Председатель ВКДКА Валентин Загария:

«Закон «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» могут превратить в тришкин кафтан»

Пока на ул. Банковой обещают взяться за реформирование смежных с судопроизводством правовых институтов, отдельные народные депутаты уже вносят предложения относительно корректирования закона «Об адвокатуре и адвокатской деятельности». Уже зарегистрированы два законопроекта — №№1794, 1794-1. О своем отношении к таким инициативам, а также о проблемах, с которыми сегодня сталкивается один из органов профессионального самоуправления, — Высшая квалификационно-дисциплинарная комиссия адвокатуры, — рассказал в эксклюзивном интервью нашему изданию ее председатель Валентин ЗАГАРИЯ.

«ВКДКА має більш широкі повноваження, ніж суд»

— Валентине Миколайовичу, чинному закону про адвокатуру, відповідно до якого формувався діючий склад ВКДКА, вже 2,5 року. Щодо цього акта лунає чимало критики… Дійсно настав час рішучих реформ?

— Критика чинного закону, яку я чув, зводиться переважно до того, що документ готувала попередня влада, тому він не може бути гарним. І подається це твердження як аксіома, котру навіть не намагаються підкріпити якимись аргументами. Подивіться, наприклад, пояснення нашого колишнього колеги Лапіна до законопроекту (№1794. — Прим. ред.). Він саме так і обгрунтовує необхідність прийняття акта.

Часто «фахівці» списують власне невміння або небажання працювати за законом на недосконале правове регулювання. Але проблеми правозастосування нормотворенням не вирішиш, бо самим лише законом не зміниш свідомості людей. Можливо, якраз тому наші реформи сприймаються здебільшого як процес ремонту одеського пароплава, який (за Михайлом Жванецьким) неможливо закінчити. І якщо ми ввійшли в такий ремонт, то це не означає, що хтось щось розпочав…

З другого боку, розберемося, що слід вважати реформою? Чи можна назвати, наприклад, судовою реформою проект, унесений Президентом, який на 90% повторює структуру й назви статей чинного закону «Про судоустрій і статус суддів»?

В Адміністрації Президента обіцяють реформувати адвокатуру вже цієї осені, але наскільки кардинальними будуть зміни — прогнозувати важко. Проте 2 роки — замалий строк дії будь-якого закону, аби робити однозначні висновки й переписувати його. З досвіду власної роботи у ВКДКА можу сказати, що за такий термін ми тільки почали формувати практику з окремих питань.

Утім, застосування закону завжди виявляє певні прогалини, і їх усунення — абсолютно нормальна практика роботи парламенту. Тому в професійній спільноті перманентно виникають ідеї щось змінити, розширити, поглибити, вдосконалити. Вони обговорюються на тематичних заходах і час від часу матеріалізуються у вигляді проектів. Наскільки вони конструктивні й корисні — інше питання.

— Наприклад, ліквідація ВКДКА — конструктивна пропозиція?

— Замість моєї відповіді на це запитання, яку багато хто вважатиме упередженою, уявімо, що ВКДКА вже немає. Регіональна КДКА відмовила скаржнику в притягненні адвоката до відповідальності й закрила дисциплінарну справу. Це рішення оскаржується безпосередньо до суду. Суддя відповідно до процесуального закону має можливість тільки залишити рішення в силі або скасувати його, повернувши справу на новий розгляд (перебирати на себе функції органів, наділених владними повноваженнями, він не вправі). Припустимо, суд виявив, що КДКА неповно дослідила обставини справи, і зобов’язав її ще раз вивчити питання. Що далі? Комісія заново розглядає справу та з мотивів корпоративної солідарності виносить таке саме рішення, яке знову оскаржується… На такій «гойдалці» можна «катати» скаржника, поки не сплине рік з дня вчинення адвокатом дисциплінарного проступку.

Натомість ВКДКА, у складі якої представлені фахівці з усіх регіонів України (саме тому можна говорити про неупереджений розгляд обставин справи), має більш широкі повноваження, ніж суд. За законом, ми можемо не тільки погодитись із позицією регіональної КДКА чи повернути справу на новий розгляд, а й змінити первинне рішення чи взагалі ухвалити власне. У такому випадку навіть за умови продовження спору в суді останній матиме більше можливостей для винесення справедливого й остаточного рішення. Тобто інтереси скаржників, а також адвокатів, яких було несправедливо притягнено до відповідальності, за наявності дисциплінарної апеляції є більш захищеними.

