Закон і Бізнес


Соревнование за состязательность

Адвокаты ожидают от реформы реальных, а не формальных гарантий своей деятельности


Адвокаты обеспокоены тем, что в их ряды идут бывшие судьи, прокуроры и правоохранители, уволенные из-за недостаточного профессионализма.

№14 (1260) 02.04—08.04.2016
3727

Целью совершенствования профильного законодательства должно быть расширение профессиональных прав и гарантий адвокатов таким образом, чтобы они могли на практике реализовать принципы равенства и состязательности сторон в судебном процессе. Об этом заявляют в рабочей группе, которая работает над изменениями к закону об адвокатуре. Правда, сами юристы видят в документе немало противоречивых моментов.


Недієві інструменти

Під час обговорення змін до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», організованого Національною асоціацією адвокатів України, були названі основні його новації. Серед яких, зокрема, забезпечення участі адвоката в будь-яких процесуальних діях, включаючи безперешкодний доступ до приміщень суду, правоохоронних органів тощо. Також передбачається закріпити право на ознайомлення в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях з будь-якими документами, що стосуються виконання адвокатом доручення клієнта і надання правової допомоги.

Розширюються гарантії адвокатської діяльності. Так, будь-які слідчі дії, зокрема негласні, можуть провадитись лише в разі підозри щодо адвоката безпосередньо й тільки на підставі рішення апеляційного суду. Забороняється отримання інформації із засобів комунікації, якими користується адвокат. Адже нині правоохоронці можуть порушити справу за фактом, у рамках розслідування якої отримати дозвіл суду на прослуховування захисника. Закріплюється право не розкривати адвокатську таємницю, навіть коли на це дасть згоду клієнт.

Утім, учасники обговорення, хоч і відзначили прогресивність певних норм, мають до проекту багато зауважень. Зокрема, доопрацювання потребують положення щодо адвокатського запиту. Адже, як зауважив член Ради адвокатів України Роман Афанасьєв, це один з основних інструментів, який має допомагати ефективній роботі захисника. Натомість чинна ст.24 закону дозволяє не надавати на запит інформацію з обмеженим доступом. Змінами така можливість зберігається. Більше того, пропонується додати до обмежень відомості, які містять персональні дані третіх осіб, а також такі, що порушують права третіх осіб на охорону інтелектуальної власності.

Р.Афанасьєв уважає, що всі обмеження із закону треба прибрати, оскільки під обмежений доступ можна підвести будь-яку інформацію. Інакше адвокатський запит не буде ефективним інструментом.

Голова комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ Ганна Колесник звернула увагу, що в проекті міститься норма, яка вимагає в запиті вказувати його мету. Вона припускає, що це уможливить відмови, мовляв, не з тією метою просите дані. Крім того, це може розкрити стратегію і тактику захисту.

Є багато зауважень і до ст.21 проекту «Професійні обов’язки адвоката». Зокрема, стосовно обов’язку не вчиняти будь-яких дій, що становлять небезпеку для клієнта або його інтересів. Недолугість цієї норми полягає в тому, що оцінити наперед, які дії можуть бути небезпечними для клієнта, часто виявляється неможливим. На думку учасників обговорення, роботу адвоката можна оцінити лише за її результатами, а не в процесі.

Крім того, пропонується передбачити обов’язкове страхування професійної відповідальності адвоката. Хоча, на думку голови НААУ, РАУ Лідії Ізовітової, передусім треба захистити адвоката, а не його діяльність. Адже інколи захисник не займається професійною діяльністю, але має статус адвоката.

Треба комплексні зміни

Зрештою, учасники дискусії дійшли згоди, що зміни слід уносити не тільки безпосередньо до профільного закону, а й до процесуального законодавства. Як інформував «ЗіБ», робота над відповідними змінами також триває в Раді з питань судової реформи. Л.Ізовітова розповіла, що нині точиться дискусія з приводу перенесення деяких норм закону щодо гарантій адвокатури до процесуальних кодексів. «Гарантії повинні бути і в нашому законі як матеріально-правова норма, і в процесуальних кодексах як інструмент їх реалізації», — зазначила вона.

