Правительство вошло в азарт

Премьер предлагает украинцам поиграть с фортуной в рулетку. А в придачу — гемблинг

Кабинет Министров решил наполнить бюджет за счет игорного бизнеса. То ли с целью сделать богатых беднее или рассчитывая, что владельцы казино забыли печальный опыт 5-летней давности и опять поспешат отдать в казну 1,3 млн грн. за каждое заведение. Но сыграет ли его ставка на 2 млрд грн.?

Розваги — для багатих

Проект закону «Про діяльність казино в Україні» (№1571) може бути одним зі способів, що віднайшов Уряд для порятунку скарбниці. Зокрема, за логікою, яку озвучив під час представлення проекту бюджету в парламенті Прем’єр Арсеній Яценюк, легалізація забороненого 5 років тому грального бізнесу допоможе вивести з тіні казино, «одноруких бандитів» та інші азартні забавки, які держава не може (чи не хоче?) закрити. Зі свого боку міністр фінансів Наталія Яресько запевнила, що це дасть бюджету додаткові 2 млрд грн. Мовляв, цей бізнес «де-факто існує та процвітає в країні».

Водночас, аби не шокувати українців, у пояснювальній записці до ініціативи гральний бізнес визначено як «розваги для багатих». Дійсно, аби власники казино могли щороку сплачувати передбачені проектом €1,3 млн за кожний гральний заклад та ще й «відбити» обладнання, зарплату щонайменше 120 працівників (що окремо зазначено у вимогах для отримання ліцензії) та про себе не забути, оборот має сягати сум із сімома—вісьмома нулями.

Проте в самому проекті жодних обмежень для відвідувачів гральних закладів (крім віку) не встановлено. Хіба що власники п’ятизіркових готелів, де, зокрема, дозволяється відкривати ігрові зали, захочуть перевіряти фінансове становище гравців (за довідкою з місця роботи чи випискою з банку про наявність коштів на рахунку?). Втім, як визначає теорія бізнесу, якщо не можеш заробити вартістю та якістю — бери кількістю. Тож, припускають експерти, у готелях, швидше за все, обмежаться вимогами до зовнішнього вигляду (аби не відлякувати дійсно заможних постояльців), а в заміських казино — спроможністю придбати мінімальну кількість фішок.

Утім, якби проблема грального бізнесу полягала у визначенні фінансового становища клієнта, його б не забороняли чи не обмежували певними зонами в різних країнах світу. Навіть у «найдемократичнішій з країн», громадянкою якої донедавна була наш міністр фінансів, існують певні умови для такого виду підприємництва, а найбільші казино відкрито, як не дивно, в індіанських резерваціях.

Контрольований азарт

Власне, заборона на гральний бізнес, яку було запроваджено 5 років тому, грунтувалася не на обмеженні надприбутків власників казино. Метою закону «Про заборону грального бізнесу в Україні», ухваленого 15.05.2009 конституційною більшістю в 340 голосів, визначено захист українців від ігроманії та викривлення цінностей.

До речі, серед інших за нього голосувала і фракція БЮТ (120 «за»), і фракція «НУНС» (42 «за»), включаючи й самого Арсенія Петровича, який на той час уходив до складу останньої. Проти такого акта виступили на вул. Банковій. Тодішній Президент Віктор Ющенко висловив свої зауваження до документа, вказуючи, серед іншого, на суттєві втрати державного бюджету та неминучі численні позови щодо повернення внесеної наперед плати за ліцензії. Адже на той момент було видано або продовжено дію 205 таких дозволів на загальну суму понад €30 млн, а також приблизно 400 млн грн. плати за патенти.

За місяць президентське вето було подолане 390 голосами. За заборону грального бізнесу висловилися всі фракції — від комуністів (які утрималися під час ухвалення закону в травні) до «нунсівців». Щоправда, останні не додали 10 голосів порівняно з попередніми результатами (А.Яценюк цього разу був відсутній), але допоміг БЮТ (160 голосів)…

Нині легалізацію казино Кабмін пояснює необхідністю «захисту населення від шкідливого впливу неконтрольованих та незаконних азартних ігор» і навіть зменшенням кількості злочинів, «скоєння яких мотивовано отриманням коштів на азартні ігри». Як негативний вплив законних ігор відрізняється від впливу незаконних рулеток і що утримуватиме від злочинів ігроманів, які, нав­паки, матимуть ще більшу можливість витрачати роздобуті гроші, а отже, ще більшу потребу в них, експертам залишається тільки здогадуватися. Напевне, йдеться про якийсь психологічний дискомфорт.

