Закон і Бізнес


Требование платежа


№22 (1268) 28.05—03.06.2016
5055

Письменная форма банковской гарантии включает электронную документацию, а также телеграммы, телексы, телефаксы. Такой вывод содержится в постановлении Верховного Суда Украины от 24 февраля 2016 №3-31гс16, текст которого публикует "Закон и Бизнес".


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

24 лютого 2016 року м.Київ №3-31гс16

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 20.10.2015 у справі №910/10651/14 за позовом ТОВ «Іст Грейнс» до публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», третя особа — ТОВ «Енергетична група» про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Суб’єкт права на звернення до ВС порушує питання про перегляд постанови ВГС від 20.10.2015 у справі №910/10651/14 із підстав, передбачених пп.1, 3 ч.1 ст.11116 Господарського процесуального кодексу і просить скасувати постанову ВГС від 20.10.2015 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Іст Грейнс» у повному обсязі.

У заяві про перегляд постанови ТОВ «Іст Грейнс» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень стст.560, 563, 565 Цивільного кодексу, ст.200 Господарського кодексу, внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. На обгрунтування заяви ТОВ «Іст Грейнс» надано копію постанови ВС від 12.09.2011 у справі №3-63гс11 та копії постанов ВГС від 15.10.2013 у справі №904/2713/13, від 25.11.2015 у справі №910/2924/14, від 4.09.2013 у справі №52/425-51/521-2012, від 14.03.2011 у справі №13/163-10(20/112(34/57)-08), від 13.02.2014 у справі №910/8659/13, в яких суд касаційної інстанції, на думку суб’єкта звернення, по-іншому застосував зазначені норми матеріального права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «Іст Грейнс» і ПАТ «Український інноваційний банк», перевіривши наведені суб’єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах ВС уважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову є звернення про стягнення боргу в сумі 69351561 грн., з яких: 65250000 грн. — неповернута сума попередньої оплати за товар, 4101561 грн. — штрафні санкції за банківською гарантією від 8.04.2013 №IG 061160 з виконання договору поставки сільськогосподарської продукції від 21.03.2013 №О/Пе-п6. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що між позивачем і TOB «Енергетична група» укладено договір, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити, а позивач — прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію. Попередня оплата кожної партії товару, зазначеного у додаткових угодах до цього договору проводиться протягом 3-х банківських днів за умови надання постачальником, зокрема, оригіналу банківської гарантії, що підписана банком, який виступає гарантом постачальника в разі невиконання взятих ним зобов’язань. Банківська гарантія повинна включати та покривати суму попередньої оплати, що буде визначатися відповідною додатковою угодою до цього договору та 30% від суми попередньої оплати. 21.03.2013 позивачем і постачальником було укладено додаткову угоду №1, якою сторони, зокрема, встановили суму попередньої оплати за поставлений товар у розмірі 100% від загальної вартості товару, що у грошовому вираженні становить 65250000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором постачальник надав позивачеві банківську гарантію виконання договору, видану ПАТ «Український інноваційний банк», якою передбачено обов’язок гаранта безвідклично та безумовно, без заперечень, сплатити позивачеві на першу письмову вимогу будь-яку суму, яка не перевищує 84825000 грн., протягом 5 днів після отримання вимоги про сплату у разі порушення постачальником зобов’язань за договором.

На виконання договору та додаткової угоди №1 позивач перерахував постачальникові попередню оплату за товар у розмірі 65250000 грн. Натомість постачальник не виконав умов договору і взагалі не здійснив поставку товару, в тому числі з урахуванням угод про пролонгацію терміну поставки товару за договором.

12.12.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату платежу за банківською гарантією: 65250000 грн. суми отриманої та неповернутої постачальником попередньої оплати за договором і 4101561 грн. штрафних санкцій за невиконання постачальником зобов’язань за договором. Однак гарант не здійснив оплати заборгованості постачальника, як це передбачено банківською гарантією.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 2.06.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 рішення Господарського суду м.Києва від 2.06.2015 скасовано, позов задоволено. Постанову суду мотивовано тим, що позивачем доведено факт направлення гарантії в межах строку її дії та отримання відповідачем вимоги платежу, а також факт порушення його права на повернення попередньої оплати за товар, вимога платежу містить всі відомості щодо порушення постачальником зобов’язань за договором, які встановлено ст.563 ЦК та умовами гарантії, і така вимога є правовою підставою для здійснення відповідачем платежу за гарантією.

