В поисках потраченного времени

Поможет ли установление хронометража дела уравнять нагрузку и увеличить финансирование

Судейское сообщество давно задавалось вопросом: как выйти на оптимальное количество обладателей мантий в одном учреждении ради сбалансирования нагрузки во всей системе? В течение последних лет осуществлялись попытки урегулировать этот вопрос. Однако полностью проблему решить не удавалось. И вот наконец в этом году Совет судей утвердил рекомендованные показатели средних расходов времени на рассмотрение дел и коэффициентов их сложности по категориям. Значит ли это, что нагрузку удастся уравнять, а материальное обеспечение — улучшить, избавив законников от груза дисциплинарной ответственности?

Давні нормативи

Ще у 2005-му РСУ прийняла рішення «Про затвердження розрахункових норм часу, необхідного для розгляду справ». Виходячи з розрахунків, середньомісячне навантаження на володаря мантії має становити 28 справ. Один спір законник має вирішити за робочий день — 8 годин.

Зрозуміло, що сьогодні такі цифри не відповідають судовій дійсності: більшість служителів Феміди ніколи не мали такого навантаження. Крім цього, не були визначені витрати часу для адміністративної юстиції: РСУ прийняла згадане рішення у травні 2005 р., а Кодекс адміністративного судочинства набрав чинності тільки 1 вересня того ж року. З того часу змінилося й інше процесуальне законодавство: Цивільний процесуальний кодекс (почав діяти з 1.09.2005) та Кримінальний процесуальний кодекс (набрав чинності 19.11.2012).

Поштовхом для продовження дослідження питання про навантаження став закон «Про судоустрій і статус суддів», прийнятий у 2010-му. Відповідно до нього володар мантії міг отримати догану за порушення строків розгляду справи. Відтак у 2012 р. дослідження проводили в місцевих загальних установах, представники яких заповнювали анкети та відповідали на питання, скільки часу витрачають на вирішення спорів.

І тільки влітку 2014-го «самоврядники» видали на-гора рішення «Про визначення коефіцієнтів навантаження на суддів». Тоді РСУ, зокрема, попросила Раду суддів загальних судів апробувати коефіцієнти навантаження в окремих установах. Та процес застопорився: на початку 2015 р. законодавець ліквідував РСЗС.

Часова нерівність

Восени минулого року роботу продовжили: у представників різних юрисдикцій та інстанцій запитали, скільки хвилин іде на розгляд справи конкретної категорії. В опитуванні взяли участь 62 інституції: 15 місцевих господарських та 5 апеляційних; 20 окружних адміністративних та 7 апеляційних; 15 апеляційних загальних установ. Що ж до місцевих загальних інституцій, то для визначення їхнього часового нормативу взяли дані за 2012-й. Такий підхід дивує: з того часу показники могли змінитися, адже володарі мантій уже майже 4 роки розглядають кримінальні провадження за новим КПК.

Усього дослідники отримали 285 суддівських анкет. Примітно, що активніше відповідали «загальники» (112 анкет). А от з апеляційних господарських судів надійшло тільки 6 анкет (хоча в цих установах працює приблизно 300 володарів мантій). До речі, експерти сумніваються, що, опитавши таку кількість осіб, можна вийти на об’єктивні показники.

У той самий час дослідники оцінювали тільки «чисті» витрати часу на розгляд справи, а не тривалість перебування в установі. Як виявилося, найбільш завантажені «господарники» апеляційної інстанції: у середньому спір вирішується за 11 год. Показники в апеляційних загальних судах трохи нижчі — 8,5 год. Щоб ухвалити рішення, місцевим господарським інституціям потрібно майже 7 год., а окружним адмінсудам — 6. Натомість установи можуть позаздрити представникам апеляційних адмінсудів: їм необхідно трохи більш як 4 год., щоб вирішити спір.

