Основной инстинкт

КС взялся за разработку своего закона, пока его не написал кто-то другой

Еще не «высохли чернила» на изменениях к Основному Закону, а в Конституционном Суде уже кипит работа над профильным законодательным актом в развитие новаций. В повестке дня — урегулирование вопросов деятельности КС, его полномочий, статуса, гарантий независимости его судей и тому подобное. Кроме того, на ул.Жилянской готовятся к внедрению института конституционной жалобы, что, как ожидается, прибавит немало работы.

Особлива функція

Разом зі змінами до Конституції в частині правосуддя парламент прийняв новий закон про судоустрій, що пояснювалось необхідністю одночасного прийняття «імплементаційного» документа, аби служителі Феміди могли одразу ж перейти на «нові рейки». Втім, фактично поза увагою народних обранців поки що лишилась сама конституційна юрисдикція.

За словами заступника глави Адміністрації Президента, секретаря Конституційної комісії Олексія Філатова, перше рішення розробників змін до Основного Закону полягало в тому, що КС як інституція має бути виокремлений із системи правосуддя. «Він має свою особливу функцію, яка є відмінною від функції суду як такого. Його статус, повноваження, статус суддів КС мають бути відокремлені», — розповів О.Філатов під час міжнародного науково-практичного семінару з питань нормативно-правового забезпечення діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції. Захід, що проходив у КС, присвятили 20-й річниці Основного Закону. Регламентне питання

Відтак, на семінарі обговорили щойно прийняті зміни та перші ескізи проекту нового закону, який, вирішили, повинен мати назву «Про Конституційний Суд України і засади конституційного судочинства». Насправді, поки ще не створено навіть повноцінної робочої групи з розробки цього документа. Однак очевидно, що володарі мантій, науковці, експерти, які брали участь у підготовці конституційних змін чи просто уважно слідкували за процесом, уже мають своє бачення законодавчого врегулювання тих чи інших питань. При цьому для обговорення на семінарі було винесено перші пропозиції, напрацьовані в КС, що їх поки назвали «проектними матеріалами».

Під нормативно-правовим забезпеченням діяльності КС організатори заходу визначили комплекс документів різного рівня: починаючи із самої щойно зміненої Конституції, продовжуючи профільним законом, проект якого й обговорювався, та майбутнім регламентом Суду. Принагідно висловлювалися застереження: якщо певні процедури не будуть прописані ні в законі, ні в регламенті, слід на законодавчому рівні закріпити право за КС в окремих конкретних випадках ухвалювати рішення з процесуальних питань.

О.Філатов не взявся відповідати за всю Конституційну комісію, а висловив особисту думку: необхідно всі питання, які стосуються і статусу КС, і засад конституційного провадження, максимально прописати в законі. А регламент — це внутрішня процедура, яка має затверджуватися самим Судом.

У свою чергу, професор юридичного факультету Ужгородського національного університету Василь Лемак зазначив, що важливим тут є правильне співвідношення обсягу законодавчого регулювання діяльності КС та закріпленого в регламенті. «Жодна процедура, яка стосується прав і обов’язків суб’єкта судочинства, не може бути закріплена у регламенті», — підкреслив він, разом із тим пославшись на європейський досвід, зокрема німецький.

Конкурсна незалежність

Зверталась увага і на те, що конституційні зміни передбачають конкурсний відбір на посаду суддів КС, причому «у визначеному законом порядку». Однак на питання, про який саме закон йдеться, однозначної відповіді не знайшли. 

З одного боку, це може означати, що конкурсна процедура має бути окремо прописана в регламенті ВР, законі про судоустрій та в якомусь акті, що стосуватиметься діяльності глави держави. Інший шлях — врегулювати всі питання в законі про КС, одночасно внісши зміни до Регламенту ВР в частині заповнення своєї квоти в КС. Президент мав би затвердити положення про конкурс у розвиток профільного закону, а з’їзд суддів уже прийняв відповідний порядок згідно із законом про судоустрій.

