Пожалуйста, жалуйтесь!
Что нужно знать, чтобы защитить свои интересы в сфере государственной регистрации
Незнання громадянами вимог законодавства подекуди суттєво ускладнює відстоювання своїх прав та призводить до помилок у скаргах.
В конце прошлого года в Украине состоялась реформа системы предоставления административных услуг в сфере государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их обременений и госрегистраторов юридических и физических лиц - предпринимателей. Также внедрена двухуровневая процедура административного обжалования решений госрегистраторов. В то же время установлено требования к таким обращениям, несоблюдение которых приводит к отказу в рассмотрении жалобы. Проанализируем типичные ошибки, которые не позволяют жалобщикам защитить свои интересы.
Куди й на що можна скаржитися
Кожна особа, яка вважає, що її права у сфері державної реєстрації порушено, може звернутися до Міністерства юстиції чи його територіального органу. У разі незгоди з результатом розгляду скарги останнім — безпосередньо до Мін’юсту. Винятки становлять рішення про державну реєстрацію прав, які оскаржуються безпосередньо до Мін’юсту або суду.
Водночас скарга повинна відповідати вимогам, установленим законодавством щодо форми, змісту та підстав такого звернення, а саме — законами «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1.07.2004 №1952-IV та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV. Недотримання хоча б однієї з вимог є підставою для відмови в прийнятті скарги до розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.37 закону №1952-IV скарга — це письмове клопотання, яке подається на розгляд Мін’юсту щодо:
• рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
• рішення, дії або бездіяльності територіальних органів Мін’юсту.
До територіальних органів відомства скарга може бути подана стосовно:
• рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльності державного реєстратора;
• дії або бездіяльності суб’єктів державної реєстрації прав.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.34 закону №755-IV Мін’юст розглядає скарги на проведені держреєстратором реєстраційні дії (крім тих, які вчинено на підставі рішення суду), а також на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів міністерства. У свою чергу територіальний орган розглядає скарги на рішення (крім рішень, згідно з якими проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність держреєстратора та на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації.
Строки для звернень та розгляду
Згідно із ч.3 ст.34 закону №755-IV та ч.3 ст.37 закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність держреєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені впродовж 30 календарних днів з дня прийняття рішення або з моменту, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав. А рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін’юсту можуть бути оскаржені протягом 15 календарних днів.
Якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Мін’юст та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Згідно з п.4 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМ від 25.12.2015 №1128, скарги розглядаються у строки, встановлені ст.20 закону «Про звернення громадян», а саме — протягом одного місяця від дня їх надходження, з урахуванням особливостей, визначених законами №1952-IV та №755-IV. Строки обчислюються з моменту реєстрації скарги суб’єктом розгляду.
Сплата державного мита за подання таких скарг законами №1952-IV та №755-IV не передбачається.
Особа, яка вважає, що її права порушено, надсилає скаргу поштою або подає її безпосередньо до секретаріату Мін’юсту чи його територіальних органів.
Відповідно до ч.4 ст.34 закону №755-IV та ч.4 ст.37 закону №1952-IV днем подання скарги вважається день її фактичного отримання, а в разі надсилання поштою — дата отримання відправлення відділенням пошти. Якщо останній день строку для подання скарги припадає на вихідний або святковий, він переноситься на наступний робочий день.
Умови прийнятності
У скарзі, що подається за правилами закону №755-IV, обов’язково зазначаються повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування або місцезнаходження (для юросіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скаргу подає він.
Також указуються зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які, на думку скаржника, порушено. Необхідно також викласти обставини, якими обгрунтовуються вимоги, а скаржнику чи його представнику — поставити підпис із зазначенням дати складення скарги.
Скарга, яка подається за правилами закону №1952-IV, обов’язково повинна містити повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування або місцезнаходження, а також найменування (ім’я) представника. Далі слід указати реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується. Крім цього, необхідно викласти зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, а також обставини, якими обгрунтовуються вимоги.
