Як «дорожня карта» ляже

Законопроект о Высшем совете правосудия дорабатывали в последнюю ночь

Совет по вопросам судебной реформы одобрил окончательный вариант проекта закона «О Высшем совете правосудия». А уже на следующий день документ с выводами экспертов Совета Европы, был представлен широкой общественности. Планируется, что проект будет проголосован народными избранниками до 30 сентября, когда вступают в силу конституционные изменения относительно правосудия и новый профильный закон.

Надмірна деталізація

Остання версія проекту зазнала певних змін порівняно з редакцією, що була представлена 27 липня. Власне, вони й стали предметом жвавої дискусії 6 вересня в Адміністрації Президента, що тривала майже до 21:00. Адже документ має стати дорожньою картою для нового важливого органу в системі судочинства з великими правами і повноваженнями.

Вища рада юстиції, що незабаром перебере на себе функції нового органу — ВРП, вже «приміряє» розширені повноваження. Її голова Ігор Бенедисюк першим висловив зауваження та пропозиції до документа. «Мені здається, що проект настільки деталізує діяльність ВРП, що вона вже більше дезорганізована, ніж організована. Це, на мою думку, спричинить певні труднощі для її діяльності», — зауважив він.

Зокрема, у ВРЮ звернули увагу на норму, відповідно до якої доповідач у дисциплінарній справі щодо судді не бере участі в голосуванні. Вважаючи такий підхід у цілому європейським, І.Бенедисюк не згоден із тим, що доповідач не може перебувати в нарадчій кімнаті, тобто не має права бути присутнім при обговоренні. Він зауважив, що доповідач — особа, яка володіє інформацією стосовно справи. Водночас через велику кількість дисциплінарних проваджень члени ВРП просто фізично не встигатимуть ознайомитися зі всіма матеріалами справи, що може впливати на якість прийнятих рішень. Тому пропонувалось, щоб доповідач брав участь в обговоренні, але не мав права голосу.

У свою чергу координатор РСР, заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов нагадав про справу «Олександр Волков проти України», де давалася певна оцінка участі або неучасті доповідача в прийнятті рішень. І запропонував перевірити пропозицію на відповідність висновкам Європейського суду з прав людини, після чого її слід прийняти або залишити в старому вигляді. Адже можна передбачити, що дисциплінарні стягнення будуть оскаржуватися до ЄСПЛ, тому вже на етапі розроблення слід орієнтуватись на його правові позиції. Зайва таємничість

Непокоїть ВРЮ і скасування таємного голосування за звільнення судді в рамках дисциплінарного стягнення. У проекті встановлено, що відповідне рішення приймається в нарадчій кімнаті шляхом відкритого голосування. При цьому для прийняття рішення потрібна проста більшість, а не конституційна, як зараз.

Отже, пропонується передбачити саме таємне голосування при оскарженні рішення дисциплінарної палати пленарним складом ВРП. «Ми розумно виключили з цього питання конституційну більшість, яка нам часом заважала прийняти справедливі рішення. Але нерозумно виключили таємність. Тому що лише в процедурі таємного голосування кожен член ВРП може висловитись абсолютно неупереджено», — пояснив І.Бенедисюк.

Утім, звучали й контраргументи. Зокрема, запитання: чому судді ВС приймають рішення в нарадчій кімнаті, але не таємно, і питання про їх неупередженість і незалежність не ставиться? Чому таємне голосування потрібно передбачити для ВРП в цілому, але не надавати такого ж права дисциплінарній палаті? Як зможуть таємно голосувати 3—4 члени палати?

Ректор Національної школи суддів Микола Оніщук зауважив, що і палата, і Рада голосують у нарадчій кімнаті. «Це і є, по суті, таємне голосування. Тож навіщо організовувати ящики з бюлетенями?» — поцікавився він. Утім, суддя ВС Олександр Волков висловився на підтримку ВРЮ. Він відзначив, що таємне голосування — це додаткова гарантія відсутності впливу. «Тому, якщо забирати цю гарантію, треба подивитись, як це кореспондується з положенням Конституції щодо неможливості скасування і зменшення гарантій. Тому відходити від таємного голосування під час прийняття рішень про звільнення суддів було б неправильним», — наголосив він.

Хоча присутні не звернули уваги на те, що гарантії повинні насамперед надаватися суддям, чиї справи розглядатимуться ВРП, а не тим, хто ухвалюватиме вердикт.

Справа техніки

Голова Ради суддів Валентина Сімоненко хоч і не проти таємного голосування, але зупинилася на технічних моментах, які можуть значно затягувати процес прийняття рішень. «Таємне голосування передбачає певну процедуру: обрання лічильної комісії, затвердження проекту бюлетеня, включення до нього певного питання. Потім підрахунок голосів, затвердження протоколу… а скільки в нас дисциплінарних проваджень? Коли це відбуватиметься?» — переймалася вона.

Питанню стягнень для суддів приділив увагу голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Сергій Козьяков. Він закликав колег «рахувати час, який буде на прийняття кожного рішення».

