УПК для чайников
Чтобы предотвратить нарушение своих прав, защитники будут привлекать к участию в процессе общественность и СМИ
Юристы убеждены, что суды, находясь под контролем общественности, не будут допускать процессуальных нарушений в отношении защитников и их клиентов. Вот только уверенности в том, что рядовые граждане способны разобраться в нормативных хитросплетениях, нет. Чтобы азы судопроизводства стали понятнее, адвокаты создают разъяснительный документ.
Надто високі ставки
На засіданні круглого столу, ініційованого Національною асоціацією адвокатів України, правники презентували проект Декларації щодо захисту прав людини у кримінальному провадженні. Підставою для започаткування проекту стали реформаторські тенденції, що, як упевнена голова НААУ Лідія Ізовітова, врешті поширяться і на Кримінальний процесуальний кодекс.
За її словами, правнича практика показує, що рівність процесуальних сторін, яка, за задумом законодавця, мала стати наріжним каменем усього кримінального процесу, досі залишається декларативним поняттям. Права адвоката якщо і не порушуються, то аж ніяк не дотримуються. Винахідливі правоохоронці додумалися вручати повідомлення про підозру не самому підозрюваному, а його захиснику, змушуючи останнього (якщо він не відкараскається від прийняття документа) діяти всупереч інтересам свого клієнта. Все це, із жалем відзначила голова НААУ, призводить до того, що окремі запальні члени суспільства втрачають змогу відмежувати професійну діяльність адвоката від свавілля, притаманного правовій системі, за що деяким правникам доводиться розплачуватись життям.
Саме для того, щоб впорядкувати правничу царину, переконаний один з авторів декларації, головний експерт проекту Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Марк Сегал, необхідно залучити до кримінального процесу громадськість та засоби масової інформації, роз’яснивши їм елементарні ази судочинства.
Це ж елементарно!
Текст документа складається з преамбули та 4-х частин, присвячених роботі суду, стороні обвинувачення, стороні захисту, а також прозорості системи кримінального правосуддя. Текст не містить жодних посилань на конкретні правові норми і свідомо виписаний настільки елементарно (якщо не примітивно), аби будь-який журналіст або пересічний громадянин, що забажав бути присутнім на судовому засіданні, незалежно від віку, освіти та статусу, зрозумів те, що відбувається в храмі Феміди.
Наприклад, у п.1.1 «судового» розділу задекларовано, що судді повинні докладати більше зусиль для здійснення правосуддя відповідно до міжнародних та європейських стандартів. Або у п.2.3 «обвинувального» розділу відзначено, що прокурори повинні зосереджуватись виключно на здійсненні кримінального обвинувачення.
Така відсутність звичної витіюватості положень документа збентежила присутніх. Кандидат до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, правник-науковець Олександра Яновська зазначила, що елементарні вказівки навряд чи стануть в пригоді учасникам процесу і тим більше не спонукають їх до припинення порушень. Адже запропонований документ, що, власне, вказано в самому тексті, не має ні законодавчої, ні наукової сили. Тому робота творчого колективу може виявитись марною.
Цікаво, що спростували цю тезу не в подальших, а в попередніх промовах, і згодом інші учасники заходу лише конкретизували її. М.Сегал ще у вступному слові підкреслив: якщо для дотримання законодавчих приписів замало профільних законів, вбачається корисним створити ще один документ.
Практично це ж саме повторив експерт ЄС, відповідаючи О.Яновській, чим переконав її, а також інших присутніх у доцільності правничого творіння.
За формою та по суті
Проте упевненість у доцільності не запобігла іншим зауваженням. Спочатку присутні поцікавились: чи можуть адвокати декларувати будь-що від імені суддів та обвинувачів. Здавалось би, питання логічне. Однак автори документа, передбачаючи його заздалегідь, витончено вийшли із ситуації, вказавши перед кожним розділом, що адвокати не стверджують, а лише дотримуються думки з приводу дій тих чи інших учасників процесу.
Інші зауваження стосувались м’якості та ненаповненості документа. Окремі правники запропонували зосередитись не на загальних сентенціях, а на посиленні відповідальності за порушення прав дійових осіб у процесі, закріпленні статусу потерпілого як жертви злочину, що вже зроблено в численних міжнародних документах, та наданні потерпілому права на отримання безоплатної правової допомоги. Саму ж декларацію присутні ладні були вважати концепцією майбутнього документа, яка вимагатиме подальшого доопрацювання.
Автори тексту, захищаючи своє творіння, переконували колег у тому, що головне в декларації не текст, а її впровадження. Саме для цього, зазначила модератор заходу, адвокат Ганна Колесник, заплановані круглі столи, в яких братимуть участь володарі мантій, обвинувальники, а також ті, для кого і запроваджується проект, — громадськість і ЗМІ.
Відтак робота набиратиме обертів. Не виключено, що в найближчому майбутньому з’явиться короткий посібник, керуючись яким, наче програмою вистави, журналісти та громадяни зможуть відвідувати судові засідання. Однак чи не стане масова відвідуваність черговим засобом тиску на законників, поки що залишається невідомим.