Заложники статуса
Целесообразно ли переводить помощников на патронатную службу?
Уже через месяц вступает в силу новая редакция закона «О государственной службе». Впрочем, несмотря на обращения представителей судебной системы в парламент, последний не отказался от идеи лишить помощников статуса госслужащих. Поэтому на последнем заседании Совет судей утвердил изменения в Положение о помощнике судьи суда общей юрисдикции. Проанализируем, какие это будет иметь последствия и оправдано ли такое решение законодателя.
Без прав, але й без обов’язків
Як відомо, ч.1 ст.92 закону «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачає перехід помічників суддів із категорії державних службовців до категорії працівників патронатної служби. Остання існує в інших державних органах, які очолюють особи, чиї посади віднесені до політичних діячів.
У постанові Кабінету Міністрів від 19.05.99 №851 зазначено, що працівники патронатної служби є державними службовцями, але закон №889-VIII відходить від цієї позиції.
Патронатні службовці обслуговують діяльність відповідного посадовця та несуть відповідальність перед «патроном». Якщо виходити тільки із цього, то діяльність помічників суддів повністю узгоджується з поняттям «працівник патронатної служби». Втім, прийняття помічника на роботу та його звільнення хоч і оформлюється на підставі подання судді, але проводиться керівником апарату.
На мою думку, не є логічним і те, що інші працівники апарату (секретарі судового засідання, консультанти тощо) залишаються державними службовцями, а помічник судді, на якого покладено реалізацію функцій держави, із цієї категорії виключається. Більше того, у ст.9 закону №889-VIII зазначено, що під час виконання своїх обов’язків держслужбовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби. Як за таких обставин забезпечити належну організацію роботи секретаря судового засідання, якщо останній може ігнорувати вимоги помічника судді? Адже в посадовій інструкції сказано, що саме помічник координує діяльність секретаря.
Позбавлені статусу держслужбовця помічники автоматично «позбавляються» і певних заборон та застережень, передбачених законами «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про очищення влади», під дію яких вони підпадали. Такі зміни в законодавстві є неприпустимими, оскільки відкривають можливості для зловживань з боку помічника. Наприклад, він може сприяти близьким родичам у найшвидшому розгляді справи чи в отриманні посади в апараті суду чи взагалі на платній основі надавати консультації щодо перебігу тієї чи іншої справи, що прямо суперечить законодавству.
Виникають питання й щодо можливості застосування запобіжних антикорупційних заходів. Наприклад, виключається спеціальна перевірка, яку потрібно проходити для вступу на державну службу.
Позбавлені гарантій
Відповідно до ч.4 ст.92 закону №889-VIII на помічника як на патронатного службовця будуть поширюватися положення трудового законодавства, за винятком гарантій щодо звільнення, передбачених стст.391, 41—431, 492 Кодексу законів про працю. Отже, помічник може бути звільнений без завчасного попередження або, навпаки, залишатиметься на посаді навіть за умови підпорядкування близькій людині.
З огляду на нинішню ситуацію, коли служителі Феміди тривалий час очікують проходження кваліфікаційного оцінювання та обрання на посаду безстроково, їхні помічники не мають упевненості у завтрашньому дні.
На законодавчому рівні не врегульовано питання щодо умов праці помічників у випадку тривалої відсутності судді. Рада суддів у своєму рішенні від 3.03.2016 №20 зазначила, що помічник судді за поданням відповідного судді та на підставі наказу керівника апарату може тимчасово виконувати обов’язки помічника іншого судді. Однак особливість діяльності патронатних службовців полягає в тому, що вони працюють безпосередньо на посадову особу. Тобто перехід помічника без згоди судді, за поданням якого він був прийнятий на службу, не узгоджується із засадами діяльності патронатної служби.
Найзначнішим для нинішніх помічників є положення про автоматичне звільнення з посади у зв’язку із закінченням відправлення правосуддя суддею, в якого працює помічник. Тобто без персонального попереджання за два місяці, як це передбачено ст.49-1 КЗпП. Трудові гарантії щодо збереження робочого місця або надання іншого у зв’язку зі зміною умов праці на помічників не поширюються.
Як відомо, відповідно до ст.22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тож законодавцю було б доречно вжити заходів, спрямованих на захист гарантованих державою прав помічників суддів, а не поспішно обмежувати їх.