Закон і Бізнес


В режиме перспективы

Юристы определили две преграды, обуславливающие медлительность в создании патентных судов


№44 (1238) 31.10—06.11.2015
ТАМАРА ВОЛИНА
1600

Чтобы улучшить эффективность рассмотрения споров в сфере интеллектуальной собственности, отдельные юристы предлагают создать патентные суды. Другие специалисты убеждены в том, что создание новой юрисдикции не актуально, ведь этому мешает отсутствие средств и квалифицированных кадров.


А віз і нині там

Правнича спільнота не припиняє дискутувати стосовно можливості створення в Україні патентних судів. Початок обговорення був покладений ще у 2001 році указом Президента «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні», в якому розглянути вказане питання доручалося Кабміну. Пізніше необхідність заснування спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності була визначена в Концепції розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009—2014 роки. Однак вже наприкінці 2015-го стало зрозуміло, що далі обговорення справа так і не просунулась.

Учергове цю проблему юристи розглянули під час тематичного круглого столу «Патентний суд: за і проти», ініційованого Асоціацією правників України. Крім юристів-практиків, яким на власному досвіді доводиться стикатись із недосконалістю національного судочинства в частині захисту прав у сфері інтелектуальної власності, до обговорення були запрошені представники суддівського корпусу та патентних організацій.

На форумі констатували наявність негараздів у цій царині, однак конкретних ідей щодо їх усунення не озвучили. Чим обумовлена інертність правників у цьому питанні та що насправді стоїть на заваді реалізації проекту «Патентний суд», «ЗіБ» довелося з’ясовувати в експертів.

Науковий підхід

Досліджуючи праці представників різних правових шкіл, «ЗіБ» виявив, що ідею створення патентних судів супроводжує низка проблем, які накопичувались у національному судочинстві протягом усіх років незалежності.

Наприклад, у Національній академії правових наук звертають увагу на дуалізм судової системи, що спостерігається у випадку виникнення «інтелектуальних» спорів, адже компетенцію стосовно їх вирішення законодавець розподілив між господарськими судами та судами загальної юрисдикції. Як наслідок, це негативно позначається на формуванні єдиної судової практики. Якщо «господарники» ще можуть дозволити собі мати в штаті кілька фахівців у цій сфері, то у загальних судах, де кількість суддів може не перевищувати 3—5, така посада є недоцільною.

Коли чисельність подібних справ була невеликою, такий аспект для правничої спільноти був непомітний. Сьогодні ж відмінність у якості розгляду вказаних спорів є разючою. Про це, зокрема, в коментарі «ЗіБ» розповів партнер юридичної фірми Aequo Олександр Мамуня.

На іншу проблему, а саме — на необхідність скорочення часу та витрат сторін, які мають місце через проведення різного роду експертиз, указують представники Київського національного університету ім.Т.Шевченка. Цю думку підтримують і експерти-практики, які, виправдовуючи свою неквапливість, нарікають на складність пошуку кваліфікованого спеціаліста, що зможе дослідити поставлені запитання.

Наприклад, під час круглого столу один з фахівців розповів про те, як йому довелося переконувати суддю в необхідності залучення до процесу людини, яка змогла б визначити на слух послідовність нот в аудіозаписі. Основна проблема полягала в тому, що подібна спеціальність узагалі відсутня в реєстрі експертних спеціалізацій. При цьому експерт був переконаний, що за наявності патентного суду вказана ситуація була б вирішена досить мобільно, адже суддя-фахівець зміг би швидше розібратись у проблемі.

Шанси на якість

Інші ж фахівці більш обережні у своїх судженнях. Скажімо, патентні організації очікують на ініціативність від представників господарської юрисдикції. На цьому, зокрема, наголосили окремі фахівці у приватному спілкуванні із «ЗіБ» по завершенні заходу. Свою позицію патентні повірені, в тому числі директор ТОВ «Патентно-юридична фірма «Коваль і партнери» Максим Коваль, аргументують тим, що створення нової юрисдикції вимагає, по-перше, значних фінансових вливань, а по-друге, кваліфікованих кадрів. Відсутність коштів і фахівців, на думку правників, є основною перепоною на шляху започаткування нової спеціалізації.

Володарі мантій у свою чергу також перебувають у режимі очікування. Чекають вони на результати розгляду законопроектів авторства Міністерства економічного розвитку і торгівлі, в яких пропонується всі спори у сфері інтелектуальної власності передати до господарських судів. Зауважимо, що ця ідея цілком відповідає позиції «господарників», яку неодноразово озвучувало як колишнє, так і нинішнє керівництво Вищого господарського суду (див. «ЗіБ» №27/2014).

Солідарні з «господарниками» й парламентарі, які ще у 2007 році розглядали проблему законодавчого забезпечення та правозастосування у сфері захисту прав інтелектуальної власності на парламентських слуханнях. Сьогодні їхня позиція, переконані фахівці, не змінилась, тим паче що у Венеціанській комісії, яка пильно стежить за українською законотворчістю, вже наголошували на недоцільності накопичення видів юрисдикції. Тому, переконані експерти, шанси дочекатись на патентні суди в бізнесу невеликі, а ось можливість отримати якісний судовий розгляд «інтелектуальних» спорів висококласними фахівцями може з’явитися вже найближчим часом. Тож далі буде…

КОМЕНТАР «ЗiБ»

Олександр МАМУНЯ, партнер юридичної фірми Aequo:

— Принципова різниця обумовлена спеціалізацією суддів. У приватній практиці юристи давно зрозуміли, що більш кваліфікованим способом виконання роботи є спеціалізація осіб у певній галузі знань, тобто у певній практиці. Хтось займається спорами у сфері інтелектуальної власності, хтось — податковими спорами, хтось — спорами у царині економічних відносин тощо. У суддів із судів загальної юрисдикції, на жаль, такий підхід застосовується надзвичайно рідко. Суддя є юристом, який унаслідок своїх посадових обов’язків повинен розбиратись у всіх категоріях правовідносин і, відповідно, в законодавстві, яке ці відносини регулює.

У господарській юстиції спеціалізація практикується вже певний час. Судді об’єднуються в колегії за певними категоріями справ. Це дозволяє їм розбиратись у матерії спору, тобто вивчати спір та формувати сталу судову практику.

Максим КОВАЛЬ, директор ТОВ «Патентно-юридична фірма «Коваль і партнери»:

— Основною перепоною є брак коштів, адже створення нової юрисдикції потребує чималого бюджету. Тож навіть якщо ми будемо розглядати можливість утілення цієї ідеї в життя, думаю, це буде аж ніяк не найближчим часом.

Друга перепона — комплектування судів. Для створення цього інституту необхідно мати достатню кількість спеціалістів відповідної кваліфікації. Якщо подивимося на патентні суди в інших країнах, побачимо зовсім іншу філософію добору суддів, обумовлену тим, що вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності вимагає від арбітра наявності знань не тільки в галузі права, а й у численних технічних царинах.