Закон і Бізнес


От де-факто к де-юре

Новая регуляция электронной коммерции фактически утвердит уже реализованные на практике правила


Новации должны собрать в «одном месте» как обязанности интернет-магазинов, так и права покупателей.

№23 (1217) 06.06—12.06.2015
ЕВГЕНИЙ БЕРЕЗОВСКИЙ
3466

Участники рынка интернет-торговли в целом положительно оценили подготовленные изменения регуляции электронной коммерции. В то же время эксперты обратили внимание на то, что часть определений размыты, а некоторые положения просто лишние, поскольку уже содержатся в законодательстве.


Змін не відчуємо?

Підготовлений до другого читання законопроект «Про електронну комерцію» (№0957) можна вважати одним із парламентських старожилів. Його було внесено до ВР ще під час минулого скликання у 2013 р., а серед його ініціаторів — як чинні народні обранці, так і ті, про кого в парламенті вже почали забувати. У першому читанні ініціативу було схвалено ще влітку минулого року, і відтоді вона чекає своєї черги.

При цьому це далеко не перша спроба впорядкувати питання електронної комерції на законодавчому рівні. Подібні ініціативи з’являлись ще у 2010 р., але тоді народні обранці не підтримали жодної із запропонованих альтернатив.

Новий же проект мав кілька переваг. По-перше, його ініціаторами виступали представники кількох протиборчих фракцій, а по-друге, над ним працювали представники ринку електронної торгівлі. Таким чином, ініціатива з самого початку позиціонувалась як така, що відповідає вимогам ринку.

В той же час сторонній може не відразу і зрозуміти, які саме нововведення з’являться. Скажімо, ст.7 документа передбачає, що продавець має повідомити повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця, місцезнаходження юридичної особи, адресу електронної пошти магазину тощо. Однак, зайшовши на сайт будь-якого з відомих інтернет-магазинів, ми переконаємось: ця інформація або розміщена, або отримати її зовсім нескладно.

Крім цього, проектом прописувались деякі базові речі для будь-якої торгівлі. Наприклад, документ встановлює, що «покупець повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар». Ті, хто вже має досвід придбання товарів в інтернет-магазинах, чудово знають: в момент отримання товару дають і чек. А тому жодних змін не відбудеться.

Так само дещо дивним може видатись і те, що новації зобов’язують продавця інформувати про умови повернення товару. Наразі це питання в інтернет-магазинах вирішується таким чином, як і в звичайних закладах торгівлі.

Звичайно, все сказане вище не стосується ділків, сайти яких зникають так само раптово, як з’являються, або ж вони взагалі торгують через соціальні мережі самостійно завезеним крамом. Звісно, вони як не давали жодних чеків, так і не даватимуть, а умови повернення їм товару як тримались на «чесному слові», так і триматимуться. І законодавчі зміни для них не цікаві: боротьба з ними все одно нагадуватиме спробу позбутись несанкціонованої торгівлі біля станцій метро. І матиме приблизно такі ж результати.

Розмиті судження

На недоопрацювання проекту в редакції для другого читання звернули увагу у головному юридичному управлінні ВР. Так, експерти вказали: деякі визначення в документі розмиті і не розкривають суті предмета регулювання. З поняття «електронна комерція», зауважили фахівці, випливає, що «прибуток отримують усі учасники відносин у сфері електронної комерції, якими є в тому числі й покупці».

Проте складається враження, що для авторів змін такі недоліки хоча, можливо, і прикрі, але не мають особливо принципового значення. Так, коментуючи новації, учасники ринку звертають увагу, що ухвалення закону, нехай навіть і недосконалого, стане гарантією того, що в майбутньому не буде ухвалено значно гірших змін. Крім цього, інтернет-магазини нареш­ті отримають правове регулювання. До того ж буде реалізовано ті норми, які вже функціонують на практиці, а це означає, що учасники ринку не отримають неприємних сюрпризів.

За таких умов не дивно, що значну увагу в ініціативі приділено визначенню основних принципів електронної комерції, які, по суті, є тотожними із загальними засадами цивільного законодавства та принципами господарювання. Схоже, для розробників новацій головним було правило «не нашкодь».

Ще один плюс змін — поява в законодавстві визначення «електронний договір». Не надто важливо, вказують фахівці, наскільки це визначення досконале. Так само не має значення і те, що електронні договори вже укладаються. Важливе інше — сам факт появи інформації про такі домовленості в окремому законі, а значить, і певна легалізація. Крім цього, переконані деякі оглядачі, ці зміни мають привернути увагу до українського ринку таких міжнародних інтернет-гігантів, як Ebay чи Amazon. Як наслідок, підвищиться конкуренція, а згодом і сервіс.

Відповідаючи на запитання з приводу того, чи не виникнуть труднощі під час застосування електронних договорів на практиці, юристи припускають, що це цілком можливо. Однак вносити зміни до акта можна буде і згодом.