«Ми зайняли досить жорстку позицію щодо фактів невиконання адвокатами рішень судів»

— До речі, щодо складу… Нині конференції адвокатів кожного регіону обирають власного представника до ВКДКА. Може, є сенс призначати її членами голів регіональних КДКА, як це пропонує ваш колега, нардеп-радикал Олег Купрієнко в проекті №1794-1?

— Ідея не нова. Вона обговорювалася минулого року на одному з круглих столів Асоціації правників України, присвяченому проекту щодо реформування адвокатури, котрий готувала Рада з питань судової реформи при Прездиентові. Моя позиція відтоді не змінилася: функції голови КДКА та представника цього регіону у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури мають бути чітко розмежовані. Це запорука неупере­дженого розгляду скарги на рішення КДКА по кожному регіону. В іншому разі — додаткове (до речі, безоплатне) навантаження на голів регіональних комісій, які будуть лише банально відстоювати власні рішення та працювати за правилом «ти — мені, я — тобі»: я на минулому засіданні пропонував залишити рішення твоєї КДКА в силі, тож ти тепер підтримай мене… Про яку справедливість і сталу практику йтиметься в такому разі?!

— Коли ви говорили, що комісія за 2 роки тільки почала формувати практику, що саме мали на увазі?

— Правила етики встановлюють вельми жорсткі вимоги до поведінки адвоката, навіть поза роботою. Так, у приватному житті адвокат також зобов’язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами. Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Порушення цього правила може мати наслідком утрату права на професію. Але в яких випадках? Перейшов дорогу на червоне світло — це порушення? А якщо виселив жінку з дітьми з хати і сам туди вселився, змінивши замки на дверях, — чи не зневажає він цим самим свою професію? Приклади, звичайно, абсурдні, але схожі запитання виникають майже на кожному нашому засіданні.

Повірте, іноді вкрай складно визначити, де та межа, коли закінчується право на приватне життя адвоката й починається порушення професійної етики. У питанні «карати/милувати» багато чого віддається на розсуд професійній спільноті. Це одночасно і довіра, і велика відповідальність за власні рішення. Тому іноді ми починаємо вивчати на перший погляд просту справу, а її обговорення триває годину. І при цьому на підвищених тонах. Але саме в таких спорах формується спільне бачення критеріїв тих чи інших порушень.

Наприклад, дійшли висновку, що невиконання або неналежне виконання функцій члена органу адвокатського самоврядування не може бути підставою для його відповідальності. Також ми зайняли досить жорстку позицію щодо фактів невиконання адвокатами рішень судів, навіть не пов’язаних з адвокатською діяльністю.

— Тобто, якщо адвокат не виконає рішення суду, наприклад про накладення штрафу за порушення Правил дорожнього руху, він може втратити свою роботу?

— Який з видів стягнень буде обра­ний — залежатиме від конкретних обставин справи. Питання в тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду. ЄСПЛ неодноразово доходив висновку, що право на захист не мало б сенсу в разі допущення правовою системою держави залишення невиконаним остаточного, обов’язкового судового рішення.

Грунтуючись на таких міркуваннях, ВКДКА дійшла висновку, що невиконання адвокатом судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади та адвокатури, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя — захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав. Утім, ця тема — предмет окремої розмови…

«Комісія — не каральний інструмент РАУ»

— Добре, повернімося до ідеї реформування інституту адвокатури. Як ви ставитеся до запровадження штрафів за дисциплінарні проступки адвокатів?

— З такими ініціативами закон «Про адвокатуру та адвокатську ­діяльність» можуть перетворити на тришкін каптан. Навіть не беручи до уваги звинувачень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій у прямій зацікавленості в накладенні грошових стягнень (які ми гарантовано отримаємо), думаю, ідея штрафів як мінімум не на часі. Сьогодні, за законом, КДКА можуть застосовувати три види стягнень: попередження, зупинення права на заняття адвокатською діяльністю від одного місяця до року й позбавлення такого права з наступним виключенням з ЄРАУ. На мою думку, цього достатньо.

