Закон і Бізнес


Голова ССУ, судья ВСУ Валентина Симоненко:

«Если нагрузка на систему будет уменьшаться, такой большой штат судей, возможно, и не нужен»


№17 (1263) 23.04—29.04.2016
МАРИНА БОЙКО
22881

Детальнее о механизме определения количества служителей Фемиды в судах «ЗиБ» попросил рассказать председателя Совета судей Валентину СИМОНЕНКО. Также она поделилась своим виденьем того, когда и при каких условиях у судебных учреждений могут «без разрешения» забирать вакансии.


— Валентино Миколаївно, коли колективи судів звертаються з проханням збільшити штатну чисельність володарів мантій в установі, то в цій ситуації все зрозуміло: через надмірне навантаження інституції не вистачає кадрів. Але чому суди просять зменшити кількість посад?

— За рахунок чого має відбуватися збільшення? Визначена загальна кількість суддів у країні. За рамки цієї чисельності ми виходити не можемо. Якщо ми десь не скорочуємо, то й збільшити не зможемо. Тобто, виходить, потрібно брати в держави додаткові кошти на нові посади. Але ж за наявності такої кількості вакансій, на яких судді не працюють, мені здається, безвідповідально збільшувати граничну чисельність суддів тільки задля того, аби збільшити кількість суддів у певному суді.

— РСУ сама може ініціювати зменшення кількості законників у храмах Феміди?

— Ні. Відповідно до проекту порядку підготовки, розгляду та погодження матеріалів щодо визначення кількості суддів у судах загальної юрисдикції, який РСУ 15 квітня відправила на доопрацювання, передбачається така процедура. Зі своєю ініціативою (про збільшення чи зменшення посад) можуть вийти Державна судова адміністрація або збори суддів. Але в будь-якому випадку, вирішуючи питання скорочення, ми маємо з’ясувати, по-перше, думку суддів; по-друге, чи не рекомендовані Вищою кваліфікаційною комісією суддів на ці посади, які планується скоротити, конкретні особи. За наявності погодження зборів і за відсутності рекомендації ВККС можемо прийняти рішення.

Але є ще одна умова: вирівнювання навантаження по регіону, по всій країні в цілому. Необхідно, аби при однаковому матеріальному забезпеченні суддів однаковим було й навантаження в судах. Це наша стратегія. Вона існує 2 роки, ми вже підійшли до її реалізації.

— Зокрема, РСУ погодила зменшення на 10 посад штатної чисельності володарів мантій у Вищому господарському суді. Установа сама ініціювала це питання?

— Так.

— У зв’язку із чим? Чому виникла така необхідність?

— Гадаю, з огляду на невелике навантаження. Чому? Річ у тому, що навантаження судді та якість його роботи є предметом кваліфікаційного оцінювання. І це оцінювання суддів приводить, крім іншого, й до таких результатів. На мою думку, це дуже позитивні результати. Наприклад, 10 вакансій роками висять у повітрі, їх ніхто не заповнює, а навантаження на суддів невелике. Завтра на ці посади можуть бути призначені судді, і навантаження ще зменшиться. І це питання поставатиме під час оцінювання. Це по-перше.

По-друге, все ж таки питання в тому, що при рівній зарплаті однаковим має бути й обсяг роботи, яка виконується. Це питання рівності суддів. Якщо, наприклад, одні судді працюють з великим навантаженням і отримують нижчу зарплату, а інші працюють з меншим навантаженням, але винагороду отримують більшу, то фактично порушується принцип рівності суддів. Думаю, це демонструє відповідальність суддів перед суспільством. Це ж скорочення витрат бюджету.

— На вакансії, які не зайняті, виділяються гроші?

— Ні. Але гроші виділяються на потреби апарату. Скорочення штату суддів тягне за собою скорочення вакансій працівників апарату, бюджетних витрат. А нам гроші потрібні. Ми можемо «перекинути» їх на облаштування судів, на інші потреби. Адже якщо ми не використаємо кошти як зарплату, вони списуються в бюджет.

— Як ви зауважили, в проекті порядку зазначається, що ініціатором питання стосовно збільшення або зменшення кількості посад можуть бути збори або ДСАУ…

— Так, думка зборів має бути з’ясована як при збільшенні, так і при зменшенні посад.

— Як бути в ситуації, яка склалася з Могилів-Подільським міськрайонним судом? Адже колектив установи не погоджується віддати одну вакансію.

— Поки що, гадаю, не потрібно нічого робити. Так, збори суддів не погодили скорочення. Але це не означає, що в майбутньому кількість посад не може бути зменшена. Сьогодні в апеляційних та місцевих загальних судах скорочується 21 вакансія, а розподіляється тільки 11. Тобто половина вільних посад залишаються нерозподіленими. Це говорить про те, що наступним кроком ДСАУ може бути з’ясування, чи є потреба в додаткових посадах в інших судах. А потім розподілення цих 10 вакансій у ті суди, які не ініціювали збільшення чисельності суддів. Це буде ініціювання ДСАУ. Коли постане питання, що за жодні резерви ми не можемо додати вакансії в ті суди, які їх потребують, тоді ми дійдемо до того, що і без згоди зборів суддів скорочуватимемо посади.

— Тобто примусово забиратимете?

— Так. Розумієте, це ж не питання того, що я сиджу у своєму дворі й нічого не віддаю. Суд — це державна установа. І мають бути стратегія, тактика функціонування всієї системи. Гарний господар зайві гроші ніколи не витрачає.

Зверніть увагу: жодної посади, яка фактично зайнята, ми не скорочуємо. Жодної людини не будемо звільняти. Але вакансії скорочуватимемо. Тим більше що відповідно до однієї з постанов Кабміну, прийнятої у 2014-му, зайві посади в апараті суду були скорочені. Зараз знову з’явилися зайві посади, бо за нинішніх умов люди звільняються із системи. Якщо навантаження на систему буде зменшуватися, такий великий штат суддів, можливо, й непотрібний.

Чому нині штатна чисельність суддів є такою? У 1996 році в Конституції записали: судам підсудні всі правовідносини, які виникають у державі. В судах постійно збільшувалося навантаження. На мою думку, врешті-решт судова система в деяких випадках стала заміняти собою діяльність інших державних установ. Якщо інші держустанови запрацюють нормально, то судова система не буде такою завантаженою. Вона має розглядати реальні спори. Дуже сподіваюся, що ми до цього прийдемо.

— Можлива ситуація, що не тільки скорочуватимуться вакансії в храмах Феміди, а й буде переглянута гранична чисельність володарів мантій у всій системі?

— Так, можлива. Може бути й укрупнення судів, бо є проблеми з організацією судового процесу в малих судах. Наприклад, є 3-складовий суд: один суддя має бути слідчим, другий розглядати справи щодо неповнолітніх. А хтось же має розглядати й кримінальні, й цивільні, й адміністративні справи. При цьому потрібно забезпечити випадковість розподілу справ. У 3-складовому суді зробити це фактично неможливо. Такими будуть наступні кроки судової системи в питаннях оптимізації.

Як варіант можливе й запровадження виїзних сесій суду. Наприклад, в обласному центрі є суд, у ньому працює 100 чи більше суддів. Коли набирається певна кількість справ у райцентрі чи селі, судді виїжджають туди, розглядають справи й повертаються назад. Це буде реально доступне правосуддя. Судді будуть зацікавлені швидко розглянути справи, щоб часто не їздити.

— Колись виїзні засідання проводилися…

— Так, але ми від цього відмовилися. Європейці сказали: це неправильно. Але самі застосовують таку практику.