Судья Днепропетровского ОАС Андрей Рыщенко:

«Беспрецедентное число органов-контролеров может нарушить и так слишком хрупкий баланс между независимостью и подотчетностью»

Обладателей мантий смущает то, что с принятием каждой новой редакции закона «О судоустройстве и статусе судей» увеличивается количество структур, которые будут проверять их деятельность и образ жизни. Особенно служителей Фемиды беспокоит то, что появится совсем новая институция — Общественный совет добропорядочности. Чем будет угрожать создание такого органа? Нужен ли еще один контролер? На эти и другие вопросы «ЗиБ» получил ответы от судьи Днепропетровского окружного административного суда Андрея РЫЩЕНКО.

— Андрію Юрійовичу, незабаром набере чинності нова редакція закону «Про судоустрій і статус суддів», і, як уважають експерти, посилиться контроль за діяльністю володарів мантій. У чому це виражатиметься?

— Проаналізувавши недавні зміни в законодавстві, які регулюють функціонування судової влади, сферу запобігання корупції, можу сказати, що нині функції контролю за діяльністю та способом життя судді прямо чи опосередковано здійснюють: Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції, Рада суддів України, Національна поліція, Національне антикорупційне бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції, прокуратура (зокрема Спеціалізована антикорупційна прокуратура), Служба безпеки, Верховна Рада (Комітет з питань правової політики та правосуддя).

Після набрання чинності новою редакцією закону буде створено нову структуру — Громадську раду доброчесності. Тож незабаром у нас буде функціонувати 9 органів, які в той чи інший спосіб контролюватимуть діяльність суддів. Важко назвати ще одну владну структуру або посадову особу, за якою здійснювала б нагляд така кількість органів.

— Невже поява ще одного контролера означає, що посилиться вплив на незалежність суддів?

— З одного боку, на тлі надто низької довіри до суду залучення суспільства до прийняття кадрових рішень та рішень, які стосуються питань притягнення суддів до відповідальності, може допомогти відновити втрачену довіру та авторитет. З другого — у зв’язку з виконанням специфічних функцій судова система потребує обережного застосування заходів контролю для уникнення можливого прямого або опосередкованого впливу на її незалежність.

Так, ст.87 закону «Про судоустрій і статус суддів» установлюється правова основа діяльності ГРД. Зокрема, передбачено, що вона утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Із цією метою рада наділена функціями збирання, перевірки та аналізу інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), надання її ВККС. Також громадська рада за наявності відповідних підстав дає висновок про невідповідність судді (кандидата) критеріям професійної етики та доброчесності, який долучається до досьє особи. Новоутворений орган зможе делегувати свого уповноваженого представника для участі в засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання, створювати інформаційний портал для збору інформації про професійну етику та доброчесність суддів (кандидатів).

Водночас законодавець, передбачивши досить широкий обсяг повноважень щодо контролю та перевірки діяльності судді, способу його життя, не встановив допустимих меж.

— Що мається на увазі?

— По-перше, закон не визначив порядку та обсягу збирання інформації щодо судді радою доброчесності та й узагалі механізму функціонування останньої. Так, в ст.51 закону «Про запобігання корупції» передбачено: порядок моніторингу способу життя встановлюється Національним агентством, а сам моніторинг здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних та не повинен припускати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи. Подібного втручання в роботу громадської ради закон «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає.

По-друге, конфіденційність певних даних про суддів і членів їхніх сімей є засобом захисту від загроз, пов’язаних із виконанням посадових обов’язків. Завданням ГРД є сприяння ВККС у збиранні та отриманні інформації про суддю, і воно реалізується лише шляхом прийняття висновку про невідповідність судді (кандидата) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє. Використання ж отриманої членами ради інформації з іншою, крім виконання покладеного обов’язку, метою законом не обмежене.

До того ж ГРД дублює повноваження інших структур.

У законі «Про судоустрій і статус суддів» передбачено проведення моніторингу способу життя судді, який полягає в установленні відповідності рівня життя наявному в нього та членів його сім’ї майну й одержаним ними доходам. Це перевірка на існування підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених п.12 ч.1 ст.106 цього акта. Такий моніторинг здійснюється НАЗК у порядку, встановленому законом «Про запобігання корупції». Національне агентство проводить його на підставі відомостей, отриманих від фізичних та юридичних осіб, а також зі ЗМІ та інших відкритих джерел інформації, щодо невідповідності рівня життя суб’єктів задекларованим ними майну й доходам.

Виконуючи тотожні функції щодо акумулювання інформації, на відміну від ГРД, НАЗК має додаткові повноваження здійснювати контроль за декларуванням та перевіркою декларацій, веденням Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, функція громадського контролю за діяльністю суду реалізується через звернення громадян до правоохоронних органів, ВККС та Вищої ради правосуддя, направлення особами повідомлень (у тому числі анонімних) про вчинення корупційного правопорушення до НАЗК.

Отже, законодавче регулювання діяльності ради доброчесності потребує вдосконалення, особливо в питаннях, пов’язаних із порядком використання отриманої інформації. Водночас у зв’язку з наявністю великої кількості державних органів та механізмів нагляду за діяльністю суддів, які є тотожними функціям громадської ради, в складний для країни час є доцільною оптимізація задля економії бюджетних коштів.

Можливо, більш раціональним рішенням було б установлення чіткого механізму реагування ВККС на повідомлення ЗМІ про порушення суддями правил етики або доброчесності. Незалежний суд є основою існування демократичної держави, запорукою добробуту її населення. А от безпрецедентна кількість органів-контролерів може порушити й так надто крихкий баланс між незалежністю суду та підзвітністю суспільству.