Для чого необхідні штрафи? Як додатковий засіб впливу чи заради наповнення адвокатського бюджету? Проте, як добре відомо юристам, ефективність закону визначається не розміром санкції за скоєне порушення, а невідворотністю покарання. Не думаю, що рішення комісій стануть більш справедливими для скаржників чи адвокатів, якщо з’явиться ще один вид стягнення. Натомість, напевне, зросте кількість скарг до ВКДКА.

Подальше використання стягнутих з адвокатів коштів — окреме питання. Сьогодні маємо головний біль зі сплатою щорічних внесків, які йдуть на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування. Через закиди на адресу керівництва РАУ щодо непрозорого характеру витрачання коштів значна частина адвокатів дозволяє собі ігнорувати свій фінансовий обов’язок. А зі сплатою штрафів ситуація буде ще гіршою.

— Втім, так чи інакше, а бюджет органів самоврядування треба напов­нювати, а безкарність породжує ще більші порушення. Чому ВКДКА скасовує рішення регіональних комісій про притягнення адвокатів, які не сплатили внесків?

— Нам уже доводилося відповідати на це запитання, у тому числі керівництву Національної асоціації адвокатів. Утім, поясню ще раз. Те, що несплата адвокатом щорічного внеску є дисциплінарним порушенням, жодних сумнівів не викликає. Принаймні особисто в мене. Як і при будь-якому іншому порушенні, покаранню передує ініціювання питання про відповідальність (звернення зі скаргою до КДКА за адресою робочого місця адвоката), дисциплінарне провадження в регіональній комісії (перевірка відомостей, порушення справи, її розгляд, прийняття відповідного рішення). Якщо рішення не влаштовує одну зі сторін, можливе його оскарження до ВКДКА чи до суду. Якщо скарга подається до ВКДКА і ми встановлюємо порушення під час дисциплінарного провадження, то маємо право змінити рішення КДКА, скасувати його, ухваливши нове, або направити справу для нового розгляду та зобов’язати КДКА вчинити певні дії.

У 2014 році ВКДКА скасувала 2 рішення регіональних комісій про притягнення адвокатів до відповідальності за несплату щорічних внесків. В обох випадках підставою для цього стало недотримання процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок. З текстами цих рішень, а також аналізом правової позиції ВКДКА із цього питання можна ознайомитися на нашому офіційному сайті.

Саме така практика ВКДКА викликала невдоволення окремих членів РАУ. Нагадаю: донедавна адвокатів, які не сплатили внесків, згідно з рішенням РАУ №76 могли «затемнити» в ЄРАУ й не видавати витягів (як відомо, таке автоматичне покарання недавно визнано неправомірним в апеляційному суді). Але тоді, наприкінці літа минулого року, рішенням «Про розподіл щорічних внесків адвокатів на потреби Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» №104 РАУ звернула увагу на необхідність ВКДКА «активізувати роботу зі сплати адвокатами щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування». Таке доручення жодним чином не узгоджується з функціями ВКДКА, закріпленими в законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»!

— Очевидно, в Раді адвокатів шукали можливі шляхи для підвищення фінансової дисципліни…

— Напевно, шукали. Але ж ВКДКА — не каральний інструмент РАУ! Ми не ініціюємо дисциплінарних проваджень щодо адвокатів, а тільки розглядаємо скарги на рішення, дії чи бездіяльність регіональних КДКА. Можливо, варто було б пошукати в іншому напрямі, аби в адвокатів не виникало сумнівів, на що саме, крім фінансування ЄРАУ, витрачаються їхні внески? Тоді й питання застосування заходів дисциплінарного впливу не було б таким актуальним…

Що стосується покарання за несплату, то тут є стандартна процедура, встановлена законом, якої можна й необхідно дотримуватися.

— Але ж, судячи з останнього засідання ВКДКА, додержання процедури не завжди є можливим.

— Якщо ви маєте на увазі невідповідність ст.63 Правил адвокатської етики закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», то проблема дійсно існує. Згідно з правилами ВКДКА має направити скаргу члена органу адвокатського самоврядування (як і скаргу на нього) для розгляду до КДКА іншого регіону, а не того, в якому він входить до органів адвокатського самоврядування. Водночас ст.33 закону передбачає, що дисциплінарне провадження повинне здійснюватися виключно за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в ЄРАУ. Фактично і в разі перерозподілу справи до іншого регіону, і в разі здійснення провадження «на місці» є формальні підстави для скасування винесеного дисциплінарним органом рішення в суді. Тим більше що судова практика наразі є неоднозначною.

