Месяц без ответственности

Применение положений ч.2 ст.32 закона о ВСЮ после внесения в нее изменений стало возможным только после вступления в силу новой редакции закона «О судоустройстве и статусе судей». Об этом говорится в постановлении Верховного Суда Украины от 12 апреля 2016 №П/800/485/15, текст которого публикует "Закон и Бизнес".

Іменем України

Постанова

12 квітня 2016 року м.Київ №П/800/485/15

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Вищої ради юстиції про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року Особа 1 звернувся до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням доповнень просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРЮ «Про внесення подання Президентові України про звільнення Особи 1 з посади судді Шевченківського районного суду м.Києва за порушення присяги судді» від 3.12.2015 №923/0/15-15.

На обгрунтування позову Особа 1 зазначив, що спірне рішення прийнято за відсутності жодних доказів, які б свідчили про наявність в його діях порушення присяги судді, та з порушенням строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Крім того, за цими ж обставинами рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 18.08.2014 №1055/дп-14 до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Суд установив, що Особа 1 указом Президента «Про призначення суддів» від 7.12.2009 №1016/2009 призначений на посаду судді Шевченківського районного суду м.Києва строком на 5 років. 21.01.2010 Особа 1 склав присягу судді.

3.12.2013 до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява Київської міської ради до народних депутатів VII скликання Особи 5, Особи 6, Особи 7, третя особа — виконавчий орган міськради (Київська міська державна адміністрація), про визнання відсутнім права проводити зустрічі з виборцями у приміщеннях адміністративних будівель позивача та третьої особи, в тому числі за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 36, — без дозволу позивача чи третьої особи.

Позов обгрунтовано тим, що листом від 1.12.2013 №1 відповідачі повідомили голову КМДА про безстрокове проведення зустрічей з виборцями у приміщенні КМДА, що фактично відбувалися з 1.12.2013 та є загальновідомим фактом, підтвердженим численними публікаціями в засобах масової інформації. Станом на час подання позову ні міськрада, ні КМДА не надали дозвіл на перебування у зазначеному приміщенні відповідачів, запрошених ними осіб та інших.

Одночасно позивач просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам, крім позивача, третьої особи і визначених ними осіб, до вирішення справи по суті у будь-який спосіб користуватися приміщеннями адміністративних будівель позивача і третьої особи, в тому числі за вищевказаною адресою. Заява мотивована тим, що на момент подання позову такі зустрічі вже фактично проводяться відповідачами. Згідно з повідомленнями в ЗМІ виборці, які перебувають у зазначеній будівлі, вже спричинили значні матеріальні втрати територіальній громаді м.Києва.

Ухвалами судді Шевченківського районного суду м.Києва Особою 1 від 3.12.2013 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом та задоволено заяву про його забезпечення: заборонено народним депутатам Особі 5, Особі 6, Особі 7 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, крім міськради, КМДА і визначених ними осіб, до вирішення справи по суті у будь-який спосіб користуватися приміщеннями адміністративних будівель міськради, КМДА, у тому числі за вищевказаною адресою. В ухвалі зазначено, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, спричинити збільшення матеріальних втрат територіальної громади м.Києва.

Апеляційний суд м.Києва ухвалою від 3.03.2014 ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 3.12.2013 про відкриття провадження скасував і передав зазначене питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній дійшов помилкового висновку про наявність підстав уважати, що зазначений спір виник з приводу нерухомого майна, застосувавши при цьому правила виключної підсудності.

Також Апеляційний суд м.Києва ухвалою від 3.03.2014 скасував ухвалу про забезпечення позову і відмовив у задоволенні цього клопотання, зазначивши, що забезпеченням позову у вказаний спосіб накладено заборону користуватися приміщенням невизначеному колу осіб, що не узгоджується із заявленими вимогами. Крім того, заборона користуватися вказаними приміщеннями народним депутатам, які є публічними особами і здійснюють свою діяльність відповідно до положень закону «Про статус народного депутата України» від 17.11.92 №2790-XII, не узгоджується з правами та обов’язками, які мають народні депутати згідно з цим законом.