Голова комітету НААУ із законодавчих ініціатив Ярослав Зейкан має аналогічну точку зору. При цьому він підкреслив, що такі норми повинні повторюватись не тільки у Кримінальному процесуальному кодексі, а й в інших, оскільки адвокати займаються всіма сферами діяльності з надання правової допомоги. «Законодавством дозволено проводити аудіо- чи відеозапис, а судді не дозволяють цього робити, бо такі норми не перенесено до відповідного процесуального кодексу», — пояснив він свою позицію.

Крім того, на думку Я.Зейкана, треба доповнити профільний закон та кодекси нормою про право вимоги щодо дотримання законних прав та інтересів клієнта. Це передбачено чинним КПК (ч.7 ст.46), але не визначено в інших кодексах. При цьому, за словами адвоката, така вимога може бути дієвою.

Г.Колесник також звернула увагу: ст.5 закону про адвокатуру встановлює, що держава сприяє її функціонуванню. Отже, держава повинна забезпечувати належні умови роботи адвоката в СІЗО, судах тощо. Та часто це відбувається лише на словах.

Наприклад, закон «Про попереднє ув’язнення» прямо передбачає, що «адміністрація місць попереднього ув’язнення зобов’язана створити необхідні умови для роботи слідчого, прокурора, слідчого судді та суду». Натомість адвокати залишилися поза увагою. Також нічого не говорить законодавство про роботу адвоката в місцях відбування покарання. «Як адвокат доб’ється доступу до клієнта, це його особисте вміння й навички. В судах адвокату інколи немає де сісти — ні стола, ні місця для ознайомлення з матеріалами справи. Це ж порушення наших прав!» — обурилася захисниця.

Крім того, вона звернула увагу на п.13 ст.20 проекту, що гарантує право адвокату звертатися зі скаргою (заявою) стосовно поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність. Однак для ефективної роботи норми, на її думку, необхідно внести зміни до закону про справедливий суд. Оскільки мета такої скарги — не покарати суддю, а припинити його протиправні дії, аби було винесено справедливе рішення. Натомість, якщо адвокат позбавлений права звертатися зі скаргою на суддю до закінчення процесу, припинення порушення не буде.

В професії мають бути найкращі

За словами Л.Ізовітової, НААУ в цілому підтримує монополію адвокатів на представництво в судах. При цьому голова асоціації звертає увагу, що і для суддів, і для прокурорів, і для адвокатів передбачене певне входження в професію. «Саме тому, що є певна процедура, є присяга, є дисциплінарна відповідальність адвокатів за неякісний захист, адвокати мають надавати в судах виключну правову допомогу», — пояснила вона.

Натомість багато противників такої ідеї посилаються на те, що спочатку необхідно підвищити професійний рівень адвокатів, вимоги до них та ускладнити доступ до професії.

Адвокат, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Павло Луцюк також убачає проблему в тому, що до адвокатури подаються колишні судді, прокурори та правоохоронці, яких звільнили через недостатню професійність. При цьому, за словами правника, часто такі претенденти в минулому грубо порушували права адвокатів, звинувачували їх у різноманітних гріхах. Крім того, П.Луцюк уважає помилковим рішення відмовитися від стажування потенційних захисників, бо юрист не буде справжнім адвокатом, якщо не пройде «всю школу».

Л.Ізовітова також називає недоречним скасування стажування та запровадження входження в професію виключно через інститут помічника адвоката. За її словами, невдовзі з посад можуть піти близько 2000 суддів, багато з яких захочуть стати адвокатами. При цьому, з одного боку, вони зможуть скласти іспит і поповнити адвокатський цех узагалі без стажування.

«Чи це доцільно? Навіть за великої поваги до більшості суддів, знаючи, що в них високий рівень професійних знань, але вони не адвокати, для них повинна бути певна адаптація для входження в професію», — зазначила голова НААУ. З другого боку, якщо опанування професією відбуватиметься через інститут помічника, можуть виникати ситуації, коли суддя з 20-річним стажем працюватиме помічником захисника, який лише вчора отримав свідоцтво адвоката. І невідомо, хто кого вчитиме. Тому вона пропонує залишити інститут стажування і входження в професію через помічника адвоката.

