, що передбачено пп.1 п.16-1 розд.ХV «Перехідні положення» Конституції. А це своєю чергою також вимагає нового профільного закону.
Підставили ніжку ВРЮ, яка мала б виконувати повноваження ВРП з огляду на той же пп.1 п.16-1 «Перехідних положень», й автори нового закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII. Адже в деяких його нормах прямо йдеться саме про закон про ВРП, а не законодавство в цілому. За відсутності конкретики ще можна було б говорити про тимчасове користування нормами закону про ВРЮ. А так, на жаль, треба зачекати.
Ні адреси, ні апарату
Загалом, якщо проаналізувати нову редакцію ст.131 Конституції, то серед функцій, які теоретично могла б виконувати ВРЮ в період її реорганізації, майже нічого не залишається. Наприклад, продовжити розгляд раніше відкритих дисциплінарних справ заважає відсутність порядку формування дисциплінарних органів (палат) у ВРП — тут принаймні передбачено, що розгляд відбувається за старою процедурою.
Крім того, у законі «Про судоустрій і статус суддів» іде посилання на назву органу, до якого, зокрема, подаються заяви про звільнення, передаються матеріали суддів-«п’ятирічок», котрі не були обрані парламентом, або заяви, що надійшли до ТСК. І це не ВРЮ, а ВРП. Тобто формально це можна тлумачити як волю законодавця відкласти вирішення зазначених питань до завершення реорганізації. Та й на яку адресу направляти ці матеріали, якщо це також не визначено? І хто розпишеться за їх отримання, якщо апарату ВРП те іще немає?
Прикметно, що законодавець мимоволі підвів під монастир і суддів, котрі відряджені на роботу до ВРЮ, включаючи її очільника Ігоря Бенедисюка. Адже починаючи з 30 вересня вони автоматично стають порушниками вимог щодо несумісності. Бо в ч.7 ст.54 закону №1402-VIII передбачено винятки тільки для членів ВРП. Тож, доки ВРЮ не змінить назви, всі відряджені судді формально вважатимуться сумісниками.
Довше чекали…
Втім, на перший погляд, відсутність такого органу, як ВРП, не є чимось новим для країни. Не так давно Вища рада юстиції також була паралізована тривалий час, але робота судової системи від цього не загальмувала. Хоча сьогодні ситуація суттєво відрізняється від подій дворічної давнини.
За місяць-другий, звісно, жодного апокаліпсису українській Феміді не загрожує. Не буде «дисциплінарок» — то це тільки на руку тим, хто потрапив у поле зору ВРЮ, оскільки спливає й строк притягнення до дисциплінарної відповідальності. Не можна звільнити за загальними обставинами — судді ще якийсь час отримуватимуть зарплату та готуватимуть позови про бездіяльність конституційного органу. Хіба що ГПУ доведеться потерпіти з поданнями про відсторонення суддів від посад та з притягненням їх до кримінальної відповідальності.
Але й намагатися знайти шпарини та якось почати працювати під заклики політиків якнайшвидше очистити судову системи— навряд чи гарна ідея. Схоже, у ВРЮ це розуміють. Принаймні наприкінці засідання Ради, яке відбулося 27 вересня, І.Бенедесюк зауважив, що наступного разу вони зберуться або як Вища рада правосуддя, або — вже на останнє засідання ВРЮ — після набуття чинності законом про ВРП, аби дати страт реорганізації та ухвалити необхідні організаційні рішення.
І, напевне, зробити останні світлини на пам’ять про конституційний орган, що кане в Лету.
Які повноваження Вищої ради правосуддя не зможе виконувати Вища рада юстиції з 30 вересня
ПРЯМА МОВА
Ігор БЕНЕДИСЮК, голова Вищої ради юстиції:
— Фактично Конституція є законом прямої дії, а тому повноваження у нашого органу щодо надання рекомендацій на призначення і звільнення суддів будуть. Але питання в тому, що для прийняття таких рішень потрібна відповідна процедура. Зокрема, процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності, адже згідно з проектом закону у ВРП мають бути створені дисциплінарні палати.
Тому зрозуміло, що певний перехідний період буде. До того ж проект «Перехідних положень» до закону передбачає таку процедуру, встановлюючи близько 20 днів для опрацювання цих питань. Навіть для того, щоб перереєструвати ВРЮ у ВРП, потрібне відповідне рішення. Але я думаю, що якогось серйозного провалу в діяльності Ради не буде.