18.03.2014 ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Особою 1 позовну заяву міськради до народних депутатів VII скликання Особи 5, Особи 6, Особи 7, третя особа — КМДА, про визнання відсутності права повернуто позивачу для подання до належного суду. Суддя дійшов висновку, що цей позов не підсудний Шевченківському районному суду м.Києва, оскільки посилання позивача щодо виникнення спору відносно нерухомого майна, яке знаходиться у Шевченківському районі м.Києва, є помилковим. Тому при зверненні до суду із цим позовом слід керуватися загальними правилами підсудності справ відповідно до ст.109 Цивільного процесуального кодексу. Вказане у позовній заяві місцезнаходження відповідачів територіально не відноситься до Шевченківського району м.Києва.

Згідно з висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 24.09.2014 №1/02-14 вчинення суддею Особою 1 дій під час розгляду справи №761/32458/13-ц та вирішення питання про забезпечення позову свідчить про те, що він не є відданим принципам правової держави та присязі судді, а тому має бути звільнений із займаної посади.

Листом від 29.10.2014 №7876/0/9-14 цей висновок направлено до ВРЮ.

Після розгляду цього висновку ВРЮ 10.09.2015 за №461/0/15-15 відкрила дисциплінарне провадження стосовно Особи 1.

За результатами розгляду дисциплінарної справи ВРЮ 3.12.2015 прийняла рішення №923/0/15-15 «Про внесення подання Президентові України про звільнення Особи 1 з посади судді Шевченківського районного суду м.Києва за порушення присяги».

Рішенням ВРЮ встановлено, що вчинені суддею Особою 1 дії під час розгляду справи №761/32458/13-ц та вирішення питання про забезпечення позову, якими порушені норми законодавства, порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов’язків, принижують авторитет судової влади і є підставою для внесення подання про його звільнення з посади судді за порушення присяги.

ВАС постановою від 1.02.2016 задовольнив позовні вимоги Особи 1.

За змістом оскарженої постанови ВАС, не обговорюючи питання наявності чи відсутності підстав для притягнення Особи 1 до відповідальності за порушення присяги судді, дійшов висновку про закінчення передбаченого законом річного строку давності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що є безумовною підставою для припинення дисциплінарного провадження.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом з підстави, встановленої п.4 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, у якій просить скасувати постанову ВАС від 1.02.2016 і відмовити у задоволенні позову. Наводить доводи, що при вирішенні цієї справи застосуванню підлягає ч.4 ст.96 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI в редакції закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, відповідно до якої дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У судовому засіданні представник ВРЮ підтримала заяву про перегляд рішення ВАС, навела доводи на її обгрунтування.

Позивач Особа 1 та його представники, вважаючи оскаржене відповідачем рішення суду законним та обгрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві та запереченнях до неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що заява ВРЮ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 5 ст.126 Конституції встановлено перелік підстав звільнення судді з посади, зокрема, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Згідно зі ст.116 закону №2453-VI факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені ВККС або ВРЮ.

Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до закону «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР.

На підставі подання ВРЮ Президент України видає указ про звільнення судді з посади.

На підставі подання ВРЮ Верховна Рада приймає постанову про звільнення судді з посади.

Закони №№2453-VI та 22/98-ВР у редакціях, чинних на час вчинення Особою 1 дій, які, на думку ВРЮ, свідчать про порушення ним присяги судді, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, то положеннями закону №2453-VI передбачалося, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення лише у вигляді догани (ст.88). Це стягнення могло бути застосоване не пізніше 6 місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (ч.4 ст.87).

12.02.2015 був прийнятий закон №192-VIII, яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд внесено системні зміни до законодавчих актів, у тому числі закону №22/98-ВР, а закон №2453-VI викладено в новій редакції.

Відповідно до п.1 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №192-VIII цей закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування, крім пп.6 та 8 розд.І цього закону, а також крім цього пункту, пп.3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон №192-VIII був опублікований 26.02.2015, тому пп.6 та 8 розд.І та пп.1, 3 і 4 розд.ІІ цього закону набрали чинності з 27.02.2015, а всі інші його положення — з 28.03.2015.

Пунктом 6 розд.І закону №192-VIII були внесені зміни до закону №22/98-ВР, зокрема ч.2 ст.32 цього закону була викладена в редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

З набранням чинності зазначених положень закону №192-VIII набрали чинності й пп.3 і 4 його розд.ІІ, відповідно до яких повноваження членів ВРЮ, призначених Верховною Радою, Президентом, з’їздом адвокатів, з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, припиняються. Зазначені суб’єкти мали призначити членів ВРЮ в порядку, передбаченому законом №22/98-ВР, з урахуванням внесених законом №192-VIII змін, та не пізніше 60 днів з дня набрання чинності п.6 розд.І цього закону.

