Уступка права требования
Если должник не был письменно уведомлен о замене кредитора в обязательстве, новый кредитор несет риск наступления неблагоприятных для него последствий. Об этом говорится в постановлении Верховного Суда Украины от 10 февраля 2016 №3-4гс16, текст которого публикует "Закон и Бизнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
10 лютого 2016 року м.Київ №3-4гс16
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Шицького І.Б.,
суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстройенерго» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 2.12.2015 у справі №910/6098/14 за позовом ТОВ «Спецстройенерго» до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ТОВ «Альфа Солар» про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2014 року ТОВ «Спецстройенерго» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «Альфа Солар» договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 №976.
Позовні вимоги обгрунтовано відсутністю згоди іпотекодавця (боржника) на укладення оспорюваного договору, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки унеможливлює задоволення його кредиторських вимог у процедурі банкрутства боржника — ТОВ «Сілікон».
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою ВГС від 18.12.2014 залишено без змін рішення Господарського суду м.Києва від 5.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014, якими у задоволенні позову відмовлено.
Постановою ВС від 15.04.2015 постанову ВГС від 18.12.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постановою ВГС від 27.05.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 та рішення Господарського суду м.Києва від 5.06.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд в іншому складі суду до Господарського суду м.Києва.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 31.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015, позов задоволено частково.
Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 22.07.2011 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Альфа Солар», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. і зареєстрований за №976.
Залишаючи без змін рішення Господарського суду м.Києва, суд апеляційної інстанції зазначив, що договір про відступлення порушує права позивача на пропорційне задоволення вимог конкурсного кредитора у процедурі банкрутства боржника — ТОВ «Сілікон», а відсутність письмової згоди іпотекодавця на укладення цього договору є підставою для визнання його недійсним.
Постановою ВГС від 2.12.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 і рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2015 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Обгрунтовуючи постанову, суд касаційної інстанції зазначив про відсутність підстав для визнання договору про відступлення недійсним, оскільки заміна особи кредитора, вимоги якого забезпечені іпотекою, не має наслідком зміну черговості задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства, а укладення відповідачами цього договору не порушує права та охоронювані законом інтереси іншого кредитора — ТОВ «Спецстройенерго».
ТОВ «Спецстройенерго» подало заяву про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 2.12.2015 у справі №910/6098/14 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме положень стст.203, 215, 216, 516 Цивільного кодексу, ч.4 ст.42 і ч.9 ст.45 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм матеріального права заявником надано копію постанови ВГС від 22.04.2014 у справі №912/856/13 і копію постанови ВС від 15.04.2015 у справі №3-43гс15.
Так, у постанові від 22.04.2014 у справі №912/856/13 суд касаційної інстанції за подібних правовідносин зазначив, що визнання недійсним договору відступлення права вимоги за зобов’язанням боржника-банкрута безпосередньо впливає на право іншого його кредитора щодо участі у вирішенні питань, віднесених до компетенції загальних зборів кредиторів, оскільки є підставою для виключення з реєстру відповідних недійсних вимог і зумовлює проведення перерозподілу кількості голосів кредиторів.
У постанові ВС від 15.04.2015 у справі №3-43гс15 викладено висновок про те, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов’язанні, якщо обов’язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
Таким чином, має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції та невідповідність його рішення висновку ВС щодо застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами встановлено, що 30.10.2007 відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк»; іпотекодержатель) і ТОВ «Сілікон» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого на забезпечення виконання кредитного договору від 26.10.2007 №55 ВД іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно — єдиний майновий комплекс ТОВ «Сілікон» за адресою: Кіровоградська обл., м.Світловодськ, вул. Заводська, 3-а (п.2.1 договору іпотеки).
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 6.11.2009 порушено провадження у справі №11/84 про банкрутство ТОВ «Сілікон».
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2010 у справі №11/84 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого, зокрема, включено вимоги ПАТ «ВТБ Банк» у сумі $21400000, забезпечені іпотекою. Грошові вимоги ТОВ «Спецстройенерго» у розмірі 10151124,97 грн. зазначеною ухвалою віднесено до четвертої черги.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 6.07.2012 у справі №11/84 строк процедури санації продовжено та затверджено план санації боржника.
22.07.2011 ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «Альфа Солар» уклали договір про відступлення, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує належні йому права іпотекодержателя у зобов’язанні за договором іпотеки. Із моменту укладення цього договору новий кредитор набуває у ньому статус іпотекодержателя.
25.01.2012 ТОВ «Альфа Солар» звернулося до керуючого санацією боржника (ТОВ «Сілікон») із заявою про внесення змін до реєстру вимог кредиторів на підставі договору про відступлення.
Частиною 1 ст.15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом чч.1, 2 та 9 ст.45 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим законом; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
Отже, ТОВ «Спецстройенерго» має право на звернення із позовом у цій справі, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав конкурсного кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства. Тому висновок суду касаційної інстанції про те, що позивач не довів в установленому законом порядку факту порушення його прав і законних інтересів укладенням оспорюваного договору, не відповідає фактичним обставинам справи, які об’єктивно встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, і суперечить вимогам матеріального закону.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст.215 ЦК).
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 512 ЦК визначено підстави заміни кредитора у зобов’язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.516 ЦК заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.4.2.12 договору іпотеки іпотекодержатель має право відступити права за цим договором за письмовою згодою іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за договором кредиту, повідомивши про це іпотекодавця письмово у 15-денний строк.
У матеріалах справи відсутні докази належного узгодження з іпотекодавцем відступлення права вимоги, обов’язковість якого передбачено договором іпотеки.
Таким чином, договір про відступлення укладено з порушенням вимог п.4.2.12 договору іпотеки та ч.1 ст.516 ЦК, тому є підстави для визнання його недійсним.
Встановивши наявність підстав недійсності правочину і наявність у позивача законного цивільного інтере-
су до предмета спору, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували положення частин першої та третьої ст.215 ЦК.
За таких обставин заява ТОВ «Спецстройенерго» підлягає задоволенню, постанову ВГС від 2.12.2015 слід скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 залишити в силі як законну та обгрунтовану.
Відповідно до ч.6 ст.49 ГПК у разі зміни судового рішення без направлення справи на новий розгляд Верховний Суд змінює і розподіл судових витрат, тому обов’язок зі сплати судового збору покладається на позивача.
Керуючись стст.49, 11116, 11123, 11124, 11125, 11128 ГПК, Судова палата у господарських справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ТОВ «Спецстройенерго» задовольнити.
Скасувати постанову ВГС від 2.12.2015 у справі №910/6098/14.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 у справі №910/6098/14 залишити в силі.
Стягнути з ПАТ «ВТБ Банк» (код 14359319) на користь ТОВ «Спецстройенерго» (код 24148782) 791,70 грн. (сімсот дев’яносто одну гривню сімдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з ТОВ «Альфа Солар» (код 37171642) на користь ТОВ «Спецстройенерго» (код 24148782) 791,70 грн. (сімсот дев’яносто одну гривню сімдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду м.Києва.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.4 ч.1 ст.11116 ГПК.