Перша менша за другу

За результатами дослідження «часовими рекордсменами» є судді-«криміналісти»: «апеляційникам» потрібно 21 год., аби розглянути справу щодо скоєння злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. А от представники місцевих судів найбільше часу витрачають, аби розібратися з умисним вбивством (20 год.).

На думку дослідників, «адміністративники» з окружних установ найдовше працюють зі справами щодо відносин публічної служби — 11 год. Не з легких і спори у сфері містобудування, планування і забудови територій, а також щодо податку на додану вартість (10 год.). У той самий час представники апеляційних адмінустанов, як не дивно, найбільше часу витрачають на біженців (8 год.).

Серед «господарників» спостерігається така тенденція: на розгляд одного й того самого виду спору володарі мантій з місцевих інституцій виділяють менше часу, ніж їхні колеги з другої інстанції. Так, перші розглядають справу щодо обігу цінних паперів за 7 год., а другі — за 9; справу про банкрутство — 9 та 13 год. відповідно.

Для кожного окремо

«У таблиці рекомендованих показників середніх витрат часу для місцевих та апеляційних господарських судів зазначається, що на розгляд справ про банкрутство йде від 8 до 10 год. Вони, напевно, й можуть бути вирішені за 10 год. Але враховуючи те, що навіть законодавець відводить на розгляд цих справ півроку (і строк цей може бути продовжений), то 10 год. якось замало», — зауважив на засіданні РСУ представник Київського апеляційного господарського суду Валерій Суховий.

«Йдеться про «чистий» час, витрачений суддею в засіданні», — пояснив заступник голови РСУ, представник Житомирського апеляційного адмінсуду Богдан Моніч.

У свою чергу, спеціаліст з права та судового адміністрування проекту USAID Сергій Сученко звернув увагу, що запропонована система коефіцієнтів повинна використовуватися в розрізі конкретно взятого суду. «Якщо її використовувати на загальнонаціональному рівні, то ця інформація дасть загальне уявлення. Але для прийняття управлінських рішень вона повинна застосовуватися у тому випадку, якщо накладається на навантаження конкретно взятого суду. Інакше можуть бути відмінності між реальністю та тим, що покажуть ці дані», — пояснив фахівець.

На думку окремих експертів, це ще раз підтверджує: об’єктивні показники навантаження визначити просто неможливо. Навіть у судах різних регіонів тієї самої інстанції та юрисдикції є певні відмінності.

Дані АСДС  не показник

Окрім цього, дослідники проаналізували й дані автоматизованих систем документообігу для визначення середньої тривалості перебування справи у суді. Так, наприклад, згідно з даними опитування «адміністративників» з апеляційних установ спір щодо адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства вирішується майже за 6 год. За інформацією з АСДС, такі справи у середньому перебувають в установі 3 міс. А от на розгляд кримінальної справи, яка стосується скоєння злочину проти власності, за оцінкою «загальників» (з другої інстанції), в середньому витрачається 9 год. За даними АСДС така справа перебуває в інституції майже 2 міс.

«Пропонується використовувати середні витрати часу, отримані на основі опитування суддів, а не за даними АСДС, оскільки результати опитування є більш надійними з точки зору оцінювання «чистого часу» та більш прийнятними для використання», — такого висновку дійшли дослідники.

Також у їхньому звіті йдеться про те, що задля експериментального оцінювання адекватності отриманих середніх витрат часу на вирішення спору та їх впливу на обсяги навантаження отримані дані були накладені на статистику щодо кількості розглянутих справ у 2014—2015 рр. «Навіть такі наближені оцінки показали, що за умови використання запропонованої системи загальна кількість суддів може бути скорочена приблизно на 13%. Однак підкреслюємо: подібні розрахунки слід проводити на рівні суду», — резюмували дослідники.

Втім, не зовсім зрозуміло, які дані бралися до уваги: штатна чи фактична чисельність володарів мантій. Адже, завдячуючи реформаторським рішенням (чи їх відсутності), стовідсоткового кадрового наповнення системи вже давно немає: одні звільнилися, інші чекають на безстрокове призначення.