Також додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення. Наприкінці ставиться підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення (ч.5 ст.37 закону №1952-IV). Натомість аналогічної умови в законі №755-IV не встановлено, отже, суб’єкт права звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу міністерства не зобов’язаний підтверджувати факт порушення саме його прав.
Абзацом 3 ч.5 ст.34 закону №755-IV та абз.3 ч.5 ст.37 закону №1952-IV встановлено: якщо скарга подається представником скаржника, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Коли відмовляють у задоволенні
Згідно із ч.8 ст.34 закону №755-IV та ч.8 ст.37 закону №1952-IV у задоволенні скарги буде відмолено, якщо:
• скарга оформлена без дотримання визначених законом вимог;
• на момент прийняття рішення про задоволення скарги проведено наступну реєстраційну дію щодо юридичної або фізичної особи — підприємця (закон №755-IV)/відбулася державна реєстрація цього ж права за іншою особою, а не зазначеною в рішенні, що оскаржується (закон №1952-IV);
• є інформація про судове рішення або ухвалу про відмову від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
• є інформація про судове провадження у зв’язку зі спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
• є рішення цього ж органу з такого самого питання;
• в органі триває розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;
• скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
• закінчився встановлений законом строк подання скарги;
• розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.
Фінальна дія та виконання рішень
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом 3-х робочих днів з дня його прийняття (абз.4 ч.6 ст.34 закону №755-IV та абз.4 ч.6 ст.37 закону №1952-IV).
У ньому можуть визначатися кілька шляхів задоволення скарги (абз.3 ч.6 ст.37 закону №1952-IV, абз.3 ч.6 ст.34 закону №755-IV).
Рішення, передбачені пп.«а»—«в» п.2 ч.6 ст.34 закону №755-IV та пп.«а»—«в» п.2 ч.6 ст.37 закону №1952-IV, виконуються не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття такого рішення шляхом унесення відповідного запису до державного реєстру. Для виконання таких рішень повторного подання документів для проведення державної реєстрації та сплати адміністративного збору не вимагається.
Технічний адміністратор реєстру в день надходження рішень, передбачених пп.«г» та «ґ» п.2 ч.6 ст.34 закону №755-IV та пп.«г» та «ґ» п.2 ч.6 ст.37 закону №1952-IV, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до реєстрів визначається Мін’юстом.
Рішення, передбачене пп.«е» п.2 ч.6 ст.34 закону №755-IV та пп.«д» п.2 с.6 ст.37 закону №1952-IV, виконується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.
Ефективний дороговказ
Наказом Мін’юсту від 12.01.2016 №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яке визначає порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності цієї комісії, а також права та обов’язки її членів. На основі рішення комісії, прийнятого за результатом розгляду скарги, яке оформляється висновком, готується відповідний наказ Мін’юсту.
Наказом Мін’юсту від 14.01.2016 №9/7 затверджено склад комісії, а 26.01.2016 вона провела своє перше засідання. За порівняно невеликий проміжок часу цей орган дослідив понад 300 скарг щодо наявності підстав для вивчення, з яких розглянуто по суті понад 80.
Комісія, крім головної мети своєї діяльності, покликана сприяти учасникам відносин у визначенні правильного шляху практичного застосування приписів законодавства, зокрема законів №755-IV та №1952-IV. Сьогодні до складу комісії входять досвідчені фахівці у сфері державної реєстрації, котрі під час розгляду скарг підказують учасникам правовідносин шляхи вирішення питання, а саме — як, коли, в який спосіб вони мають діяти у конкретних правових ситуаціях відповідно до вимог законодавства.
Зокрема, державні реєстратори не завжди правильно індивідуалізують норми, які мають бути застосовані щодо конкретних суб’єктів права в конкретних випадках, не завжди правильно оцінюють форму та зміст документів, установлюють фактичні обставини реєстраційної справи й обирають правові норми, які відповідають цим обставинам. У зв’язку із чим пошук та аналіз таких норм під час вивчення скарг комісією, надання консультацій і роз’яснень з приводу застосування законодавства в розрізі виявлених порушень у діяльності держреєстраторів перетворює відповідну роботу на ефективний дороговказ практичного застосування норм законодавства.
