Закон і Бізнес


Совет остановил люстрацию

Коллегиальный орган указал, что не только должен выполнять закон об очищении власти, но и может определять целесообразность его применения


А.Мирошниченко (в центре) нашел правовую позицию ЕСПЧ, которая делает невозможным увольнение законника.

№26 (1272) 25.06—03.07.2016
АЛЕКСЕЙ ПИСАРЕВ
1804

Члены Высшего совета юстиции неоднократно указывали, что вынуждены выполнять законы, несмотря на то, нравятся ли они им. Вместе с тем на прошлом заседании коллегиальный орган утвердил за собой право действовать не только за «буквой», но и по «духу» документа. Это увеличивает шансы остаться на своих должностях для всех судей, подпадающих под люстрационные ограничения.


Законні сумніви

«Встановлення підстав відповідальності суддів віднесено до компетенції Верховної Ради, а ВРЮ у цьому випадку виступає як правозастосовчий орган. Ми не можемо сприймати закон, який нам подобається чи не подобається», — так заступник голови ВРЮ Олексій Муравйов пояснював кореспонденту «ЗіБ» необхідність застосування закону «Про очищення влади» наприкінці минулого року. З цих слів можна було зробити висновок, що Рада діятиме виключно за «буквою» закону. Разом із тим, почавши розгляд відповідних матеріалів, колегіальний орган звернув увагу на неоднозначні положення люстраційних норм.

Так, відповідно до п.3 ч.4 ст.3 закону, звільненню підлягають особи, які були штатними працівниками або негласними агентами КДБ чи головного розвідувального управління Міністерства оборони СРСР. Першим законником, який міг би бути звільнений за цією нормою, став Микола Юненко із Апеляційного суду Вінницької області. Хоча пропрацював у КДБ він лише кілька років: з кінця 80-х до початку 90-х.

На безпідставність звільнення звернув увагу доповідач у цій справі Анатолій Мірошниченко. Ще під час розгляду секцією цього питання він наголошував, що не варто навіть відкривати провадження. Однак тоді більшість членів колегіального органу не підтримала позицію колеги.

Страсбурзький стандарт

Другий шанс відстояти свою позицію А.Мірошниченко отримав уже 16 червня, коли Рада мала розглянути питання «по суті». А.Мірошниченко звернув увагу на те, що положення самого закону «Про очищення влади» вказують, що він застосовується для «недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади колишнім президентом, підрив основ національної безпеки або протиправне порушення прав і свобод людини». Водночас, наголосив член колегіального органу, проведеною перевіркою не було виявлено жодних обставин, які вказували б на те, що М.Юненко здійснював якісь подібні дії.

Натомість А.Мірошниченко звернув увагу на позитивну рекомендацію судді та високі показники в роботі. Також член Ради наголосив, що законник раніше працював у апеляції в Севастополі, але залишив півострів і переїхав на територію, підконтрольну українській владі.

До того ж під час роботи у КДБ сферою діяльності М.Юненка були боротьба з проявами тероризму та найманства. Тобто повноважень, які можна було б трактувати як політичні переслідування, він не виконував.

Однак основною лінією захисту став акцент А.Мірошниченка на положеннях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.14 якої забороняє дискримінацію. А звільнення через перебування на певній посаді в минулому якраз і можна було б уважати її проявом.

До того ж, нагадав член колегіального органу, Європейський суд з прав людини випрацював практику застосування норм у справах про люстрацію. Так, у низці рішень зазначається, що люстраційні заходи за своєю природою мають тимчасовий характер і потреба у них із часом зменшується. «За умови, що особу ніколи не звинувачували прямо чи опосередковано у неправомірній діяльності, яка практикувалася колишнім тоталітарним режимом, у минулому житті особи не було виявлено нічого такого, що вказувало б на її протистояння чи ворожість відновленню демократичного порядку в державі — обмеження прав людини за допомогою люстраційних заходів не відповідає конвенції», — вказав А.Мірошниченко на позицію Страсбурга. За таких умов, наголосив член Ради, звільнення М.Юненка суперечило б гарантіям незалежності суддів, що передбачені ст.126 Конституції.

Крім цього, А.Мірошниченко послався на ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, з якої випливає обов’язок державних органів (а значить, і ВРЮ) діяти не лише на підставах та в межах повноважень і у спосіб, що передбачений Конституцією і законами, але й використовувати повноваження з метою, для якої ці повноваження надано.

А ви доведіть!

За результатами таємного голосування ВРЮ відмовилась від звільнення М.Юненка. Разом із тим це рішення суттєво ускладнило подальшу роботу колегіального органу. Адже ті аргументи, які наводив А.Мірошниченко, зможуть використати на свій захист й інші особи, які потрапляють під люстраційний закон.

Зокрема, кожен матиме право наполягати на необхідності довести той факт, що він безпосередньо сприяв обмеженню прав людини чи працював на «узурпацію влади» (див. також стор.3. — Прим. ред.). До того, навряд чи в когось виникнуть проблеми із отриманням позитивної рекомендації, швидше за все, кожен продемонструє і позитивні результати роботи.

Не оминуть судді й положення КАС, вимагаючи вказати, з якою метою Рада застосовує повноваження. Послатися ж лише на вимоги законодавства ВРЮ не матиме можливості, адже вона вже відійшла від практики буквального виконання закону.

Якщо ж у інших випадках колегіальний орган відмовиться доводити факт особистого проступку, законник отримає чудовий шанс на оскарження цього рішення. Адже з легкістю доведе неоднакову практику та особисту дискримінацію.

Напевне, розуміють це і в самій Раді, а тому не поспішають розглядати інші люстраційні справи. В тому числі й щодо своїх попередників у Раді. Можливо, сподіваючись, що все зміниться після рішення Конституційного Суду і повертатись до цих питань взагалі не доведеться.