Неприкосновенность в разрезе Конституции

КС рассмотрит очередной проект о правилах ареста судей. Какой вывод следует ожидать в этот раз?

Вместе с собственной неприкосновенностью народные избранники желают снять ее и с судей. В то же время, если иммунитет парламентариев должен быть снят полностью, то законников — лишь частично. Такие предложения вызывают недовольство в некоторых фракциях, но могут стать гарантией позитивного вердикта Конституционного Суда.

Про одного забули?

«Настрої в суспільстві засвідчили, що імунітет народних обранців виявився невиправданим, оскільки він, по суті, перетворився в гарантію безкарності. Враховуючи суспільні настрої, виникла нагальна необхідність скасування депутатської недоторканності» — такими словами народний депутат від Блоку Петра Порошенка Степан Кубів представляв у парламенті президентський законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)» (№1776).

Ініціатива передбачає виключення з ст.80 Основного Закону положення, згідно з яким «народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані».

Про необхідність скасування депутатської недоторканності говорили напередодні кожних виборів мало не всі учасники перегонів. Тому природно, що ніхто з нинішніх парламентарів не наважився стати на захист свого імунітету. Разом з тим невдоволення народні обранці висловили з приводу відсутності в проекті згадок про Президента. «Я хочу нагадати про відповідне голосування, яке мало місце в минулому скликанні, коли ще сьогоднішня влада була опозицією. Тоді була ваша чітка вимога, що ви проголосуєте за зняття недоторканності разом зі зняттям недоторканності Президента. Що змінилося в принципах? Я радий, що, судячи з декларованих сьогодні намірів, нібито нічого не змінилося. Але невже коректно було гаранту від себе подати закон і забути про себе?» — обурювався нардеп Опозиційного блоку Нестор Шуфрич.

На цьому ж питанні акцентували увагу й представники коаліції. «Якщо ми знімаємо недоторканність із депутатів — окей, із суддів — окей, але з Президента треба в першу чергу знімати недоторканність», — наголошував Ігор Луценко з фракції ВО «Батьківщина».

Водночас частина парламентарів виступила з ініціативою замість зняття недоторканності з гаранта розробити чіткі правила імпічменту глави держави. Таким чином, на їхню думку, буде збережено паритет.

Захист наполовину

Не менше дискусій, ніж питання недоторканності глави держави, викликала пропозиція обмежити імунітет суддів. Відповідно до чинної редакції ст.126 Конституції суддя без згоди ВР не може бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Ініціативою ж пропонується передати такі повноваження до Вищої ради юстиції. Недоторканність не діятиме тільки в разі затримання володаря мантії при скоєнні або безпосередньо після скоєння тяжкого чи особ­ливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Проти запобіжного механізму у вигляді ВРЮ виступили нардепи від фракцій ПП «Народний фронт» і ВО «Самопоміч». А представник ВО «Свобода» Михайло Головко переконаний, що наслідком таких змін стане узурпація влади судовою системою.

Очевидно, зняття суддівської недоторканності рішенням ВРЮ має свої недоліки. Так, уже минув рік з того часу, як колегіальний орган провів своє останнє засідання, й поновлення його діяльності найближчим часом очікувати важко. Розуміють це, схоже й на вул.Банковій. «Прикінцеві положення» проекту встановлюють, що ця норма набере чинності на наступний день після опублікування закону лише в тому разі, якщо ВРЮ вже буде повноважною. Якщо ні — дію змін відстрочать.

Однак навіть у разі відновлення роботи колегіального органу ніхто не зможе гарантувати, що він оперативно виконуватиме свої обов’язки. Як показує досвід минулих років, надто часто ВРЮ не вдавалося зібрати кворум.

