Профессор КНУ Александра Яновская:

"Способ проведения съезда адвокатов подрывает доверие к ВСЮ и ВККС в целом"

Многочисленные процедурные недоразумения, которые имели место от начале III съезда адвокатов Украины, заставляют самих кандидатов в Высшую квалификационную комиссию судей (для голосования за которых юристы и собираются в третий раз) сомневаться в вопросе легитимности решений высшего органа самоуправления. О том, как длительное назначение членов Высшего совета юстиции и ВККС может повлиять на работу этих институтов, «ЗиБ» рассказала профессор Киевского национального университета им. Т.Шевченко, кандидат в состав ВККС от адвокатуры Александра ЯНОВСКАЯ.

— Олександро Григорівно, чи можемо сподіватись на те, що ІІІ з’їзд адвокатів буде завершений на 3-му етапі?

— Якщо можна вважати, що цей з’їзд взагалі був розпочатий та продов­жений легітимно, то він буде завершений. Однак, на мою думку, ні початок, ні друга та третя частини з’їзду не відповідають чинному законодавству. Тому неважко прогнозувати, що його результати будуть оскаржені у судовому порядку.

— А якщо оскарження не буде, чи можна сподіватись на довіру суспільства до ВРЮ та ВККС, члени яких обирались із такими труднощами?

— Враховуючи те, наскільки адвокатура впала в очах не тільки громадян, а й пересічних адвокатів, важко уявити, якою буде довіра до цих органів. Звісно, до складу ВРЮ та Вищої кваліфкомісії ввійдуть не лише адвокати. Можливо, інші члени цих органів, обрані легітимно, будуть працювати. Однак потрібно розуміти, що ВРЮ та ВККС— колегіальні органи, і спосіб, у який проводиться з’їзд адвокатів, підриває довіру до цих інституцій у цілому, зводячи нанівець роботу і з’їзду суддів, і конференції працівників органів прокуратури, і з’їзду юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Тобто тут закладається бомба сповільненої дії.

— А чому із такими проблемами довелось зіткнутися саме адвокатській спільноті?

— Рішення про те, як проводиться цей з’їзд, приймається керівними органами адвокатури. Напевно, вже давно назріло питання про те, наскільки ці керівні органи здатні працювати за нових умов. Наразі вони чіпляються за своє минуле і не можуть впоратись із вимогами сьогодення.

Доки це триватиме, нічого не зміниться.