Председатель ВККС Сергей КОЗЬЯКОВ:

«Могу твердо обещать: мы сделаем все, чтобы оценка была прозрачной и не унизительной»

Высшая квалификационная комиссия судей выйдет из кризиса и справится со всеми задачами, в том числе и с проведением квалифоценивания. В этом убежден глава этого органа Сергей КОЗЬЯКОВ. Рассказал он и о впечатлениях от работы на госдолжности, любви к опере и судьям, бытовых трудностях нынешних членов комиссии из-за несговорчивости прежних.

«Перші тижні роботи показали: нам удалося стати на шлях подолання кризи»

— Сергію Юрійовичу, понад 20 років ви займалися адвокатською діяльністю. Як так сталося, що потрапили до ВККС?

— Я все професійне життя викладаю в університеті. Юристи-практики більше знають мене як адвоката, а студенти — як викладача. Викладанням я почав займатися ще в 1987 р., а адвокатом став на початку 1990-х. Моя трудова книжка — й сьогодні в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка. Наприкінці весни минулого року мені зателефонував віце-президент Асоціації правників України Олексій Рєзніков і сказав: «Ми тут порадились і, якщо ти погодишся, рекомендуємо твою кандидатуру для участі в конкурсі на заміщення посади члена ВККС, який проводить міністр юстиції. Павло Петренко обіцяє, що конкурс буде прозорим і чесним». Я подумав кілька днів і погодився висунути свою кандидатуру.

Конкурс на зайняття посади члена ВККС за квотою міністра юстиції тривав 5 місяців. За цей час змінювався склад конкурсної комісії, збільшувалася кількість претендентів. Я двічі проходив співбесіду: і з першим, і з другим складом комісії. Мою кандидатуру підтримали одноголосно.

— Ви розуміли, навіщо вам посада члена ВККС?

— Як я щойно сказав, ідея стати членом ВККС виникла не в мене. Я ніколи раніше не планував працювати на державній посаді. Ніколи до початку 2014 року. А ще раніше величезна кількість юристів навколо мене втомилася від розмов про необхідність реформ судової системи, від невдалих реформ, від залежності суддів від зовнішніх чинників. У моєму архіві, наприклад, є ухвали, винесені шістьома суддями в шести районних судах різних областей України. У них не тільки абсолютно ідентичний текст. У тексті помилки навіть однакові! Після так званої судової реформи 2010-го ні для кого не було секретом, що керівні посади в багатьох судах стали своєрідним видом приватної власності кількох сімейних угруповань. При цьому батько, наприклад, займав високу державну посаду, а син, донька, дружина були власниками юридичних фірм та за допомогою керівників судів реалізовували досить примітивні, але надзвичайно прибуткові бізнес-схеми. Таким чином, можливість реалізувати право на справедливе правосуддя отримав надзвичайно вузький прошарок юридичної еліти. Відбулося приниження в національних масштабах не тільки суддів, а й адвокатів, у тому числі й шляхом фактичного знищення ролі Верховного Суду.

Отже, моє рішення фактично стало рішенням спробувати взяти участь у поверненні права на справедливе правосуддя всім громадянам та іншим учасникам судового процесу, а не тільки обраним.

На час, коли я брав участь у конкурсі, особисто для мене було важливо, що у вищих ешелонах державної влади радикально збільшилася кількість орієнтованих на Європу професіоналів. Тоді я подумав: можливо, в цьому політико-державному середовищі дійс­но можна щось корисне зробити для судової системи, досягти результату.

Я йшов до комісії з думкою про те, що буду рядовим членом. Мені цього було цілком достатньо з огляду на важливу роль кожного окремого члена комісії, яка є колективним органом. Але так сталося, що судді, призначені до складу ВККС, обрали мене головою комісії.

Для себе я окреслив 3 аспекти, чому не суддя очолив ВККС саме на цьому етапі її діяльності. Оскільки в суспільстві накопичився великий обсяг агресивної критики судової системи, то призначення не судді на посаду голови ВККС є своєрідним експериментом. У той же час нагадаю: рішення комісія приймає колегіально, тобто все вирішує колектив, абсолютна більшість в якому — судді.

Другий аспект (це вже я собі так придумав): у минулому році популярним став спосіб впливу на керівників різних державних установ через сміттєвий бак. Якщо до входу в будівлю підвезуть бак — нехай спробують вкинути туди викладача університету. Подивимося, чи вдасться.

