Давление, притеснения, угрозы ...

Какой должна быть реакция органов самоуправления на факты вмешательства в деятельность судов?

Действия общественности, направленные на установление справедливого, с их точки зрения, правосудие в последнее время значительно расширили свою географию. Отдельные слои населения считают их закономерными, хотя и противоправными, кто-то воспринимает такое давление положительно, остальные молчаливо ожидают развязки. Похожую позицию в последнее время занимает и судейское самоуправление, которое, хотя и активно осуждает такие действия на своем веб-сайте, но бить тревогу пока не собирается.

Чинники проблеми

Розібратися з причинами обурення й недовіри до суддів намагались як самі володарі мантій, котрі опинилися в епіцентрі протестних акцій, так і їхні колеги з органів суддівського самоврядування. Представники інших гілок влади, не кажучи вже про керівників держави, нічого загрозливого, мабуть, у такій ситуації не бачать.

Парламентарі, проголосивши навесні минулого року курс на відновлення довіри до судової влади, належними засобами для цього процесу громадян не забезпечили. Як і не пояснили, що фізичний тиск, утиски та погрози не можуть слугувати інструментом для підвищення авторитету Феміди. Ось і внадилися окремі члени суспільства відновлювати довіру на власний розсуд. Уже неодноразово повідомлялося про факти втручання в діяльність судів (див. №№51/2014, 1—2, 4/2015 «ЗіБ»). Проте за останній місяць таких випадків побільшало. Причому з огляду на вимоги учасників таких акцій складається враження, що єдиною метою виходу на уявні барикади є бажання надати публічного розголосу своїм діям.

Як повідомляє веб-сайт Ради суддів, протягом останніх місяців на адресу органу суддівського самоврядування надійшло чимало звернень щодо фактів тиску на суддів, а також повідомлень про погрози як на їхню адресу, так і на адресу працівників апарату.

Зокрема, колективи судів Рівненщини, Донеччини, Тернопільщини, Херсонщини та м.Черкас звернулися до органів державної влади та суддівського самоврядування з проханням ужити невідкладних заходів, аби гарантувати безпеку працівників судів та відвідувачів. В усіх зверненнях очільники судів волають про припинення громадського самосуду й притягнення до відповідальності винних осіб, дії яких призвели до блокування роботи установ і пошкодження державного майна.

Під маскою непокори

Всі факти зовнішнього тиску на вітчизняну Феміду, за винятком окремих обставин, схожі між собою. Громадяни, вочевидь, мають у своєму арсеналі небагато сценаріїв впливу: погрози, блокування будівель, «смітникову люстрацію» та вистави з підпаленими автошинами.

Наприклад, у Придніпровському районному суді Черкаської області група осіб, які називали себе представниками «Самооборони майдану», погрожували фізичною розправою суддям, котрі мали змінити запобіжний захід для конкретної особи на більш суворий. Після оголошення повного тексту рішення, яке не задовольнило громадськість, суддя, прокурор та секретар судового засідання опинилися в заручниках невдоволеної юрби, яка заблокувала вихід із приміщення. У заяві, яку голова суду надіслав до РСУ, сказано, що пікетувальники погрожували люструвати суддю в разі незадоволення їхніх вимог через вікно 3-го поверху.

Подібні погрози, до речі, лунали й на адресу суддів Харківщини (місцевого та апеляційного адміністративних судів), проте вже з вуст народних обранців. Вони не посоромились оприлюднити свої наміри в соціальних мережах та на телебаченні.

А в м.Цюрупинську Херсонської області радикально налаштовані активісти спочатку підпалили на судовому ганку шини, а згодом стали розбирати бруківку перед будівлею й готувати коктейлі Молотова. Вимоги ті ж самі — звільнити з-під варти підо­зрюваного.

На Тернопільщині випадків тиску на суд було кілька. Так, 16 січня до Кременецького районного суду ввірвалася група невідомих осіб у масках, які погрожували служителям Феміди. А невдовзі суддю та голову установи силоміць вивели із зали суду й запхали до сміттєвого бака. Подібних утисків з боку громади зазнали й працівники Тернопільського міськрайонного суду та прокуратури.

Втім, як повідомила на черговому засіданні член Ради суддів загальних судів Олександра Ткач (суддя Апеляційного суду Тернопільської області. — Прим. ред.), міліція, знаючи про факт блокування суду, не направила до установи своїх працівників, у той час як прокуратуру правоохоронці оберігали щільним колом.