Зрештою, О.Філатов підсумував, що в такий спосіб можна все ускладнити, а переваги тут «не зовсім очевидні». Також він додав, що нарадча кімната для того й існує, щоб колеги порадилися, висловили свої погляди. І коли вони обмінялися думками, а потім таємно голосують — «трохи втрачається логіка». На думку заступника глави АП, «це якраз випадок допустимого впливу, коли один колега може своїм інтелектуальним потенціалом впливати на іншого, переконуючи його в правильності своєї правової позиції». «Є ще один аргумент, якщо вже зовсім відверто, є таємниця нарадчої кімнати. Ви там у себе легалізуєте таємне голосування, і про це ніхто не дізнається», — знайшов вихід О.Філатов. Аргумент викликав дружний сміх у залі та оплески за винахідливість.

У підсумку було вирішено залишити нарадчу кімнату без таємного голосування. А І.Бенедисюк зазначив, що це питання може бути впорядковане регламентом ВРП, який має затвердити вона сама.

Тобто можна припустити, що в Раді розраховують на продовження очищення суддівських лав. І намагаються прибрати перешкоди на цьому шляху. А, за логікою, ВРП повинне турбувати не те, як швидко розглядатимуться «дисциплінарки» та позбавлятимуться мантій служителі Феміди, а забезпечення незалежності кожного судді та системи в цілому за рахунок захисту від тиску ззовні шляхом подання скарг за першої-ліпшої нагоди.

Європейці задоволені

Дискусію викликало ще багато питань (про них читайте в наступних числах «ЗіБ»). Зокрема, щодо кваліфікаційних вимог до членів ВРП та необхідності встановлення для них 10-річного суддівського стажу, стосовно публікації окремої думки члена Ради. Також на засіданні РСР проголосували за виключення з проекту права заявника оскаржувати рішення про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. І це, напевне, один з небагатьох позитивів нового закону.

А вже наступного дня відбулася презентація проекту та висновків щодо нього експертів Ради Європи. Останні звернули увагу на проведену роботу над документом, який, за їхніми словами, відповідає європейським принципам.

Так, експерт РЄ Герхард Райснер відзначив важливість участі ВРП у розгляді питань бюджету судової системи. Відповідні норми проекту, на його погляд, «виводять Україну на передові позиції». Адже навіть у разі забезпечення незалежності колегіального органу на нього можна впливати через фінанси. Водночас мета Ради — забезпечення незалежності судової системи та рівновага гілок влади. Втім, можливо, європейському експерту не пояснили, що в українських реаліях право якогось органу брати участь у бюджетному процесі ще не означає, що до його думки дослухається і Уряд, і парламент.

Крім того, йшлося про важливість об’єднання дисциплінарних функцій ВККС та ВРЮ в одному органі, що забезпечить єдину практику розгляду відповідних питань. Також наголошувалося, що тепер слід зосередитися на підготовці нормативних актів, розроблення яких віднесене до компетенції ВРП.

В учасників обговорення були питання до європейців. Утім, на деякі з них вони дали вельми загальні відповіді, а щодо окремих пропозицій експерти РЄ говорили, що оцінити їх можна, коли вони будуть викладені на папері. Ймовірно, що й після прийняття закону, під час застосування його на практиці доведеться доопрацьовувати певні норми. І думка європейських експертів тут не буде зайвою.

Виходячи з того, що закон хочуть прийняти вже до 30 вересня і залишився тільки один тиждень пленарних засідань ВР, проект має бути зареєстрований у парламенті найближчими днями, а голосуватися — 22 вересня, причому відразу за основу і в цілому. Напевне, ставка робиться на те, що, за словами О.Філатова, на підготовку проекту пішло понад 5 місяців, було проведено чимало обговорень і всі охочі, включаючи народних обранців, могли подати свої пропозиції.

Та з практики останніх років відомо, що без політичних домовленостей парламент не проголосує за закон, який, по суті, визначає процедуру та важелі контролю за кожним суддею. А тим більше коли йдеться про регулювання діяльності органу з такими широкими повноваженнями.

Пряма мова

— Якщо ми розглядали б 50 справ, повірте мені, ми розглядали б їх усім складом ВРЮ й обговорювали б кожну скляну банку, закопану в городі. Але при тому навантаженні, яке є зараз, не завжди всі можуть ознайомитися зі всіма матеріалами справи. А нам украй необхідно мати достовірну інформацію.

Буде досить великий обсяг справ. І виключати доповідача з обговорення не можна. Бо ми можемо прийти до того, що рішення, яке не відповідатиме позиції доповідача, писати буде нікому. Тому що доповідач навіть не буде знати мотивів, які колеги висловили під час голосування.

— Голосування в нарадчій кімнаті не таємне, а конфіденційне. Таємне — це коли члени комісії чи Ради голосуватимуть таємно один від одного. Якщо говорити про таємне голосування як гарантію від впливу на члена ВРП, то в мене запитання: впливу від кого — іншого такого ж члена? Коли ми зараз слухаємо один одного в нарадчій кімнаті, то це вплив чи обговорення?

Можу сказати, в чому плюс, коли ми все ж таки обговорюємо і знаємо, хто як голосує. За 2 роки я не бачив, щоб у когось із колег виник дискомфорт, коли всі голосують «за», а він — «проти». Натомість при таємному голосуванні може бути навпаки: хтось скаже, що він «за», а таємно проголосує «проти». Ось це буде неприємно.