У комісії це питання ще обговорюватимуть. «Можуть бути різні думки, які саме це будуть закони. Моя думка: це повинен бути лише закон про КС, а не різні акти. Але це питання необхідно ще опрацьовувати», — зазначив секретар комісії.

Гарантії та відповідальність

Крім того, обговорили нові гарантії незалежності суддів. Зокрема, йшлося про те, що тепер новопризначені володарі мантій складатимуть присягу не перед парламентом, а, власне, перед самим КС. Згадали про ситуацію, коли судді не могли розпочати виконувати свої обов’язки через те, що законодавці не хотіли ставити на порядок денний питання про прийняття присяги.

Втім, В.Лемак уважає, що гарантії «виписані не так, як в європейських державах». Він зазначив, що наш КС даватиме згоду лише на процесуальні дії (арешт і затримання), а не на притягнення судді до відповідальності. Тому, на думку науковця, вже профільний закон міг би передбачити певні механізми, які ускладнили б процедуру «порушення кримінальної справи» щодо судді КС. А от професор Національної академії внутрішніх справ Анатолій Колодій звернув увагу на необхідність вказати про персональну відповідальність судді.

Йшлося і про новації, які передбачають кваліфікаційні вимоги до суддів, зокрема такі, як моральні якості, визнаний рівень компетентності тощо. Отже, в профільному законі слід було б розтлумачити, про що саме йдеться. Або ж ці питання залишити вже на розсуд самого Суду.

Також визначено підстави для дострокового звільнення володарів мантій: істотний дисциплінарний проступок, грубе систематичне нехтування обов’язками. Ці поняття також потребують конкретнішого визначення.

Змінені повноваження

Обговорили також нові функції КС. Передусім, він вирішуватиме питання про конституційність законів та «у передбачених цією Конституцією випадках інших актів», а також тлумачитиме норми самого Основного Закону. Але з його компетенції вилучили повноваження щодо тлумачення законодавчих положень.

За словами О.Філатова, в профільній робочій групі виникала досить жвава дискусія щодо такого обмеження повноважень КС. Адже суд загальної юрисдикції так чи інакше тлумачить закони, застосовуючи їх у звичайному режимі. То чи потрібно, аби інший орган наділявся такими самими повноваженнями? У підсумку, пославшись на європейський досвід, дійшли висновку, що дуалізм тут не потрібен.

Щоправда, невирішеним лишилось інше питання: як бути, коли норма закону не застосовується звичайним судом (відсутній спір), і, відповідно, її ніхто не може розтлумачити? Логіка такої конструкції пояснювалась тим, що коли виникає питання про тлумачення норми, то якийсь же орган її застосував певним чином, і це порушило інтереси якогось суб’єкта. Відповідно, останній звернеться до суду. Інакше немає практичної необхідності в тлумаченні, якщо всі погоджуються із застосуванням норми.

Та, напевно, найбільш важливою новацією, що додасть КС чимало клопоту, є запровадження інституту конституційної скарги. Автори ідеї від початку визнавали, що, принаймні, перші два роки Суд буде завалений такими зверненнями. Адже новий інститут сприйматиметься, фактично, як ще одна можливість оскаржити судове рішення у конкретній справі. Відтак, пропонується в профільному законі передбачити створення в КС двох палат, які лише розглядатимуть скарги.

Хто, як не ми

Учасники семінару визнали, що зміни до Конституції — це лише верхівка айсберга. Натомість багато питань має бути врегульовано на рівні профільного закону, який імплементує ці зміни.

При цьому самі володарі мантій зазначали, що якщо вони не напишуть цього закону, його напише хтось інший. І це буде не найкращій варіант, бо судді та науковці-конституціоналісти все ж більше розуміються і на теорії, й на практиці у профільних питаннях.

Зрештою, всі погодилися, що важливо встигнути підготувати проект вчасно, до набрання чинності конституційними змінами щодо правосуддя. Тож закликали всіх охочих подавати свої пропозиції щодо проекту, а також увійти до робочої групи для їх опрацювання.

