Замминистра юстиции Сергей Шкляр:

«Вынесение решений о взыскании с заведомо неплатежеспособных должников является, по сути, фиктивным и заранее оговаривает отрицательный результат работы органов ГИС»

Право на справедливый суд не исчерпывается завершением процесса. Конечным этапом является выполнение судебного решения, которое пока остается слабым звеном системы. Ведь реальную компенсацию получают лишь 20% лиц, выигравших споры, а по решениям европейских институтов Украина должна выплатить более 1 млрд грн. Сумма же, запланированная в государственном бюджете на погашение долга, едва может покрыть половину потребности. О том, как будут рассчитываться с взыскателями и когда граждане, которые обращаются в суд, будут уверены не только в справедливости решения, но и в его исполнении, рассказал в эксклюзивном интервью «ЗиБ» заместитель министра юстиции по вопросам исполнительной службы, кандидат юридических наук Сергей Шкляр.

«Сума виплат, які мають бути проведені за провадженнями, відкритими за рішеннями ЄСПЛ, становить понад 1 млрд грн.»

— Сергію Володимировичу, Старий світ продовжує дорікати Україні за невиконання рішень Європейського суду з прав людини. Яка кількість невиконаних вердиктів?

— Дійсно, невиконання рішень європейських інституцій є великою проблемою, яку Україні доведеться розв’язувати. Нині у провадженні відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби перебуває 74 рішення ЄСПЛ, які включають 1811 проваджень.

— Про яку суму боргу йдеться?

— Сума виплат, які мають бути проведені за провадженнями, відкритими за рішеннями ЄСПЛ, становить понад 1 млрд грн. Якщо бути точним — 1.001.668.545 грн.

— Тож коли позивачі отримають відшкодування? Чи вказуються у рішеннях ЄСПЛ конкретні строки виплат?

— Відповідно до чинного законодавства виплата має бути здійснена у 3-місячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, що прямо передбачений у рішенні.

— Яка складається ситуація із дотриманням цих строків і що робити тим, хто не може отримати відшкодування навіть після європейського розгляду? Знову звертатись до ЄСПЛ?

— Виконання рішень ЄСПЛ — це не лише грошові виплати. Часто-густо Євросуд постановляє вжити додаткові заходи індивідуального та загального характеру стосовно скаржника, не роз’яснюючи, що під цим слід розуміти. Отже, говорячи про виконання чи невиконання рішень ЄСПЛ, необхідно розглядати кожен випадок індивідуально.

Що стосується виплат, то цей процес не є миттєвим. Він може тривати тижні й навіть місяці, залежно від низки факторів, як-от: отримання від заявника необхідної інформації, узгодження виплат із загальними бухгалтерськими правилами, технічні затримки, властиві банківським транс­акціям тощо.

У разі ж порушення строку виплати нараховується пеня. Службові особи, наділені відповідними повноваженнями, за неналежне виконання рішення можуть бути притягнуті до адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності. Стягувач, який незадоволений тим, як виконується рішення, має право на захист своїх інтересів у судовому порядку.

Разом з тим бюджетні виплати за рішеннями ЄСПЛ передбачені програмою КПКВК 3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України». Цього року вони становлять 740 млн грн., що значно менше від суми заборгованості.

— Тобто виплати отримають не всі? Як держава планує виходити із цієї ситуації?

— Міністерство фінансів розробило проект постанови Кабінету Міністрів «Деякі питання реалізації статті 23 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік». У документі йдеться про реалізацію права Кабміну реструктуризувати фактичну заборгованість, що виникла станом на
1 січня 2015 року, зокрема за рішеннями ЄСПЛ, шляхом часткового погашення в розмірі 10% суми за рішенням та видання на решту суми фінансових казначейських векселів строком обігу до 7 років з відстроченням платежів за цією заборгованістю на 2 роки та відсотковою ставкою 3% річних.

— До речі, щодо програми КПКВК 3601170. На сайті racurs.ua розміщений матеріал, в якому йдеться про те, що Кабмін прийняв постанову №479-р, згідно з якою 100 млн грн., призначених для погашення боргу за рішеннями ЄСПЛ, підуть на виплату винагород юридичним радникам, тобто приватним юридичним компаніям. Кожна з таких компаній отримає суму від одного до кількох мільйонів гривень.

— Я поки не чув про цю постанову, тому не можу її коментувати.

«Лише 3% коштів стягується у зв’язку з виконанням рішення у повному обсязі»

— А як щодо рішень національних судів, адже їх виконання також залишає бажати кращого. Яка кількість невиконаних рішень?

