Закон і Бізнес


Куда жаловаться на ВКДКА?


№16 (1262) 16.04—22.04.2016
2623

Общественный интерес, а следовательно, и публично-правовой характер правоотношений вытекает из полноты реализации функций адвокатуры по защите прав неопределенного круга лиц. Об этом говорится в постановлении Верховного Суда Украины от 27 января 2016 №6-2750цс15, текст которого печатает "Закон и Бизнес".


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

27 січня 2016 року м.Київ №6-2750цс15

Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Охрімчук Л.І.,

суддів: Волкова О.Ф., Лященко Н.П., Гриціва М.І., Маринченка В.Л., Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Яреми А.Г.,

розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом Особи 13 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії за заявою Особи 13 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.03.2015,

ВСТАНОВИЛИ:

У червні 2014 року Особа 13 звернувся до суду з позовом до ВКДКА про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії.

Особа 13 зазначав, що рішення ВКДКА від 21.03.2008 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю порушує його право вільного вибору професії та виду трудової діяльності.

Посилаючись на цю обставину, позивач просив у порядку цивільного судочинства задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 23.06.2014, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 2.09.2014, відмовлено у відкритті провадження за позовом Особи 13 до ВКДКА про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.122 Цивільного процесуального кодексу.

Ухвалою ВСС від 20.03.2015 поновлено Особі 13 строк для касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій; відмовлено Особі 13 у відкритті касаційного провадження у цій справі з підстави, передбаченої п.5 ч.4 ст.328 ЦПК.

У заяві про перегляд ухвали ВСС від 20.03.2015 Особа 13 просив скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з передбачених пп.1, 2 ч.1 ст.355 ЦПК підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції ст.55 Конституції, стст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР, стст.16, 81 Цивільного кодексу, стст.2, 5, 45 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та стст.335, 336, 341 ЦПК — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

На обгрунтування заяви Особи 13 надав копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 2.04, 20.05.2015, 11.09.2013, ухвал Вищого адміністративного суду від 26 березня, 19 і 26 травня, 18 серпня, 23.09.2015, 20.04.2012.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особи 13 доводи, судові палати у цивільних та адміністративних справах ВС дійшли висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пп.1, 2 ч.1 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно із ч.1 ст.3605 ЦПК Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Особи 13 до ВКДКА про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.122 ЦПК, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що оскільки функції, з метою реалізації яких діють органи адвокатського самоврядування, визначені ст.46 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є публічно-правовими, то справи, пов’язані з виконанням цих функцій, належить вирішувати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим у судових рішеннях судів касаційної інстанції, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

— в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 22.04.2015, яка постановлена за результатами розгляду справи за позовом фізичної особи до міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом, касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд з тієї підстави, що, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою іншої фізичної особи, яка не брала участі в цій справі, апеляційний суд фактично обмежив її право на доступ до правосуддя, гарантоване ст.55 Конституції, не перевіривши, чи були порушені права цієї особи;

— в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 20.05.2015 касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження з метою забезпечення передбаченого ст.129 Конституції права особи на доступ до правосуддя, оскільки, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу з передбачених стст.121, 297 ЦПК підстав, апеляційний суд не звернув уваги на те, що скаржник обгрунтував поважність причин пропуску строку на усунення недоліків.

Отже, наведені судові рішення не свідчать про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права; їх порівняння з оскаржуваним судовим рішенням не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 11.09.2013 міститься висновок про те, що оскільки ВКДКА створюється та діє з метою реалізації публічно-правових функцій з відбору й атестування осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю, та як дисциплінарний орган в системі самоврядування адвокатури України, спір, переданий на вирішення суду в цій справі, є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства. Таким чином, зазначене судове рішення також не вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, оскільки норми закону у цій справі та у справі, яка переглядається, застосовані однаково.

В ухвалі ВАС від 26.03.2015 міститься висновок про те, що оскільки позивач (фізична особа) не є особою, що проходить публічну службу, а відповідач (кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури) не є суб’єктом владних повноважень у розумінні КАС, то встановлена ст.17 цього кодексу компетенція адміністративних судів на цей спір (про визнання незаконним та скасування рішення) не поширюється, тому справу належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства. Аналогічні висновки містяться в ухвалах ВАС від 20.04.2012, 19 і 26 травня, 18 серпня, 23 вересня, 19.05.2015 (позивач — Рада адвокатів Національної асоціації адвокатів України).

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції п.1 ч.2 ст.122 ЦПК, стст.3, 4, 17 КАС.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм процесуального права, судові палати у цивільних та адміністративних справах ВС виходять із такого.

За змістом ст.15 ЦПК під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (стст.3, 15 ЦПК).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст.2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справа адміністративної юрисдикції — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.2 ст.4 КАС).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС суб’єкт владних повноважень — це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб’єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Згідно з ч.2 ст.59 Конституції для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Статтею 2 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатура — недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Разом з тим, згідно з ч.5 ст.50 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена повноваженнями приймати рішення про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Це свідчить про те, що суспільний інтерес, а відтак і публічно-правовий характер правовідносин випливає з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола осіб.

З огляду на викладене, спір у справі, яка переглядається, є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на зайняття адвокатською діяльністю.

За таких обставин підстав для скасування ухвали ВСС від 20.03.2015 немає.

Керуючись пп.1, 2 ч.1 ст.355, п.2 ч.1, ч.3 ст.3603, ст.3605 ЦПК, судові палати у цивільних та адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛИ:

У задоволенні заяви Особи 13 про перегляд ухвали ВСС від 20.03.2015 відмовити.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.