Автомобиль исчез с производства
Удовлетворяя заявление об изменении способа исполнения решения о возврате имущества на взыскание его стоимости, суды фактически изменили его суть. К такому выводу пришел Верховный Суд Украины в постановлении от 25 ноября 2015 года №6-1829цс15, текст которого публикует "Закон и Бизнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
25 листопада 2015 року м.Київ №6-1829цс15
Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:
головуючого — Романюка Я.М.,
суддів: Берднік І.С., Лященко Н.П., Сімоненко В.М., Ємця А.А., Охрімчук Л.І., Шицького І.Б., Жайворонок Т.Є., Потильчака О.І., Яреми А.Г., Колесника П.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Особи 13 про зміну способу і порядку виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 28.03.2012 у справі за позовом Особи 14 та Особи 13 до Особи 15, Особи 16 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, за заявою Особи 15 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015,
ВСТАНОВИЛИ:
У січні 2015 року Особа 13 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом Особи 14, Особи 13 до Особи 15, Особи 16 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.
Заявник посилався на те, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 9.08.2012 зобов’язано Особу 15 та Особу 16 повернути Особі 13 автомобіль марки «Nissan Patrol», номер кузова №1, 1992 року випуску, ринковою вартістю 41107 грн. Вказане судове рішення, набравши законної сили в установленому законом порядку, боржниками в добровільному порядку не виконано, і на даний час триває виконавче провадження з його примусового виконання. Проте в ході виконавчого провадження виконання судового рішення ускладнюється з огляду на те, що автомобіль в органах ДАІ не зареєстрований, за місцем виконання договору, а саме: за Адресою 1 — місцем знаходження гаражу боржника Особи 15, відсутній, місцезнаходження його невідоме, так само як його наявність в натурі.
Враховуючи зазначене, заявник просив змінити спосіб та порядок виконання судового рішення, стягнувши солідарно з Особи 15 та Особи 16 на користь Особи 13 визначену останнім ринкову вартість автомобіля в розмірі 41107 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 7.04.2015, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 14.05.2015 задоволено заяву Особи 13 про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Змінено спосіб виконання рішення Апеляційного суду м.Києва від 9.08.2012 у справі за позовом Особи 14, Особи 13 до Особи 15, Особи 16 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди з зобов’язання Особи 15 та Особи 16 повернути Особі 13 автомобіль марки «Nissan Patrol» ринковою вартістю 41107 грн. на стягнення солідарно з Особи 15, Особи 16 на користь Особи 13 ринкової вартості автомобіля в розмірі 41107 грн.
Ухвалою ВСС від 22.07.2015 касаційну скаргу Особи 15 відхилено, ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 7.04.2015 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 14.05.2015 залишено без змін.
У заяві про перегляд ухвали судді ВСС від 22.07.2015 Особа 15 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ч.1 ст.40, ст.36 закону «Про виконавче провадження», Інструкції про провадження виконавчих дій, а також ст.373 ЦПК.
Заслухавши доповідь судді ВС, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах ВС дійшли висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст.3604 ЦПК Верховний Суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 9.08.2012, залишеним без змін ухвалою ВСС від 27.12.2012, позов Особи 14, Особи 13 до Особи 15, Особи 16 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов’язано Особу 15 та Особу 16 повернути Особі 13 автомобіль марки Nissan Patrol номер кузова №1, 1992 року випуску, ринковою вартістю 41107 грн., в решті позову відмовлено.
Постановами старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві Особою 17 від 26.02.2013 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчих листів від 20.02.2013 та 18.03.2013, виданих Голосіївським районним судом м.Києва на виконання вищезазначеного рішення суду.
7.05.2013 державним виконавцем надіслано запит УДАІ м.Києва про надання інформації, за ким зареєстровано на праві власності транспортний засіб Nissan Patrol номер кузова №1, 1992 року випуску.
Відповідно до інформації УДАІ м.Києва вищезазначений транспортний засіб станом на 1.06.2013 не зареєстровано.
За невиконання рішення суду постановами державного виконавця від 17.05.2013 та від 17.06.2013 на Особу 15, Особу 16 було накладено штраф у розмірі 340 грн. та 680 грн. відповідно.
Зі змісту акту державного виконавця від 22.12.2014 убачається, що в ході виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні №2-786/12 автомобіль Nissan Patrol номер кузова №1, 1992 року випуску за Адресою 1 не виявлено.
Задовольняючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що спірний автомобіль в органах ДАІ не зареєстрований, внаслідок чого неможливо здійснити його розшук, за останнім відомим місцем знаходження відсутній, а передбачені законом «Про виконавче провадження» заходи впливу на боржників не спонукали їх до виконання рішення суду, а тому необхідно змінити спосіб виконання судового рішення на стягнення вартості спірного автомобіля.
У наданих для порівняння:
— ухвалі ВСС від 18.03.2015 суд касаційної інстанції виходив із того, що на порушення вимог процесуального закону суд змінив спосіб виконання ухвали суду про проведення указаного ремонту за рахунок відповідача на стягнення зазначеної суми, не навівши в ухвалі передбачені законом підстави для такої зміни та не послався на встановлені обставини, що утруднюють виконання ухвали, не навів в ухвалі обставини, які можна вважати винятковими і такими, що ускладнюють виконання рішень або роблять його неможливим;
— постанові Вищого господарського суду від 3.12.2009 суд касаційної інстанції виходив із того, що рішенням суду від 17.07.2006 задоволені позовні вимоги про витребування майна як способу захисту порушеного права позивача на повернення майна з відповідального зберігання. Недотримання передбаченої п.6 ч.1 ст.40 закону «Про виконавче провадження» процедури встановлення факту неможливості виконання судового рішення унеможливлює задоволення такої заяви. Заява стягувача про зміну способу виконання рішення суду про витребування майна шляхом стягнення його вартості з причини відсутності майна є зміною способу захисту порушеного права, однак не є зміною способу виконання рішення суду, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги.
Наведене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції ч.1 ст.40, ст.36 закону «Про виконавче провадження» та ст.373 ЦПК.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції зазначених норм права, судові палати у цивільних та господарських справах ВС виходять із такого.
Відповідно до ст.14 ЦПК при набранні рішенням законної сили воно є обов’язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов’язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.
У ч.1 ст.36 закону «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст.373 ЦПК.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення — це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст.16 ЦК. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (відновлення становища, яке існувало до порушення — п.4 ч.2 ст.16 ЦК) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди — п.8 ч.2 ст.16 ЦК) фактично змінили рішення суду по суті та самостійно змінили спосіб захисту, передбачений ст.16 ЦК.
Враховуючи вищезазначене, рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у заяві про зміну способу виконання рішення суду.
Керуючись пп.1, 2 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603, чч.1, 2 ст.3604 ЦПК, судові палати у цивільних та господарських справах ВС
ПОСТАНОВИЛИ:
Заяву Особи 15 задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 7.04.2015, ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 14.05.2015 та ухвалу ВСС від 22.07.2015 скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви Особи 13 про зміну способу виконання рішення Апеляційного суду м.Києва від 9.08.2012 в справі за позовом Особи 14 та Особи 13 до Особи 15, Особи 16 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.