— Так, у 2013 році показник фактичного виконання рішень досягав 24%, у 2014-му — трохи більше 20%. При цьому стягується близько 32% сум. З них лише 3% — у зв’язку з виконанням рішення у повному обсязі.

— Які ж чинники заважають належно виконувати свої обов’язки?

— На дієвість національної виконавчої системи впливає низка проблем. Державні виконавці перевантажені. Вони отримують низьку заробітну плату та не мають належної мотивації, що негативно впливає на укомплектування органів служби та створює корупційні ризики в діяльності працівників.

Розподіл документів між державними виконавцями є непрозорим, а процедура — зарегламентованою. Паперовий документообіг, відсутність електронної взаємодії з іншими органами влади та доступу до електронних реєстрів призводять до неналежної інформаційно-технічної підтримки процесу виконання рішень. Законодавство, яке регулює процедуру, зокрема мораторій щодо звернення стягнення на майно окремих боржників, робить її малоефективною. Та й самі боржники часто не мають коштів, які дозволяли б виконати судове рішення.

— Але ж такий низький коефіцієнт виконання рішень підриває довіру до судової влади більше, ніж підозри в хабарництві, які час від часу лунають на адресу окремих служителів Феміди…

— На цю проблему можна подивитись і з іншого боку. Скажімо, нині на виконанні в органах ДВС перебуває значна кількість рішень щодо підприємств, котрі роками не ведуть господарської діяльності та не мають майна чи коштів, на які можна звернути стягнення. Винесення рішень про стягнення з таких підприємств є, по суті, фіктивним і заздалегідь обумовлює негативний результат роботи органів ДВС.

«Передання контролю за виконанням рішень судовій системі суперечитиме конституційному принципу розподілу влади»

— Проте володарі мантій стверджують, що до 2010 року, коли ДВС входила до складу судової системи, проблем із виконанням рішень практично не було. Чи не варто зараз повернути ДВС судам?

— Річ у тім, що виконавче провадження — це не лише завершальна стадія судового процесу, а й примусове виконання рішень інших органів і посадових осіб. Зокрема, це постанови у справах про адміністративні правопорушення, виконавчі приписи нотаріусів, рішення комісій у трудових спорах тощо. Отже, передання контролю за виконанням усіх цих рішень судовій системі супе­речитиме конституційному принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.

— Інший варіант, який також активно обговорюється у правничій спільноті, — переведення виконавців до приватного сектору. Чи розглядається він можновладцями?

— В указі Президента «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки» йдеться про запровадження змішаної системи державних і приватних виконавців. Нормативна основа для переведення виконавців до приватного сектору представлена в законопроектах «Про виконавців» та «Про виконавче провадження», схвалених Радою з питань судової реформи. Ці документи будуть подані на розгляд Верховної Ради після громадського обговорення.

Однак навіть із запровадженням інституту приватних виконавців не варто очікувати швидких змін у виконавчій царині. Адже постануть питання навчання, створення робочих місць, визначення з округами тощо. Водночас ми впевнені, що змішана система дозволить створити конкурентне середовище у сфері примусового виконання рішень, мотивувати виконавців працювати на результат, знизити навантаження на державні виконавчі органи.

— А поки законопроекти розглядаються, чи не варто мотивувати співробітників ДВС, які нині виконують свої обов’язки?

— 11 березня Уряд затвердив Порядок виплати та розміри винагород державним виконавцям, відповідно до якого держвиконавець, що забезпечив фактичне виконання рішення в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5% стягнутої ним суми або вартості майна, але не більш як 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі —
4250 грн. — Прим. авт.). За виконавчим документом немайнового характеру — у розмірі 20 н.м.д.г., якщо боржником є фізична особа, і 40 н.м.д.г., якщо боржником є юридична особа.

З 1 травня в органах ДВС у м.Києві та в Сумській області стартував пілотний проект щодо оптимізації контролю за примусовим виконанням рішень судів та інших органів (посадових осіб). Запроваджений автоматичний розподіл виконавчих документів між державними виконавцями та механізм їх мотивації. Проект реалізовується на базі оновленого програмного забезпечення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Крім автоматичного розподілу документів, який не поширюватиметься на рішення ЄСПЛ і національних судів про конфіскацію майна, вилученого митними органами, проект установлює рекомендовані строки для вчинення дій. Наприклад, перевірка майнового стану боржника здійснюватиметься одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка щодо рахунків боржника проводитиметься кожні
2 тижні, а щодо отримання доходів — кожні 3 місяці. Контроль за строком учинення виконавчих дій здійснюватиметься як самим виконавцем, так і його керівником в он-лайн-режимі.