На шляху випробувань

Водночас установлення для суддів щита у вигляді ВРЮ видається однією з умов, за якої може бути скорочений обсяг суддівської недоторканності. Більш радикальний проект змін до Конституції підготувала група народних обранців у 2012 р. Ним пропонувалося, щоб питання затримання чи арешту судді вирішувалося без жодних перешкод. Однак на недопустимості таких змін наголосив Конституційний Суд, що поставило хрест на цій пропозиції. Тоді КС указав законотворцям, що недоторканність — складова незалежності суддів, яка має забезпечити здійснення правосуддя.

До того ж єдиний орган конституційної юрисдикції зазначив, що про необхідність забезпечення суддівського імунітету як гарантії об’єктивного й неупередженого судочинства йдеться й у міжнародних актах. Так, відповідно до основних принципів незалежності судових органів, схвалених Генасамблеєю ООН, ці органи вирішують передані їм справи без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку та з будь-яких причин. «Держава й суспільство, висуваючи до суддів та їх професійної діяльності високі вимоги, повинні у свою чергу забезпечити їм відповідні додаткові гарантії належного здійснення правосуддя», — зазначив КС у своєму висновку.

На вул.Жилянській висловили переконання, що недоторканність суддів не є їх особистим привілеєм. Вона спрямована передусім на забезпечення безперешкодного виконання суддями своїх професійних обов’язків. Скасування ж такої гарантії, наголосили в КС, опосередковано може призвести до обмеження права на судовий захист.

Очевидно, підготувати кардинально інший висновок з приводу президентської ініціативи в Суді не змогли б. Лунали навіть заклики підготувати два проекти змін до Конституції: один щодо недоторканності суддів, інший — нардепів. Мовляв, перший КС заблокує, зате інший можна буде ухвалювати.

Проте в Адміністрації Президента пішли іншим шляхом. Вирішили не позбавляти суддів недоторканності повністю, а тільки змінити форму її забезпечення. Зрештою жоден міжнародний акт не вимагає, щоб імунітет законників забезпечував саме парламент. Та й С.Кубів запевняв, що зміни приведуть інститут суддівської недоторканності до європейських стандартів.

Певною мірою новації мають навіть перевагу над чинною нормою, адже долю законників вирішуватиме орган, більшість в якому становлять саме судді. (Хоча самими суддями, всупереч міжнародним стандартам, поки що призначається меншість із них.) Це повинно переконати КС дати документу зелене світло. Водночас застереження можуть виникнути до норми, яка дозволяє арешт судді відразу після скоєння тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. Адже не виключено, що правоохоронні органи спробують використати таке положення для тиску на законників.

Разом з тим лише часткове обмеження імунітету суддів може стати каменем спотикання під час наступного розгляду змін у парламенті. Не виключено, що нардепам такого півкроку видасться замало і це слугуватиме підставою для відхилення ініціативи в цілому. Як наслідок, збережеться недоторканність і самих народних обранців під цілком благим приводом.

ПРЯМА МОВА

Олександр УДОВИЧЕНКО,
голова Ради суддів господарських судів:

— На мою думку, повноваження Вищої ради юстиції стосовно надання дозволу на затримання судді чи застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можливе за умови, що склад цього органу відповідатиме європейським вимогам. Зокрема, ВРЮ має формуватися виключно або переважно із суддів, обраних самими суддями. В іншому разі згодом ми можемо отримати рішення Європейського суду з прав людини на зразок рішення у справі «Волков проти України».

Дмитро ШПЕНОВ,
народний депутат України, фракція ПП «Опозиційний блок»:

— Оскільки в суспільстві назріла така вимога, питання недоторканності — це радше не правовий, а суспільно-політичний аспект. Якщо ж знімати недоторканність, то її слід знімати і з народних депутатів, і з суддів, і з Президента. Тоді, з одного боку, це буде правильно. Але з другого — слід розуміти, що одна з гілок влади перебуватиме в зоні ризику. На мій погляд, з урахуванням сьогоднішніх реалій це може стати результатом певних репресій та тиску на суддів, які виноситимуть рішення, невгодні певному контингенту людей.