Проступок и наказание

Судьи подискутировали, за что и по какой процедуре их нужно привлекать к дисциплинарной ответственности

Изменения к Конституции предусматривают создание вместо Высшего совета юстиции Высшего совета правосудия, который станет единственным органом привлечения законников к дисциплинарной ответственности. Сами члены ВСЮ побаиваются, что новый орган будет восприниматься прежде всего как карательный, хотя, по их подсчетам, рассмотрение жалоб должно занимать лишь 10% рабочего времени ВСП. Удастся ли избежать такой репутации, будет в большой мере зависеть от профильного закона, работа над проектом которого продолжается в Совете по вопросам судебной реформы.

Підстави для санкцій

Правда, поки що існує лише попередня редакція проекту нового закону «Про Вищу раду правосуддя». Втім, в Адміністрації Президента обіцяють, що вже днями буде оприлюднений офіційний текст документа. Але дискусії щодо нього вже стартували, зокрема, під час круглого столу «Які зміни принесе судова реформа в дисциплінарну відповідальність суддів: експертне обговорення», організованого Асоціацією правників України.

Одним з питань були підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені ст.106 нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів». Деякі з 19 таких підстав можуть створити неоднозначну практику. Так, експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні», суддя апеляційного суду Литви Артурас Дрюкас уважає позитивним положення проекту закону про ВРП, відповідно до якого Рада відмовляє в прийнятті скарги, якщо вказана підстава може бути перевірена судом вищої інстанції. Але звернув увагу, що вона суперечить профільному акту, де згадуються і порушення правил щодо відводу (самовідводу), і незазначення мотивів рішення тощо. «Хіба це перевіряється іншим шляхом, ніж процесуальним? Навіщо вказувати такі підстави, якщо потім не можна буде прийняти скаргу?» — поцікавився він.

З ним погодилися й інші правники, відзначивши, що завдяки новаціям можна буде «відфутболити» скаргу, якщо вона заявлена стосовно якихось процесуальних порушень, наприклад недотримання принципу відкритості процесу, відмови в доступі до правосуддя тощо.

Таємниця процесу

Дискусія виникла й щодо меж відкритості розгляду дисциплінарної справи. За словами голови Вищої ради юстиції Ігоря Бенедисюка, відповідно до європейських стандартів цей процес не має бути відкритим. Доступним широкому загалу повинно бути вже рішення про притягнення судді до відповідальності. Адже, на його думку, публічний розгляд скарг не сприятиме підвищенню авторитету правосуддя, бо висвітлює негаразди у системі. А одна з функцій ВРП — підтримання авторитету правосуддя. Проте з деяких відкритих засідань ВРЮ «робилось якесь шоу», що використовувалося для популяризації певної особи.

Втім, за словами голови ВРЮ, колегіальний орган розуміє, що нині період треба розглядати саме таким відкритим способом. «Розуміємо, в який час ми живемо, в якому місці», — зауважив він. Утім, припустив, що, оскільки сьогодні закон є певним політичним компромісом, у майбутньому така відкритість може бути дещо обмежена.

А суддя Господарського суду м.Києва Ганна Бондаренко звернула увагу на обмеження щодо розгляду скарг у закритому режимі. Так, проект закону про ВРП визначає, що відповідне клопотання має бути задоволене одноголосно всіма членами дисциплінарної палати. В той час як рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю. Отже, на думку володарки мантії, слід і для клопотання про проведення засідання в закритому режимі передбачити схвалення більшістю, а не всіма членами палати.

Змагальність у скарзі

Деякі експерти говорять про доцільність розширення прав скаржника. Втім, А.Дрюкас переконаний, що принципу змагальності в класичному вигляді в цій процедурі не повинно бути. За його словами, скаржник — це лише ініціатор провадження, і після подання скарги його функції закінчуються й починається офіційний процес. А далі діє принцип не змагальності, а офіційності.

На підтвердження він навів норми, відповідно до яких, якщо дисциплінарна палата виявила в діях судді ознаки іншого порушення, ніж зазначено скаржником, вона може і повинна відкрити іншу дисциплінарну справу. «Тут демократія не потрібна, бо підемо зовсім в іншому руслі», — підсумував експерт.

При цьому наслідком розширення прав скаржника він бачить «багато емоцій», бо той «шукатиме свою правду, аби покарати суддю, який виніс незручне для нього рішення». Натомість, на думку А.Дрюкаса, передбачених прав достатньо.

Втім, на думку інших учасників, змагальність у цьому випадку слід розглядати не стільки з точки зору «скаржник»—суддя, скільки з позиції «доповідач—«суддя». Причому доповідач — це той прокурор, який висуває обвинувачення.

Складнощі реалізації

Закон про ВРП планують прийняти уже у вересні. Втім, очевидно, що перш ніж новий орган, на який покладається набагато більше повноважень, ніж на ВРЮ, ефективно запрацює, мине час. За даними І.Бенедисюка, до ВРП буде передано із Вищої кваліфікаційної комісії суддів близько 10 тис. дисциплінарних справ, ще 1,5—2 тис. справ залишаться нерозглянутими в Раді. 

Водночас законом передбачено введення до штату ВРП дисциплінарних інспекторів, планується, що їх буде 40 осіб, яких хочуть набрати із суддів у відставці та провідних юристів. Утім, ймовірно, процес відбору розтягнеться в часі, що також не пришвидшуватиме розгляду дисциплінарних скарг.  

Пряма мова

Наталія БЛАЖІВСЬКА, суддя Вищого адміністративного суду:

— Треба дуже чітко розуміти, яка частина дисциплінарної відповідальності суддів має бути публічною. Тому що це формує повагу суспільства до судової системи. Коли суддя відповідає на важливі, складні питання, цей процес не повинен бути відкритим. Аби потім уже прийняте справедливе рішення було винесене на суд суспільства.

Ганна БОНДАРЕНКО, суддя Господарського суду м.Києва:

— У ст.106 нового закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено 19 видів підстав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, ы це забагато. Крім того, певні поняття потребують визначення. Зокрема, використовується словосполучення «внаслідок недбалості». Слід конкретизувати це поняття, інакше його треба використовувати, як це визначено в ст.367 Кримінального кодексу «Службова недбалість».

Також є така підстава, як «невідповідність способу життя судді його статусу». Тут теж необхідні уточнення. Крім того, варто уточнити, що розуміти під «втручанням у процес здійснення правосуддя іншим суддею». Щоб не вийшло так: коли ми розглядаємо справу колегіально, вивчаємо матеріали, це може стати формальним приводом для порушення дисциплінарної справи.