Є і третій момент. Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» мав і певні негативні наслідки: 9 місяців не працювала ВККС, уже рік не функціонує Вища рада юстиції. Це ще більше поглибило кризу в судовій владі. У зв’язку із цим на керівних посадах і у ВККС, і у ВРЮ мали б бути люди, які розуміють, що таке кризовий менеджмент. Думаю, в мене такі знан­ня є. Я понад 20 років працював як юрист із підприємствами, щодо яких потрібно було застосувати інструменти кризового менеджменту.

Перші тижні роботи показали: нам удалося стати на шлях подолання кризи. Це дозволило вже в грудні оперативно підготувати та провести 3 надважливі засідання, під час яких були дані рекомендації для переведення суддів із зони проведення АТО. Одночасно ми всією командою працювали над проектом закону «Про забезпечення права на справедливий суд» і підготували близько 160 пропозицій. Майже всі вони були враховані, хоча в це мало вірилося.

Згаданий закон набрав чинності на місяць раніше, ніж ми очікували. Тому нам знову довелося швидко готуватися до роботи в нових умовах. Це важлива риса кризового менеджменту — швидко реагувати на ситуацію, в короткі строки приймати необхідні управлінські рішення.

Сьогодні ми вже готуємося до змін, які будуть внесені до Конституції. Як відомо, відповідно до рекомендацій наших колег з Європи планується злиття двох органів: ВРЮ та ВККС. Можливо, до них «приєднається» й Рада суддів.

Потрібно зробити все, щоб не пов­торити помилки авторів закону про відновлення довіри, після набрання чинності яким надовго зупинилася робота відразу двох органів — ключових державних регуляторів у судовій системі.

Коли будуть унесені зміни до Конституції, що стосуються судової влади, новий регуляторний орган повинен працювати вже з 9-ї ранку наступного дня, а не через рік.

«Після співбесід із сотнями суддів і вивчення тисяч сторінок справ суддів я знаю про них більше, ніж будь-який адвокат»

— Як уважаєте, чи є корисним, що, крім суддів, до складу ВККС уходять представники інших юридичних спеціальностей? Як така присутність позначається на роботі комісії?

— Звичайно, це корисно. Представники різних юридичних спеціальностей під час дискусій можуть обговорити проблему з різних боків та з огляду на досвід суддів і адвокатів. Ми чекаємо, коли до комісії прийдуть ще й науковці. Я помітив: навіть коли дискутують судді діючі й судді у відставці, їхні точки зору можуть дуже відрізнятися. 

— Після того як очолили комісію, у вас змінилося ставлення до суддівського корпусу?

— Так, змінилося. Мені інколи здається, що за 4 місяці напруженої роботи членом комісії, після співбесід із сотнями суддів і вивчення тисяч сторінок справ суддів тепер я знаю про них більше, ніж будь-який адвокат. До 9 грудня (у цей день мене обрали головою комісії) я професійно не любив суддів. А от тепер я своїх товаришів по комісії люблю не тільки професійно (усміхається).

— Тепер у складі ВККС — 2 палати. На вашу думку, такий розподіл функцій між членами комісії ускладнить роботу чи, навпаки, полегшить?

— Вважаємо, що такий поділ позитивно позначиться на роботі комісії. Аби палати почали працювати, потрібно розпочати розгляд справ за новою процедурою. Наприклад, щоб члени дисциплінарної палати почали працювати саме в палаті, вони мають виносити на розгляд заяви, які надійшли до комісії після 28 березня. Цей день — своєрідна точка відліку. Скарги на дії суддів комісія вже отримує. Однак, перш ніж заслухати дисциплінарні справи на засіданні палати, потрібно дотриматися всіх процедурних моментів. А це може зайняти кілька тижнів.

— Якщо найближчим часом відповідні органи не призначать за своїми квотами до ВККС нових членів, це може негативно вплинути на роботу комісії? Адже ВККС має проводити ще й первинне кваліфікаційне оцінювання суддів.

— Думаю, робота комісії все-таки буде досить ефективною. Ми вже визначилися зі складом кваліфікаційної та дисциплінарної палат: у першій працюватиме 5 осіб, а в другій — 4. Однак у дисциплінарній палаті не може бути лише 4 члени, адже один з них завжди — доповідач, який не може брати участі в голосуванні. Тобто, якщо у складі дисциплінарної палати буде тільки 4 особи, кворум під час голосування неможливо забезпечити. У той же час у новій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» є норма, яка дозволяє відрядити особу з кваліфікаційної палати до дисциплінарної. Так, брати участь у розгляді дисциплінарних справ буде член кваліфікаційної палати Юрій Тітов.