Систематичне вивчення та узагальнення практики розгляду комісією скарг є запорукою ефективності й забезпечення єдності практики виконання Мін’юстом функції контролю за діяльністю державних реєстраторів. Крім того, такий аналіз забезпечує прозорість та гласність діяльності комісії.
Ефективно відповідну роботу можуть і зобов’язані виконувати члени комісії, зокрема й через публікації у ЗМІ. На наше переконання, крім виховного впливу, спрямованого на підвищення правової культури учасників відносин, така робота забезпечуватиме відповідальне ставлення державних реєстраторів до своєї діяльності, виходячи з того, що їхні дії та рішення можуть стати предметом розгляду комісії.
Ще одним важливим завданням вивчення та узагальнення практики розгляду скарг є виявлення недоліків або прогалин у нормативному регулюванні відповідних правовідносин. Інформування про такі недоліки відповідних органів влади, включаючи підготовку проектів нормативно-правових актів, є прямим обов’язком комісії та Мін’юсту.
Типові помилки та методичні рекомендації
Ключовим у контексті підготовки звернень є належне обгрунтування скаржником своїх вимог. Суб’єкт права на подання відповідної скарги повинен навести переконливі доводи на підтвердження незаконності рішення, дії або бездіяльності держреєстратора.
Зокрема, не вважається належним обгрунтуванням лише посилання на статті законів №755-IV та №1952-IV і відтворення їх змісту без чіткої вказівки на те, в чому саме полягає порушення вимог законодавства, вчинене державним реєстратором.
Нерідко суб’єкти права на подання скарги фактично вказують на невідповідність закону не рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, а дії автора реєстраційної заяви, який, наприклад, підробив документи, подані для реєстрації, про що держреєстратор не міг знати.
Також слід пам’ятати, що ст.37 закону №1952-IV передбачено вичерпний перелік рішень, скарги на які розглядаються Мін’юстом та його територіальними органами в порядку, визначеному цією статтею. Зокрема, скарги на рішення про відмову в державній реєстрації права розглядають територіальні органи, але виключно щодо державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації права, який провадить діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Якщо комісією буде встановлено, що скарга подана на рішення про відмову державного реєстратора прав на нерухоме майно Мін’юсту, то таке рішення підлягає оскарженню виключно до суду. Оскільки державні реєстратори під час прийняття такого рішення керувалися наказом Мін’юсту «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» від 2.04.2013 №607/5 (зареєстрований 2.04.2013 за №534/23066, втратив чинність на підставі наказу від 15.12.2015 №2586/5), яким було передбачено перелік об’єктів, рішення щодо яких приймалися виключно державними реєстраторами Мін’юсту (службовими особами центрального апарату відомства) на всій території України (ч.1 ст.37 закону №1952-IV).
До речі, найбільш поширеним недоліком є оскарження до Мін’юсту, а не його територіального органу, рішення про відмову в державній реєстрації, вчинене державним реєстратором територіального органу. На другому місці — закінчення встановленого законом строку подання скарги.
Довідка «ЗiБ»
10 типових помилок, яких припускаються скаржники, звертаючись безпосередньо до міністерства
1. Відсутність дати складання скарги.
2. Закінчення встановленого законом строку подання скарги.
3. Подання скарги на рішення про державну реєстрацію права власності, набутого на підставі рішення суду.
4. Відсутність засвідчених копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника.
5. Питання, порушені у скарзі, не стосуються прийняття рішень про державну реєстрацію.
6. Відсутність обставин, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги.
7. Скарга не містить реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується.
8. Оскаржуються дії держреєстратора територіального органу Мін’юсту.
9. Оскаржується рішення про відмову в державній реєстрації, прийняте держреєстратором територіального органу.
10. Наявне судове провадження у зв’язку зі спором між тими самими сторонами, з того самого питання, з того самого предмета і тієї самої підстави.