Закон і Бізнес


Соглашение с оговоркой

Нарекания на национальную судебную систему и одновременный промоушен иностранцев отбирают у украинских юристов кусок хлеба


№33-34 (1227-1228) 15.08—31.08.2015
ЕКАТЕРИНА БЕЛЯЕВА
4532

Арбитражная или юрисдикционная оговорка во внешнеэкономическом соглашении позволяет сторонам выбирать страну, в которой они будут решать потенциальные споры. И пока отечественные юристы жалуются на предвзятость национальной судебной системы, их английские коллеги активно привлекают украинских предпринимателей в круг своих клиентов.


Договір із родзинкою

Незважаючи на численні реформи судової системи, які вже відбулися та ще мають відбутися, правники продовжують нарікати на вітчизняних володарів мантій, звинувачуючи їх чи не в усіх бідах нашої держави. Здавалося б, ця тактика мала б себе виправдати, адже теоретично критика повинна підштовхувати до виправлення помилок.

Однак, розпочавши дослідження цієї проблеми, «ЗіБ» виявив, що адвокати власноруч пилять третю гілку влади, на якій сидять. Однією з перших про це заявила партнер адвокатського об’єднання «СК ГРУП» Юлія Курило під час семінару «Практичні аспекти вирішення господарських спорів з іноземним елементом», організованого комітетом господарського права Асоціації адвокатів України.

Цю сентенцію вона спробувала проілюструвати на прикладі практики супроводження зовнішньоекономічних угод, які відрізняються від договорів, укладених у межах країни, своєрідною родзинкою, а саме — наявністю так званих арбітражних чи юрисдикційних обмовок.

Річ у тім, що зовнішньоекономічні відносини передбачають взаємодію двох чи більше представників різних держав, кожна з яких має свої традиції ділового обороту. Отже, в разі виникнення підприємницьких спорів сторони можуть обирати, до правової системи якої країни вони звертатимуться для їх вирішення, про що і вказується в застереженні. Така позиція створює підгрунтя для міжнародного юридичного маркетингу. Адже правознавці ладні піти на все, аби продати свої послуги вигідному клієнту.

Якісно, але дорого

Безперечними чемпіонами з промоушену юридичних послуг, на думку Ю.Курило та інших фахівців, з якими згодом поспілкувався «ЗіБ», є жителі Туманного Альбіону. Задля отримання солідних гонорарів вони шукатимуть голку в копиці сіна.

Так, намагаючись залучити вигідного клієнта — олігарха Бориса Березовського, в якого виник спір з іншим олігархом — Романом Абрамовичем, юристи виявили правову примітку, відповідно до котрої будь-який спір може бути розглянутий на території Великої Британії, якщо повістка буде вручена відповідачу в межах цієї країни. Відповідний документ Р.Абрамович отримав на стадіоні «Стемфорд Брідж» під час гри футбольної команди «Челсі», власником якої він є. І навіть незважаючи на те, що англійська судова система на той момент не виправдала очікувань Б.Березовського, прецедент звернення до неї з будь-якими питаннями був сформований.

Щоправда, універсальна англійська правова система має і свої недоліки, серед яких перше місце посідає вартість послуг. За словами Ю.Курило, справа про відшкодування $1,5 млн збитків за поставлений та неоплачений товар може обійтися підприємцю в суму близько £200000. Часто інформація про такі розцінки шокує бізнесменів.

Аби уникнути таких неприємних ситуацій, адвокат порадила колегам ще при складанні тексту угоди звертати увагу на міжнародні конвенції, такі як, наприклад, Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності від 1993 р.,
чи Регламент №44/2001 Ради ЄС про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах, а також на національну судову практику. Нагадаємо: раніше ми писали про те, що не всі закордонні рішення можуть бути виконані на території України (див. №18 «ЗіБ» «Кордони для правосуддя»).

Принцип справедливості

Конкурентами англійців у рекламі своїх послуг є шведи. Справедливість по-шведськи виражена в теорії lex mercatoria, яка забороняє включати в ділову угоду несправедливі умови. Цією сентенцією часто послуговується арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма, відомий як Стокгольмський арбітраж. Зокрема, практика цього органу дозволяє світовим експертам прогнозувати перемогу НАК «Нафтогаз» у спорі із ПАТ «Газпром». Адже в інших подібних випадках формулу «або бери, або плати» арбітраж уже визнавав такою, що суперечить справедливому діловому обороту.

Однак, обираючи Стокгольмський арбітраж, сторонам угоди варто пам’ятати, що він не є судом у повному розумінні цього слова, а лише створює процедурні умови для того, аби сторони дійшли згоди. Зважаючи на це, на розсуд шведів, власне, як і англійців може бути представлена не вся угода, а лише її окремі положення, в той час як інша частина документа цілком може розглядатися судовими або арбітражними органами інших країн.

Хоча, як зазначили опитані «ЗіБ» експерти, якщо подібна практика є нормальною для закордонних підприємців, то українські, отримавши численні рішення різних органів, заплутаються в них самі та (свідомо чи ні) заплутають своїх іноземних партнерів. До того ж шведське право, як і англійське, є надзвичайно дорогим задоволенням.

Своє краще?

Тож, підсумувала свій виступ Ю.Курило, постає закономірне запитання: «Чи варто українському підприємцю шукати справедливість деінде»? На жаль, відповідь на нього не змогли дати ні правники під час заходу, ні інші фахівці, з якими згодом спілкувався «ЗіБ».

З одного боку, національна правова система дійсно має численні недоліки. Яскравим прикладом тому є практика вирішення податкових спорів, коли (навіть за наявності беззаперечних доказів на свою користь) бізнесмен не може бути впевнений у своєму виграші (див. №21 «ЗіБ» «Безкомпромісний компроміс»). З другого — українські судові послуги значно дешевші від закордонних, а винесення остаточного рішення відбувається набагато швидше (і про це, на великий подив деяких фахівців, критики намагаються не згадувати).

А от щодо якості результату експерти були одностайні: суддя не є єдиним учасником справи. Отже, її фінал залежить від спільної діяльності всіх осіб, утягнутих в орбіту судочинства. Таким чином, ураховуючи зазначене, чимало юристів висловлюються за те, щоб урешті-решт припинити дискредитувати національну систему в очах потенційних споживачів. Інакше українські адвокати ризикують втратити клієнтів, а разом з ними і свій шматок хліба.

коментар «ЗіБ»

Чи можливо знайти золоту середину між критикою судів та промоушеном вітчизняної правової системи?

Ольга ОСИПЧУК, юрист АО IMG Partners:

— Промоушен вітчизняної судової системи може мати місце лише тоді, коли вона буде працювати належним чином, а принципи правосуддя, серед яких незалежність суддів і підкорення їх закону, принципи рівності, законності, змагальності тощо, будуть не тільки декларуватись, а й дотримуватися судами. Кінцевою метою правосуддя є законне і справедливе вирішення спору, і приваблення клієнтів не може відігравати тут жодної ролі. Тому, якщо судова система себе дискредитувала протягом багатьох років і українські підприємці звертаються до іноземних арбітражів для встановлення справедливості, то потрібно передусім розвіювати сумніви таких підприємців. Але це можна зробити лише шляхом дій, а не декларацій. Що ж стосується прибутку юристів, то навіть за умови вирішення справ іноземними арбітражами такі клієнти потребують представництва їхніх інтересів у іноземних арбітражах.