— ВККС планує затвердити порядок проведення оцінювання суддів? Розкажіть, як воно відбуватиметься?

— Планує, але найближчими тижнями цього не станеться. Для комісії це зовсім нова функція, як і ведення суддівського досьє. Ми зараз інтенсивно працюємо над питанням проведення первинного кваліфоцінювання. Ви цікавитесь, як усе відбуватиметься. Поки що ухилюсь від відповіді. І зовсім не тому, що хочу щось приховати. Нині точаться дискусії в спеціальній робочій групі. Я не є членом робочої групи, яка над цим працює. Тому, аби запобігти будь-якому впливу на рішення групи, не висловлюватиму вголос своєї думки, не забігатиму наперед.

«Ми б не хотіли, щоб через проведення кваліфоцінювання комісія знову опинилася під навалою вже нових справ»

— Європейська комісія «За демократію через право» дала висновок щодо нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів». Експерти застерігають: комісія може не впоратися з великою кількістю справ, у її роботі виникатимуть труднощі. Попередження Венеціанської комісії правильне?

— Звичайно, Венеціанська комісія має рацію. Я також думаю, що небезпека існує. Ми вже маємо величезну кількість скарг, які повинні дуже швидко розглядати через те, що автори закону про відновлення довіри до судової влади не подумали, як негайно забезпечити роботу нового складу ВККС і ВРЮ. Тому на комісію звалилася величезна кількість справ. І ця проблема чекає і новий склад ВРЮ. Думаю, завдяки тому, що рішення в дисциплінарних справах прийматимуться як комісією загалом (за скаргами, які надійшли до 28 березня), так і палатою, розгляд пришвидшиться. У квітні та травні (можливо, й у червні) комісія розглядатиме тільки дисциплінарні справи.

Ми б не хотіли, щоб через проведення кваліфоцінювання комісія знову опинилася під навалою нових справ. Тому думаємо, як цього не допустити. До того ж зазначу: всі процедури щодо проведення кваліфіспиту повинні розпочатися не раніше ніж через 2 місяці після набрання чинності законом. У нас ще є час.

— Венеціанська комісія рекомендує, щоб іспити для суддів були індивідуальними. Адже чи не кожен володар мантії спеціалізується на розгляді певної категорії справ…

— Ми поважаємо думку експертів. І згодні з таким поглядом. Тим більше що ще до цих висновків ми також наполягали: до кожного судді, який проходитиме первинне кваліфікаційне оцінювання, потрібен індивідуальний підхід. Чи можна, наприклад, суддям Судової палати у кримінальних справах ВС ставити запитання із цивільного права? Чи взагалі потрібно суддям ВС ставити запитання щодо норм, наприклад, Цивільного кодексу? Вони ж не першокурсники й не кандидати на посаду судді. Це вже гуру й патріархи права. А от поговорити з ними за визначеною процедурою про справи, особливо ті, в яких вони були доповідачами, було б правильно.

— Тобто індивідуальний підхід застосовуватиметься?

— Так, звичайно. Виглядає так, що хтось укинув у суддівське середовище інформацію, яка призвела до побоювання суддів. Члени комісії спілкуються з керівниками судів різних ланок, з окремими суддями й висвітлюють наші позиції з цього питання.

— Можете гарантувати, що кваліфоцінювання буде незалежним та об’єктивним?

— Гарантувати не буду, бо знаю це слово з банківської термінології (усміхається). Як колишній голова ради одного з київських банків, застосовую термін «гарантія» тільки до банківських операцій. Але можу твердо обіцяти: всі члени комісії та я разом з ними зробимо все, щоб кваліфоцінювання було прозорим і непринизливим для суддів. Процедура оцінювання буде відома задовго до початку його проведення, а не зранку в день складення іспитів.

— Чи вважаєте, що кваліфоцінювання всіх суддів стане дієвим люстраційним інструментом?

— Я не застосовую термін «люстрація» до оцінювання. Це різні поняття. Залишимо політикам можливість їх поєднання.

— Запитаю по-іншому. Кваліфоцінювання допоможе видворити із системи суддів, негідних носити мантії?