Але ж розв’язання цієї проблеми (а значить, і визначення одного із законних шляхів забезпечення належного рівня фінансової дисципліни адвокатів, про що ви раніше згадували) сьогодні залежить від самої Ради адвокатів. Достатньо вилучити з ПАЕ спірні положення до їх законодавчого врегулювання. І пропозицію про включення цього питання до порядку денного ІІІ з’їзду адвокатів України ми вже надсилали РАУ в листопаді минулого року.

У Мукачевому, де розпочався з’їзд, питання не розглядалося, а інформація про можливе продовження роботи 13 лютого, яку поширили деякі ЗМІ, на жаль, не підтвердилась. Отже, будемо шукати вихід на найближчому засіданні ВКДКА.

«Іноді законопроекти реєструються не для того, щоб їх приймали»

— Між іншим, перерозподіл справ Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури пропонується закріпити на законодавчому рівні. Крім цього, посилюється відповідальність, оскільки несплата щорічного внеску визначається як окрема підстава для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

— Що стосується окремої підстави для накладення стягнення, то тут ні про яке посилення відповідальності не йдеться. Ця норма насправді нічого не змінить. Факт несплати внеску й сьогодні є ознакою порушення ПАЕ та підставою для відкриття дисциплінарного провадження. Наслідуючи таку логіку, до закону можна записати всі можливі порушення, що випливають із правил. За чинним законом, комісіям ніщо не заважає зупиняти право боржників на заняття адвокатською діяльністю. У справах, які я згадував раніше, саме цей вид дисциплінарного стягнення й був застосований регіональними КДКА.

А от перерозподіл справ, безумовно, має бути вирішений на законодавчому рівні. Очевидно, що при формальному виконанні чинного закону, без урахування правильних по суті положень ПАЕ про безсторонність розгляду справи в КДКА говорити не можна. Проте маю сумніви, що найближчим часом якісь зміни до нашого закону будуть унесені.

— Чому?

— Судячи з повідомлень на офіційному сайті Президента, на вул. Банковій планують змінити закон про адвокатуру восени. При цьому декларуються певні напрями реформи. Паралельно у Верховній Раді нардеп із провладної команди реєструє законопроект, який іде в іншому напрямі. Це або розбалансованість юридичної команди, або відсутність єдиної стратегії.

Ще один варіант (можливо, я помиляюсь): іноді законопроекти реєструються не для того, щоб їх приймали. Не секрет, що деякі з них навіть не доходять до першого читання. Втім, сам факт появи документа на сайті ВР — достатній привід для обговорення тем, які порушують автори законодавчої ініціативи, в засобах масової інформації та професійних колах. Для чого це робиться? Можливо, аби зробити комусь політичний натяк, а можливо, аби подивитися на реакцію тих, кого цей закон стосуватиметься, і щодо болючих питань додатково провести якусь роз’яснювальну роботу у формі тих же тематичних конференцій та круглих столів, пуб­лікацій авторитетних фахівців, аби ці питання восени вже не викликали спротиву.

— Які побажання у зв’язку із темою нашої розмови ви хотіли б висловити наостанок?

— Я хотів би, щоб юристи, насамперед адвокати, перш за все перестали керуватися політичною чи революційною доцільністю й замість того, щоб перекладати провину за проблеми в професійному середовищі на недосконалий, на їхню думку, закон, почали б його виконувати.

 

Валентин ЗАГАРІЯ народився 23 травня 1974 р. в м.Києві.

У 1996 р. закінчив факультет міжнародного права Київського інституту міжнародних відносин при Київському національному університеті ім. Т.Шевченка.

З 1994 до 2006 р. працював у юридичних фірмах «ЛКІ», «Шевченко, Дідковський і партнери», очолював юридичне управління інвестиційного фонду New Europe Capital Fund.

З 2006 р. — керуючий партнер ЮФ «Спенсер і Кауфманн».

17 листопада 2012 р. на установчому з’їзді адвокатів обраний головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.