Враховуючи, що згідно з Конституцією та ч.1 ст.5 закону №22/98-ВР ВРЮ складається з 20 членів, і є повноважною відповідно до ст.16 зазначеного закону за умови призначення на посаду не менш як 14 членів, то з набранням чинності п.3 розд.ІІ закону №192-VIII діяльність ВРЮ як колегіального, постійно діючого, незалежного органу, до компетенції якого, крім іншого, належить вирішення питань щодо звільнення суддів за порушення присяги судді, була припинена.

У порядку, визначеному законом №22/98-ВР зі змінами, внесеними законом №192-VIII, а також з урахуванням пп.3, 4 розд.II закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8.04.2014 №1188-VII був сформований новий склад ВРЮ, яка 4.06.2015 набула повноважності та розпочала свою діяльність у новому складі.

З 28.03.2015 набрав чинності закон №2453-VI в редакції закону №192-VIII, згідно зі ст.96 якого дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше 3-х років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У ч.1 ст.97 зазначеного закону міститься перелік видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. У ч.2 цієї статті визначені умови, за яких такий висновок може бути прийнятий.

З цієї ж дати, тобто з 28.03.2015, набрав чинності і п.8 розд.ІІ закону №192-VIII, згідно з яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цим законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим законом, здійснюються відповідно до закону №2453-VI у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Системний аналіз зазначених норм права дає колегії суддів підстави для такого висновку.

До 27.02.2015, тобто дня набрання чинності змінами до закону №22/98-ВР, внесених законом №192-VIII, національне законодавство не передбачало строку для здійснення провадження щодо звільнення судді з посади за порушення присяги, і лише з цієї дати відповідно до ч.2 ст.32 зазначеного закону було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас такі правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, на думку колегії суддів, були передбачені саме положеннями закону №2453-VI в редакції закону №192-VIII, які набрали чинності з 28.03.2015.

Так, ч.1 ст.97 цього закону було визначено перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. У ч.2 зазначеної статті міститься перелік обов’язкових умов, за яких може бути прийнятий такий висновок. Так, зазначений висновок може бути прийнятий у разі, якщо:

1) суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя;

2) суддя вчинив дисциплінарне правопорушення, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження та догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім’ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Слід зазначити і про те, що порушення, передбачені пп.3, 4 ч.2 ст.97 закону №2453-VI в редакції закону №192-VIII, за вчинення яких може бути прийнятий висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, наведені у пп.11, 12 та 14 ч.1 ст.92 зазначеного закону як підстави дисциплінарної відповідальності судді, за які відповідно до ст.97 цього закону не можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, догани — з позбавленням права отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця та суворої догани — з позбавленням права отримання таких доплат протягом трьох місяців.

Отже, за вчинення таких порушень до судді можуть бути застосовані лише такі дисциплінарні стягнення:

• тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

• переведення судді до суду нижчого рівня;

• висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

У ч.4 ст.96 закону №2453-VI передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше 3 років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

На думку колегії суддів, застосування положень ч.2 ст.32 закону №22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності законом №2453-VI в редакції закону №192-VIII.

Стаття 32 закону №22/98-ВР нерозривно пов’язана з розд.VI закону №2453-VI і має застосовуватися у поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності.

Отже, немає підстав уважати, що в період з 27.02 до 28.03.2015 суддя міг бути притягнутий до відповідальності за порушення присяги не пізніше 6 місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі та не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Таким чином, після набрання чинності законом №2453-VI в редакції закону №192-VIII уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим законом чинності, протягом строку, встановленого ч.4 ст.96 зазначеного закону.

У справі, що розглядається, ВАС неправильно застосував зазначені норми права і дійшов помилкового висновку про те, що строк притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги судді закінчився.

Крім того, перед тим як застосувати строки давності, суд мав з’ясувати наявність чи відсутність підстав для притягнення Особи 1 до відповідальності за порушення присяги судді, оскільки строки давності можуть бути застосовані лише у разі встановлення судом таких підстав.

Верховний Суд, розглядаючи справу у межах визначеної гл.3 розд.IV КАС компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі.

Отже, оскаржена постанова ВАС підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити законне і обгрунтоване судове рішення.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ВРЮ задовольнити частково.

Постанову ВАС від 1.02.2016 скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.