Закон і Бізнес


Глава ВКДКА Валентин Загария:

«Де-факто сегодня у нас нет Совета адвокатов Украины»


№24 (1218) 13.06—19.06.2015
ИВАН СЛОБОДЯН
22008

ІІІ съезд адвокатов, длящийся с прошлого года, воспринимается экспертами как откровенно затянутый, а отдельные процедурные аспекты принятия его решений — как довольно неоднозначные. Накануне третьего этапа форума «ЗиБ» поинтересовался у председателя Высшей квалификационно-дисциплинарной комиссии адвокатуры Валентина ЗАГАРИЯ тем, удастся ли завершить работу съезда. И когда в конце концов адвокатская среда преодолеет раскол и сосредоточится на конструктивной работе.


— Валентине Миколайовичу, які сподівання покладаєте на останній етап з’їзду?

— Особисто в мене надія одна: аби за результатами його роботи в делегатів не виникла потреба в проведенні четвертого етапу… Дійсно, дуже хочеться вірити, що виборчі перегони нарешті завершаться. Адже складається враження, що інші питання діяльності адвокатури наразі взагалі не цікаві.

— Звідки така думка?

— Поясню на прикладах. На з’їзді в Мукачевому мали заслухати доповідь голови ВКДКА. У цій частині порядок денний не був вичерпаний, але на порядках денних наступних етапів цього питання вже не було. Натомість з’явилося абсолютно нове — обрання члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Друге. Відповідно до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» лише з’їзд затверджує Правила адвокатської етики. Тому коли у ВКДКА виникла потреба внести зміни до правил, ми восени звернулися до РАУ із проханням про включення нашого питання до порядку денного з’їзду в Мукачевому. Була готова й конкретна редакція пропозиції та її обгрунтування (щодо можливості перерозподілу комісією скарг на адвокатів, обраних до органів самоврядування через суперечність норм ПАЕ та закону). Не включили.

Коли дізналися про роботу оргкомітету щодо визначення дня проведення й порядку денного другого етапу, то відразу ж направили повторний лист стосовно внесення цього питання до порядку денного. Є інформація, що пропозицію на засіданні оргкомітету було озвучено, але за підсумками — знову проігноровано. Наразі проблему не розв’язано:
17 скарг на адвокатів — членів самоврядування лежать «мертвим вантажем» у секретаріаті ВКДКА.

Аналогічна доля спіткала нашу пропозицію щодо необхідності системного розв’язання з’їздом проблеми фінансування діяльності ВКДКА (наразі ми майже повністю залежимо від доброї волі Ради адвокатів, яка за нашими зверненнями час від часу переказує кошти на потреби комісії). Нагадаю: наприкінці лютого на рахунку ВКДКА майже не залишилося грошей, і ми зіткнулися із реальною загрозою блокування роботи, повним звільненням працівників секретаріату. А непроведення засідань, по суті, є позбавленням адвокатів і простих громадян законного права на оскарження рішень, дій і бездіяльності регіональних КДКА.

— Але що дасть завершення роботи з’їзду? Ваші питання на третьому етапі, ймовірно, все одно не вирішать?

— Майже впевнений, що не вирішать. Але триваючий з’їзд — це проблема сама по собі. Як ви добре знаєте, РАУ працює лише в період між з’їздами. Тож де-факто сьогодні в нас немає Ради адвокатів, на яку закон покладає чимало функцій.

Також через процедурні особливості проведення останніх з’їздів (чи то його етапів) заблокована робота Вищої ревізійної комісії адвокатури.

— До речі, у зв’язку з такими особливостями, як міжетапне коригування порядку денного, чи є перспективи оскарження ухвалених рішень у суді й подальшого блокування роботи органів самоврядування?

— Не хочу брати участі у чварах у професійному самоврядуванні, адже вважаю їх протиприродними. Тому ці перспективи навіть не буду оцінювати.

— Тоді як, на ваш погляд, можна припинити ці чвари й налагодити нормальну роботу в самоврядуванні? Може, допоможе обіцяна реформа інституту адвокатури?

— Я не підтримую популярної версії, що в усьому винен ухвалений 2012 року закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Це зручний варіант відповіді: нічого робити не треба, а відповідальність перекладається на законодавців. От проведуть реформи, тоді…

На мій погляд, як і у більшості інших випадків, усе «впирається» у практику застосування закону, в конкретні особистості. Якими б ідеальними не були норми, доки не буде бажання їх виконувати (а сили фахівців спрямовуватимуться на пошук прогалин і використання останніх для отримання ситуативних переваг), ладу в професії не буде. Ми покладаємо сподівання на обіцяні реформи інституту адвокатури, але ж вони не матимуть жодного ефекту, бо нормотворенням не вирішиш проблеми правозастосування, не зміниш свідомості людей.

Переконаний: коли людина зайнята своєю роботою, часу на чвари й розколи просто не вистачає. Тому зі свого боку вважаю необхідним і достатнім у ситуації, що склалася, забезпечити належне, тобто відповідно до закону, функціонування Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Попри всі негаразди.

Коли 3 місяці тому через брак фінансування ВКДКА мала припинити діяльність, ми не склали рук, а шукали конструктивні шляхи виходу із ситуації. Оскільки Рада адвокатів не могла ухвалити рішення про перерахування коштів (як вона зазвичай це робила), то довелося звільнити частину співробітників секретаріату, а чергове засідання провели в економ-режимі в Академії адвокатури. Крім цього, комісія звернулася з проханням про допомогу до регіональних рад. Проблему тоді висвітлили всі спеціалізовані ЗМІ, зокрема ваше видання. На допомогу за власною ініціативою прийшло одне відоме адвокатське бюро, яке переказало кошти в розмірі місячних витрат комісії. Також відгукнулися деякі ради адвокатів… Тож роботу ВКДКА на певний час забезпечили, хоча й довелося вдатися до непопулярних кроків.

Завдяки цьому ВКДКА сьогодні є фактично єдиним працюючим органом серед вищих органів адвокатського самоврядування. Доречно також згадати, що жоден член ВКДКА, включаючи керівництво, не отримує зарплату за свою роботу в комісії. Фактично це такий «приємний» додатковий обов’язок. І за якість виконання цього обов’язку особисто мені не соромно. Наведу лише одну цифру: за весь період діяльності ВКДКА тільки 1,8% ухвалених рішень були скасовані в судовому порядку.

Тож єдиний вихід із ситуації — працювати відповідно до закону, а не шукати способи, як цей закон не виконувати.