Самоврядування — на місця

Чимало питань виникало щодо реформи адвокатського самоврядування. П.Луцюк уважає, що вся адвокатура повинна «працювати, як оркестр, а не кожний тягнути у свій бік». Отже, слід визначитись, що саме професійна спільнота хоче отримувати від органів адвокатського самоврядування. А це, зокрема, створення комфортних умов для роботи й ефективного захисту адвоката в разі виникнення такої потреби. Оптимальною правник бачить структуру, за якої центральні органи самоврядування матимуть виключно представницькі функції, а регіональні — передбачатимуть конференцію і раду. До останньої мали б входити кваліфікаційно-дисциплінарні комісії і центри з надання безоплатної правової допомоги. Якщо адвокати висловлюватимуть претензії чи недовіру до керівника ради або її структурного підрозділу, в них буде можливість його переобрати.

Зрештою, говорили про необхідність підпорядкування адвокатурі системи безоплатної правової допомоги. Зокрема, на думку Я.Зейкана, неправильним є те, що центр БПП визначає певні стандарти, за якими має забезпечуватися безоплатна допомога, відбирає фахівців, які можуть її надавати. Адже така система порушує норму Конституції щодо вільного вибору адвоката.

П.Луцюк запропонував законодавчо закріпити, що обов’язок адміністрування й організації системи БПП покладається на ради адвокатів. На його думку, чинна система неефективна. Зокрема, трапляються випадки, коли «безоплатні» адвокати, отримуючи винагороду від держави, яку, між іншим, важко назвати достойною, беруть гроші з клієнтів. При цьому органи адвокатського самоврядування не мають жодної можливості якось запобігти подібним ганебним ситуаціям.

Л.Ізовітова пообіцяла, що за підсумками засідання НААУ направить свої письмові зауваження та пропозиції до Ради з питань судової реформи. Та, напевно, важливо, аби до дискусії долучилися не тільки фахівці, в яких є більше можливостей вести публічну діяльність, а й ті, хто має великий досвід роботи в професії та авторитет, але вони не мають часу чи бажання висловити свої пропозиції. Бо саме практикуючі адвокати мають стати головними лобістами свого профільного закону. В іншому разі він буде написаний з точки зору чиновників і для чиновників.

Пряма мова

Алла ЛЕСЬКО, секретар дисциплінарної секції Вищої ради юстиції:

— Павло Луцюк сказав, що адвокатам треба дбати про чистоту своїх рядів. Як суддя я часто отримувала естетичне задоволення, коли мала справу в процесі із грамотним адвокатом. Ми не зможемо в цій державі відправляти належне правосуддя без вас. Тому, будь ласка, дбайте про те, щоб у ваші лави вливалися тільки професійні люди, які здатні захистити себе, захистити клієнта. Інакше в нас нічого не налагодиться.

Ми не можемо окремо будувати судову систему, окремо прокуратуру, окремо адвокатуру. Тільки разом, тому що завдання в нас одне — захист прав особи, наших прав як громадян. І без спільної роботи нічого не буде.

Загалом проект цікавий, жодна пропозиція не є такою, що не варта уваги.

Ярослав ЗЕЙКАН, голова комітету НААУ із законодавчих ініціатив:

— Зараз у законі дискримінація інших адвокатів порівняно із захисниками, які відібрані для надання безоплатної правової допомоги. Останні мають перший доступ до клієнта. Порушується конституційна норма. Адже передусім повинні повідомляти родичів. А їх або не повідомляють, або не кажуть, де перебуває затриманий. Натомість повідомляють структури БПП.

Трапляються випадки, коли ці адвокати починають розпоряджатися грошима клієнта: наприклад, 1500 грн. заплати мені, а тому треба занести коньяк, а тому щось інше. Людина налякалася і відмовилась від послуг такого «безоплатного» адвоката. Але коли надається дискримінаційна перевага, існує спокуса в адвоката від БПП отримати додатковий зиск.

Ганна КОЛЕСНИК, голова комітету НААУ із захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності:

— Гарантії діяльності мають бути дієвими. Наприклад, під час обшуків адвокатів мають бути присутні члени ради регіону. Але чим ця присутність закінчується? Зауваженням. Хіба це ефективно?

Варто дати якийсь статус тим членам ради, котрі присутні під час обшуку, щоб вони могли подавати скарги, якось зупиняти неправомірні дії правоохоронців, оскаржувати їхні рішення, притягувати до відповідальності осіб, які порушили адвокатську таємницю.