— Ми вважаємо комісію державним регулятором у системі судо­устрою. Не дозволяємо собі речей, які дозволяють відносно суддів деякі політики. Наше завдання — здійснити визначені законом адміністративні процедури, у тому числі й оцінювання, таким чином, щоб не принизити суддів, щоб наші рішення були зрозумілими для всіх. Якщо в рамках цієї та інших процедур буде з’ясовано, що за своїми професійними якостями або з точки зору суддівської етики суддя не може продовжувати здійснювати правосуддя, буде прийнято неприємне для нього рішення. Хочу підкреслити: комісія не є і в цьому складі ніколи не буде каральним органом.

— Сьогодні багатьох цікавить питання, як бути тим кандидатам, які отримали рекомендації ВККС для першого призначення на посади, але їхні документи тривалий час лежать у ВРЮ чи Адміністрації Президента?

— Питання внесення подань вирішуватиметься, коли ВРЮ запрацює. Що ж стосується Президента, то нині він видає укази про призначення. Нещодавно глава держави привів до присяги майже 300 суддів. У своєму виступі він зазначив: його політичні радники не рекомендували цього робити. Проте він пішов на такий крок.

На мою думку, все не відбувається так швидко, як, можливо, комусь хотілося б, тому що ми ведемо війну з агресором. Глава держави — верхов­ний головнокомандувач, на цьому фронті в нього надзвичайно багато роботи. Є в нього й багато інших завдань. Подивіться, скільки в нього зустрічей, нарад, поїздок тощо.

— Тобто кандидатам потрібно запастися терпінням і чекати?

— Так.

— Чи плануєте оголошувати конкурс на зайняття вакансій у судах, щоб «резервісти» змогли одягти мантії?

— Ми незабаром оприлюднимо список вакансій на нашому сайті. Оголосимо конкурс для суддів, які склали екзамени й готові працювати. Це буде через кілька місяців. Може, й раніше.

— За вашими оцінками, коли ВККС удасться нарешті вийти з кризи та працювати в нормальному режимі?

— Наше завдання — вийти на спокійну, стабільну роботу вже до кінця літа, але не пізніше ніж за кілька місяців до набрання чинності змінами до Конституції, що стосуються злиття ВККС і ВРЮ, щоб не залишати новому органу проблем.

На жаль, доводиться займатися й питаннями, які безпосередньо не стосуються опрацювання нових процедур. І це реально заважає. Наприклад, двоє членів комісії попереднього складу багато місяців відмовляються звільняти відомчі квартири. Через це члени комісії, які приїхали з інших міст, у тому числі з Донецька, мають певні побутові труднощі, які не додають їм енергії в роботі.

— Після об’єднання органів плануєте залишитися працювати?

— Поки що нічого не планую. Мені є куди повертатись. І в адвокатурі, і в університеті надзвичайно багато цікавої роботи. Потрібно дочекатися політичних рішень. Якщо оновлена Конституція буде передбачати можливість продовження роботи в новому органі і це буде потрібно, напевно, продовжу розпочате.

— Вам до вподоби працювати в складні часи та в часи змін?

— Мені подобається, що за моєї участі знаходяться варіанти рішень, які дозволяють комісії рухатися вперед. Однак особисто для мене є й негативні наслідки. Я повністю «вилетів» із соціального оточення, яке було в мене до роботи в комісії. Набагато менше часу приділяю роботі зі студентами, для мене повністю викреслена робота адвоката: 1 грудня минулого року звільнився з адвокатської фірми. Дуже люблю оперу, але за останні 4 місяці не був там жодного разу. Знав, що мене таке може чекати, але щоб так жорстко…

 

Сергій КОЗЬЯКОВ народився в 1960 р. у Києві. Протягом 1978—1983 рр. навчався на факультеті міжнародних відносин і міжнародного права Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. У 1983—1987 рр. навчався в аспірантурі цього ж вишу.

З 1987 р. — асистент, доцент кафедр міжнародного права, міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин КДУ ім.Т.Г.Шевченка.

У 1990 р. — співзасновник і партнер Юридичної фірми «Проксен».

У 1994-му — адвокат, співзасновник і партнер Адвокатського об’єднання «Сергій Козьяков та партнери». Став членом Національної асоціації адвокатів, Української асоціації міжнародного права.

У 2002 р. став одним із засновників Асоціації правників України. У 2002—2014 рр. — член правління, керівник третейського суду, голова етичної комісії АПУ.

У жовтні 2014 р. призначений членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів. 9 грудня очолив комісію. З 30 березня 2015-го — голова кваліфікаційної палати ВККС.

Кандидат юридичних наук.