В рамках проекту державний виконавець, який забезпечить фактичне виконання виконавчого документа майнового характеру на суму, що не перевищуватиме 1 млн грн. у повному обсязі, отримає 2,5% вартості стягнутого. Якщо сума майна перевищуватиме 100 млн грн., винагорода зросте до 50 мінімальних зарплат, тобто до 60900 грн.

За виконавчими документами немайнового характеру виконавець отримає винагороду в розмірі 0,3 мінімальної зарплати (365 грн.), якщо боржником є фізична особа, і 0,5 мінімальної зарплати (609 грн.), якщо це юридична особа.

«Очікується, що перші приватні виконавці зможуть розпочати роботу наприкінці цього — на початку наступного року»

— А як щодо виконання рішень на територіях, що не підконтрольні Україні, та в зоні проведення антитерористичної операції? Чи переймаються в Мін’юсті цим питанням? Чи розроблені правові механізми захисту прав громадян на отримання присудженого?

— Специфіка роботи органів ДВС полягає в тому, що вчинення виконавчих дій проводиться безпосередньо на території, на якій перебуває боржник чи його майно.

У зв’язку із проведенням АТО та активними бойовими діями в окремих населених пунктах Донецької та Луганської областей, а також у зв’язку з окупацією Автономної Республіки Крим вчинення виконавчих дій на цих територіях чи передання виконавчих проваджень з органів ДВС, розташованих на них, є об’єктивно неможливим.

Крім того, проведення активної фази АТО стало причиною закриття або припинення діяльності багатьох підприємств, установ та організацій. Унаслідок загострення ситуації значна кількість юридичних осіб евакуйована до інших регіонів України, що сприяло виникненню складних питань стосовно встановлення фактичного місця знаходження цих підприємств. Проведення бойових дій на території Донецької області значно ускладнило, а в багатьох випадках унеможливило роботу судових органів стосовно розгляду подань державних виконавців про вирішення питання щодо обмеження боржників у праві виїзду за межі України та органів внутрішніх справ щодо виконання рішень суду про оголошення боржника в розшук і розгляду подань державних виконавців про притягнення боржників до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, якщо боржник або його майно, включаючи кошти на рахунках у банківських установах, перебуває за межами такої території, виконавче провадження може здійснюватись тим органом ДВС, до територіальної підвідомчості якого воно належить. При цьому право вибору місця виконання між кількома органами ДВС, які можуть вчиняти виконавчі дії, належить стягувачу.

Додатково інформую, що Мін’юст розробив наказ «Про внесення зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 24.11.2014 №1970/5, яким запроваджено механізм установлення втраченого провадження. Так, відповідно до п.14.3 інструкції державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін може звернутися до суду або іншого органу, яким був виданий виконавчий документ, по його дублікат.

— Тож коли, за вашим прогнозом, українці зможуть бути впевнені у тому, що, отримавши рішення суду на свою користь, вони отримають і присуджене?

— Як уже зазначалося, законопроекти, які я називав, найближчим часом будуть унесені на розгляд ВР. Сподіваюсь, що вони будуть прийняті в цілому до середини липня. Відповідно до «Прикінцевих положень» вони наберуть чинності через 60 днів після опублікування, що дозволить Кабміну та Мін’юсту прийняти нормативно-правові акти, необхідні для їх реалізації. Після цього розпочнеться добір осіб, які бажають працювати приватними виконавцями: навчання, стажування, кваліфікаційні іспити.

Очікується, що перші приватні виконавці зможуть розпочати роботу наприкінці цього — на початку наступного року.

Сергій ШКЛЯР народився 2 лютого 1972 р. у м.Тульчині Вінницької області.

У 1998 р. закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету
ім. Т.Шевченка.

У 2002 р. очолив групу корпоративного права та з питань власності правового департаменту підприємства з іноземними інвестиціями «ТНК Україна».

Протягом 2005—2013 рр. працював генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Арцінгер та партнери».

З 2010 р. — старший викладач кафедри галузевих правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Протягом 2013—2015 рр. обіймав посаду виконавчого директора адвокатського об’єднання «Арцінгер».

З 18.03.2015 призначений заступником міністра юстиції з питань виконавчої служби.

Кандидат юридичних наук.