Втрати замість витрат

У будь-якому разі скорочення кількості законників не уникнути. Адже, ймовірно, реформатори використають це дослідження під час повного переформатування судової системи. Зокрема, за рахунок ліквідації одних та укрупнення інших установ. Або, принаймні, заміни на них вивісок.

Не є таємницею: суддівська спільнота розраховувала, що визначення нормативів навантаження допоможе зі справедливим розподілом справ. І в результаті зменшиться кількість скарг до Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо порушення строків вирішення спорів. Окрім цього, ДСАУ сподівалася, що ці показники стануть аргументом для того, аби переконати Кабінет Міністрів збільшити видатки на забезпечення Феміди.

Однак експерти сумніваються, що згадане дослідження виправдає такі сподівання володарів мантій. Більше того, воно може обернутися проти них. Так, не врахувавши ті години, які суддя витрачає на справу поза межами зали засідань, дослідники можуть наштовхнути виконавчу владу на думку, що законникам потрібно не так уже й багато часу для вирішення спору. Тож і коштів, які сьогодні виділяються, цілком достатньо.

Окрім того, зважаючи на результати дослідження, напевно, «адміністративникам», які здатні швидко впоратися з розглядом справ, доведеться перекваліфіковуватися у «криміналістів», котрим дістаються складніші провадження. А от кількість апеляційних адмінустанов через це взагалі можуть зменшити. І саме у такий спосіб збалансують навантаження та оптимізують чисельність володарів мантій.

Тож не виключено, що пошуки витраченого часу принесуть служителям Феміди не стільки здобутки, скільки втрати. Дивлячись, хто і що шукатиме.

Пряма мова

— Протягом цього року ми неодноразово зверталися до проблеми навантаження в судах, коли йшлося про те, щоб кількість суддів у тому чи іншому суді збільшити, бо навантаження там занадто велике. Також ми розглядали питання про зменшення кількості суддів. Як ви пам’ятаєте, РСУ зняла з розгляду питання про порядок підготовки, розгляду та погодження матеріалів щодо визначення кількості суддів у судах загальної юрисдикції, адже не були визначені витрати часу на розгляд справ. Хотів би закликати Державну судову адміністрацію, аби критерії навантаження були обов’язковими як для РСУ, так і для ДСАУ. Адже коефіцієнти навантаження ще не затверджені, а ДСАУ вже запитує про наше бачення проблеми щодо кількості суддів, кількості розгляду справ для планування. Дійсно, це дуже важливе питання як для планування фінансових надходжень до конкретних судів, так і визначення, скільки потрібно коштів для розгляду конкретної справи. За допомогою цих показників проводитиметься планування бюджетних запитів через Кабінет Міністрів.

— Нам потрібно використовувати певні показники при плануванні бюджету, а також при визначенні оптимальної кількості суддів у судах. Як ви знаєте, в новій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що Вища рада правосуддя має право відряджати суддів до інших судів, де є велике навантаження. Але визначення того, яким є це навантаження, ніхто не знає. Необхідно не допустити суб’єктивних висновків. Можливо, потрібно відрядити одного суддю, який закриє це навантаження. А може, й двох суддів необхідно відрядити. Якраз для виконання норм закону ми зможемо використовувати цю методику. Крім того, новий закон визначає нову категорію судів — окружні. Швидше за все, буде повна оптимізація судів, будуть відмовлятися від малоскладових судів. Оскільки сьогодні є більш як 100 судів, де працють тільки по троє суддів; більш як 150 судів, де є по 4 судді. Інколи там неможливо організувати належний розгляд справ, і це перешкоджає доступу до правосуддя. Тому, думаю, при визначенні кількості суддів у окружних судах також можна буде використовувати цю методику.

Перелік справ, розгляд яких забирає в суддів найбільше та найменше часу, можливо переглянути тут.