Повільні дії самоврядування

Найбільшою загрозою, переконані судді, є те, що правоохоронні органи, які мають стежити за порядоком і гарантувати безпеку всіх без винятку громадян, самоусуваються від виконання своїх обов’язків, коли мова заходить про безпеку суддів. На думку членів РСЗС, міліціонери обрали для себе роль сторонніх спостерігачів. А тим часом життя та здоров’я володарів мантій та працівників апарату під загрозою.

Члени РСЗС також визнали, що звернення до керівництва держави й РСУ з проханнями про допомогу не є достатнім способом реагування на таку серйозну проблему, як перешкоджання здійсненню судочинства. Тому навряд чи можна вважати його ефективним. «Самоврядники» наголосили, що жодних дієвих кроків чи хоча б порад від керівництва країни, як протидіяти громадському тиску та погрозам, судова влада не отримала.

«Окремі нардепи переконані, що можуть відкрито заявляти про те, що суддів будуть викидати з вікон, — обурювався член РСЗС Микола Волошин. — Своє ставлення до суду держава вже показала».

Чи існує ймовірність, що потурання злочинним діям припиниться? Адже проблема зрушила з місця: правоохоронці, хоча й повільно (чи не­охоче), починають шукати в діях громадян ознаки злочину. Так, уже відкриті провадження стосовно блокування роботи Придніпровського райсуду м.Черкас та за фактом втручання в діяльність судді Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг. Поки що не відомо, чи виявлять органи внутрішніх справ у діях пікетувальників ознаки злочину, втім, удачею можна вважати вже й те, що перевірка розпочалась. І відбулося це не без допомоги РСУ, яка, отримавши повідомлення про факти втручання, направила їх до Генеральної прокуратури.

Натомість ще донедавна рада лише «засуджувала неприпустимі дії» громадськості, висловлювала «обурення», «протест» і констатувала, що «штучне руйнування авторитету судової влади в державі породжує недовіру до країни та принижує Україну як державу, яка декларує дотримання європейських принципів і стандартів».

Аби з’ясувати, яких дій очікують від органів самоврядування потерпілі судді, ми звернулися безпосередньо до керівників судів.

ПРЯМА МОВА

Роман ГРИЦАК, голова Тернопільського міськрайонного суду:

— У нас, так само як у Кременецькому міськрайонному суді, слухаються кримінальні справи, що іноді спричиняє суспільну напруженість. Нерідко до судової зали приходять особи у військовій формі, погрожують. Тому ми й звернулися до Ради суддів.

Мені важко уявити, що повинна робити РСУ. Можливо, вона звернеться до прокуратури з проханням, щоб правоохоронні органи уважніше ставилися до випадків втручання в роботу суду. Може, члени ради вважатимуть за потрібне звернутися до Президента, і за його ініціативою це питання врегулюють на законодавчому рівні. Та головне, на мою думку, поінформувати органи самоврядування про сам факт небезпеки.

Наші працівники неодноразово чули погрози на свою адресу, втім, доки громадськість утримується від конкретних дій, судді не вважають за потрібне звертатися до прокуратури, бо розуміють, що ситуація в країні дуже напружена. Можливо, необхідно посилити охорону судів. Адже кілька працівників спецпідрозділу «Грифон» не можуть гарантувати безпеку.

Геннадій БЕРШОВ, голова Харківського апеляційного адміністративного суду:

— Рішення звернутися до Ради суддів та Генеральної прокуратури було прийнято зборами нашого суду. Адже сторони намагалися втручатися в діяльність суддів при відправленні ними судочинства. Сьогодні справа про відновлення на посаді прокурора В.Суходубова перебуває в провадженні трьох моїх колег — жінок, які, звісно, бояться за власне здоров’я та життя.

Переконаний: РСУ повинна звернутися до компетентних органів, аби вирішити питання не тільки щодо притягнення до відповідальності осіб, які погрожували суддям, а й стосовно запобігання таким фактам узагалі. До того ж почуватися в безпеці мають не тільки судді, а й працівники апарату. 2 лютого суд розглядатиме ще й справу стосовно демонтажу пам’ятника В.Леніну в Харкові. Не виключаю, що будуть сутички. Відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» РСУ має опікуватися нашою безпекою та привернути увагу центральних правоохоронних органів, у тому числі й Генпрокуратури, до випадків, що сталися на Харківщині. Це — її безпосередній обов’язок.