Втім, остаточне рішення все ж прийматимуть у КК, а вноситиме проект закону до парламенту глава держави. Відповідно, на кожному з етапів проект може зазнати необхідних змін. А якщо до цього закону включать норми щодо процедури добору суддів КС, то у парламенті спробують їх удосконалити таким чином, аби створити щось на кшталт «ради доброчесності» та відрядити до неї своїх постпредів. Адже хто контролює КС, той контролює й розмежування повноважень між гілками влади.

Пряма мова

Петро СТЕЦЮК, суддя Конституційного Суду України:

— Стаття 153 Конституції визначає, що порядок організації і діяльності КС, процедура розгляду ним справ визначаються законом. Зверніть увагу, акта про регламент там немає. Так було у Конституції 1996 року, після наступних змін. У нещодавно прийнятих змінах це звучить так: «…визначаються Конституцією України та законом». Це не означає, що не повинен існувати документ, який ми можемо назвати регламентом КС. Але це означає, що такий документ поставлено у чіткі конституційні рамки.

Якщо подивитися комплексно, ч.2 ст.19 Конституції передбачає, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. В проекті закону «Про Конституційний Суд України і засади конституційного судочинства» слово «регламент» присутнє. Це, напевно, правильно.

Віктор КОЛІСНИК, суддя Конституційного Суду України:

— Думка про те, що, можливо, не варто ухвалювати новий закон, а слід внести зміни до чинного, заслуговує на увагу. Наприклад, щодо конкурсу, то можна було б доповнити ст.5 закону нормою, що відбір кандидатур на посаду судді КС здійснюється на конкурсних засадах у визначеному цим законом порядку. А потім у ст.6, яка свого часу була вилучена, визначити принципи відбору. Зокрема, це принципи забезпечення рівного доступу, політичної неупередженості, довіри суспільства, прозорості тощо.

Також варто було б записати, що конкурсний відбір має на меті визначення кандидатів з високими моральними якостями і належним рівнем компетентності та професіоналізму. Й окремо зазначити, що Президент, Верховна Рада і з’їзд суддів самостійно визначають особливості утворення та діяльності конкурсних комісій для відбору кандидатур.

Водночас вбачається недоречним будь-яке тестування, поліграфи тощо. Варто записати: «конкурсний відбір проводиться у формі співбесіди». Тобто відповідні суб’єкти створюють комісію, нехай туди входять представники правозахисних організацій, моральні авторитети, представники судового корпусу чи парламенту. І комісії визначатимуть, хто із кандидатів є найбільш достойним.

Анатолій КОЛОДІЙ, завідувач кафедри конституційного та міжнародного права Національної академії внутрішніх справ:

— На превеликий жаль, знову констатуємо, що КС стає органом «призначуваним», тобто його формують глава держави, парламент і судді. А для забезпечення незалежності він має бути виборним. Його мають формувати з’їзд суддів, з’їзд адвокатів та з’їзд представників юридичних ВНЗ і наукових установ. При чому науковці мають формувати половину від загального складу Суду. Крім того мають бути переважно спеціалісти з конституційного права і здебільшого ті, які вже є знаними.

Олег МАРЦЕЛЯК, професор кафедри конституційного права юридичного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка, член Конституційної комісії

— У наданих матеріалах питання конституційної скарги висвітлено надто слабо. Крім того, зазначається, що конституційна скарга – це письмове клопотання до КС. Клопотання ставить особу, яка звертається, в позицію прохача. А він не повинен бути прохачем, він повинен виступати як суб’єкт конституційного звернення щодо порушення його права. Тому це має бути письмове звернення або подання.

Крім того, запровадження цього інституту матиме наслідком розширення учасників конституційного провадження. Учасниками будуть експерти, адвокати, спеціалісти. І, в той самий час, ми не бачимо, аби в запропонованих змінах було законодавчо врегульовано їхній статус. Наприклад, передбачено для іноземців право подавати конституційну скаргу. А перекладач потрібен буде? Участь перекладача повинна бути врегульована на рівні цього закону.