Разведка боем

Когда адвокату следует напроситься на допрос к следователю

Закон не позволяет правоохранителям допрашивать адвоката в качестве свидетеля, лишая его таким образом возможности осуществлять защиту своего клиента . Впрочем, следователи не гнушаются угрозами защитникам приводом в случае их неявки на вызов . Но всегда ли юристу следует обжаловать такие действия?

Гра у вибивного

Правникам відомо, що в період чинності Кримінально-процесуального кодексу 1960 р., органи досудового слідства, зловживаючи своїми правами, штучно перетворювали адвокатів на свідків, викликаючи їх на допит. Справа в тому, що, отримавши статус свідка в кримінальній справі, адвокат «виштовхувався» з процесу, тим самим сторона обвинувачення одержувала зрозумілі переваги.

У КПК 1960 р. дійсно існували прямі норми, що передбачали обставини, які виключають участь у справі захисника, та визначали процедуру його усунення (стст.60 та 60-1). Зокрема, зазначалося, що захисником не може бути особа, яка відповідно до кодексу є свідком і у зв’язку із цим допитувалась або підлягає допиту. На цій підставі дізнавач, слідчий або суддя виносили постанову про усунення захисника. Маючи такий інструментарій, слідчі викликали адвокатів на допит та згодом «викидали» з кримінальної справи.

Без варіантів 

Чинний КПК позбавив правоохоронні органи традиційних можливостей на користь адвокатури. Він передбачає обмеження виключення участі в кримінальному провадженні захисника та підстави для його відводу (стст.45—47, 50, 78). І серед них — навіть натяку на набуття статусу свідка. При цьому процесуальна усунення від справи також виключено.

Отже, серед переліку осіб, статус яких несумісний зі статусом захисника (потерпілий, цивільний позивач, експерт, спеціаліст) ,свідок не зазначений. Інші обмеження до визначеного питання стосунку не мають (конфлікт інтересів різних клієнтів, зупинення або припинення адвокатської діяльності, близький родич слідчого, прокурора). Питання відводу адвоката нині вирішується лише судовими органами, а не самостійно слідчим або прокурором (ст.81 КПК).

Отже, наразі жодних правомочностей та механізмів відсторонення адвоката від кримінального провадження або відводу після допиту його як свідка не існує.

Тиском на тиск

Натомість і після прийняття КПК 2012 р. непоодинокими є погрози слідчих застосувати до адвоката привід у разі нез’явлення на допит. Відповідно до ст.140 чинного кодексу рішення про здійснення приводу приймається не слідчим або прокурором самостійно, а судовими органами: слідчим суддею — під час досудового розслідування, судом — під час судового провадження. При цьому привід свідка не може бути застосований до осіб, які згідно із законом не можуть бути допитані як свідки.

Отже, відповідні погрози слідчого краще сприймати як правову підставу для подання заяви про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а не як реальне попередження застосувати будь-який примус до адвоката. Адже це лише психологічний тиск, на який потрібно або не реагувати взагалі, або відповідати зустрічним тиском — і психологічним, і юридичним.

Якщо гора не йде до Магомета…

Водночас оманою є твердження, що адвокатів не можна допитувати в силу їх професії. Це абсолютно законно. Неправомірним є вимагати надання інформації, що є адвокатською таємницею (ч.6 ст.46, ч.3 ст.47, пп.1, 2 ч.2 ст.65 КПК й стст.22, 23 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а також застосовувати привід у разі нез’явлення на виклик (стст.139, 140 КПК).

У будь-якому разі побоюватися викликів на допити не варто. Якщо адвокат дійсно є професіоналом та не втягнутий клієнтом у шахрайські схеми, подекуди навіть слід напрошуватися на такі слідчі дії. Це відмінна можливість провести інформаційну розвідку в справі:

скласти психопортрет слідчого;

зробити певні висновки з обстановки кабінету, робочого столу, відвідувачів, сторонніх розмов.

Тим більше що допит зазвичай проводиться не одну годину, а якщо адвокат постарається, то отримає цілий день таких цінних спостережень.

Із постановки питань слідчого та їх суті теж можна виявити певну важливу інформацію, навіть якщо захисник і відмовиться на них відповідати, на що має законне право з огляду як на адвокатську таємницю, так і на ст.63 Конституції. Грамотно побудувавши розмову, правник сам отримає можливість поставити неформальні запитання й отримати на них якщо не конкретну відповідь, то корисну реакцію.

Отже, можемо сказати: допит від допиту різниться; чия відвага, того й перевага. Головне, щоб не бездумно та з користю для справи.