ВГС, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, у постанові від 20.10.2015 погодився з тим висновком, що відповідно до умов гарантії її надано для забезпечення належного виконання зобов’язань за договором. Умовами договору не визначено порядку повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару. Повідомлення про відмову від поставки товару та вимогу про проведення попередньої оплати взагалі не було заявлено постачальнику. Договором не передбачено сплати 15% несанкціонованого користування грошима на суму попередньої оплати та витрат від коливання курсу долара. Позивачем не доведено факту порушення його права на повернення попередньої оплати в порядку ст.693 ЦК; направлення у межах строку дії гарантії та отримання відповідачем вимоги платежу і неспростовані доводи відповідача щодо неотримання зазначеної вимоги платежу.

У постановах від 15.10.2013 у справі №904/2713/13, від 25.11.2015 у справі №910/2924/14, від 4.09.2013 у справі №52/425-51/521-2012, від 14.03.2011 у справі №13/163-10(20/112(34/57)-08), від 13.02.2014 у справі №910/8659/13 ВГС, на думку заявника, дійшов протилежного висновку щодо застосування до аналогічних правовідносин положень стст.560, 563, 565 ЦК, ст.200 ГК, зокрема, визнаючи обгрунтованим стягнення суми гарантії з банку та наголошуючи, що порушення зобов’язання постачальником є підставою для застосування відповідальності, встановленої договором і законом. Також заявник акцентує невідповідність оскаржуваної постанови висновку, викладеному у постанові ВС від 12.09.2011 у справі №3-63гс11, а саме: ч.1 ст.565 ЦК передбачено право гаранта відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії. Частиною 1 ст.563 ЦК визначено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією та надання кредитором вказаних в гарантії документів, гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму.

Наведене свідчить про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд виходить із такого.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі гарантії. Особливості регулювання цих правовідносин визначено §4 гл.49 ЦК, положеннями гл.22 ГК, Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №639, уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Відповідно до ст.560 ЦК за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 562 ЦК встановлено, що зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання.

Згідно зі стст.563, 565 ЦК обов’язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними у гарантії документами. За відсутності хоча б однієї з цих умов відповідальність гаранта не настає.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій в порушення умов договору, забезпеченого банківською гарантією, постачальник свої зобов’язання за цим договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем щодо попередньої оплати непоставленого товару. Наявність цієї заборгованості постачальника перед позивачем сторонами у справі не спростовується та, зокрема, підтверджена актом звірки взаємних розрахунків за договором, підписаним і скріпленим печатками позивача та постачальника.

У зв’язку з невиконанням постачальником умов договору 12.12.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату платежу за банківською гарантією, що відповідно до умов останньої, зокрема, мала бути надана гаранту через обслуговуючий банк бенефіціара, який надішле поштою оригінал вимоги платежу та підтвердить, що підписи на ній є правочинними, шляхом відправлення авторизованого повідомлення відповідного змісту системою SWIFT. Вимога платежу надіслана відповідачеві шляхом передачі обслуговуючим банком позивача — AT «Дельта Банк», відповідного SWIFT-повідомлення з підтвердженням повноважень осіб, які підписали вимогу платежу — шляхом доставки кур’єрською службою ТОВ «ТЕКС Україна».

Закон «Про поштовий зв’язок» не містить заборони стосовно доставки поштових відправлень будь-якими суб’єктами господарювання і не визначає виключного права національного оператора поштового зв’язку на цю діяльність.

Окрім того, уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року передбачено письмову форму банківської гарантії, що включає електронну документацію, а також телеграми, телекси, телефакси.

За таких обставин вимога платежу у цій справі відповідає положенням ст.563 ЦК та є правовою підставою для здійснення відповідачем платежу за гарантією.

Отже, беручи до уваги те, що Київський апеляційний господарський суд повно встановив правовідносини сторін і правильно застосував норми матеріального права, його постанова підлягає залишенню в силі, а постанова ВГС та рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/10651/14 — скасуванню. Також відповідно до ст.49 ГПК підлягає зміні й розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ТОВ «Іст Грейнс» задовольнити частково.

Постанову ВГС від 20.10.2015 та рішення Господарського суду м.Києва від 2.06.2015 у справі №910/10651/14 скасувати.

Постанову КАГС від 21.07.2015 залишити в силі.

Стягнути з ПАТ «Український інноваційний банк» на користь ТОВ «Іст Грейнс» 36540,00 грн. судового збору за перегляд рішення касаційною інстанцією.

Стягнути з ПАТ «Український інноваційний банк» на користь ТОВ «Іст Грейнс» 95004 грн. судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення ВС.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.4 ч.1 ст.11116 ГПК.