Із усіх вимог до гральних закладів, прописаних у проекті, меті «захисту» відповідає хіба що необхідність «вживати заходів боротьби з ігровою залежністю». Найдієвішим з них, на думку авторів документа (оскільки його передбачили як обов’язковий), буде розміщення плакатів із закликами до боротьби з лудоманією. Решта захисних механізмів для психіки гравців, очевидно, залежатиме від фантазії власників закладів. Можливо, вони запропонують невдахам щось на кшталт душу Шарко, аби втамувати їхнє палаюче невдоволення. Як бонус за участь. Або пам’ятну фішку з написом: «Граєте ви — виграє Яценюк (бюджет)».

Прикметно, що в проекті тричі визначається віковий ценз для тих, хто не може відвідувати або працювати в казино: «особи, які не досягли 25 року». Помилка свідчить, що спочатку до ігор з фортуною хотіли допускати з 21 року, але хтось із поверховим знан­ням української мови виправив число. Але чому саме на 25, збагнути важко.

Бюджет — передусім?!

В умовах стагнації теорія економіки радить урядам стимулювати та підтримувати вітчизняний бізнес. Однак, як відзначають експерти, українська практика свідчить про вибір методів феодальних часів: збільшення податків, продаж ліцензій, обмеження бюджетних видатків. При цьому аналізом соціальних наслідків нововведень ніхто не переймається.

«Хто не проголосує — той підтримує тіньовий гральний бізнес!» — кинув у сесійну залу «вбивчий» аргумент А.Яценюк. Водночас, як зауважують фахівці, якщо й далі дотримуватися такої логіки, то завтра можна легалізувати й наркоторгівлю, яка, за даними правоохоронців, також процвітає в Україні. Причому Уряд зможе апелювати ще й до європейського досвіду, наприклад Нідерландів. А далі згадати, що в окремих країнах Старого світу (таких як Німеччина, Австрія, Угорщина, Латвія і ті ж Нідерланди) легалізована проституція.

Нарешті, є ще чорний ринок нарізної вогнепальної зброї, де також обертаються мільярди доларів. Чим не додаткові джерела для наповнення скарбниці? Та й радикально налаштовані нардепи радо підтримають цю ідею. Тільки потрібно зобов’язати видавати до автомата пам’ятку: «Обережно: може вбити!» — і збирай кошти за ліцензії. Бюджет — передусім?!

І чи варто буде дивуватися, коли в деклараціях українських чиновників замість нечуваних гонорарів за авторські права на видання з’являться такі джерела доходів, як мільйонні виграші в казино. А в тому, що відповідні довідки з’являться в обігу, експерти майже не сумніваються. Адже гральний бізнес нерідко використовується для відмивання грошей та легалізації доходів навіть у країнах із менш корумпованою правоохоронною системою, ніж Україна.

До того ж, аби цей вид заробітку приносив мільярдні прибутки (як бюджету, так і власникам казино), у когось у гаманцях на такі ж суми грошей має поменшати. Неважко збагнути, що фактичними наповнювачами бюджету стануть переважно збіднілі українці, яких грітиме надія швидко збагатитись або для яких це буде останнім шансом вижити в цьому році.

Хоча досвід інших країн застерігає: якщо так трапиться, що фортуна стане до когось із гравців надто прихильною, не забаряться позови та звинувачення в шахрайстві. Можна тисячу разів записати в законі вимогу про доброчесну гру з боку власників грального закладу чи покладатися на теорію ймовірності, але, як відомо, казино ніколи не програє. Дуже високі ставки в цьому бізнесі.

Довідка «ЗіБ»

Із пояснювальної записки до законопроекту «Про заборону грального бізнесу в Україні» (№4268)

(автори — Григорій Смітюк, Валерій Писаренко)

«Доступність азартних ігор для дітей залишається надзвичайно великою. За статистикою, не менше 75% клієнтів гральних автоматів — це студенти і школярі. Фахівці вважають, що в містах з населенням близько 500 тис. чоловік 25 тис. (5%) залежних від азартних ігор. Кожний четвертий з тих, хто програв, думає про самогубство і часом вчиняє такі спроби.

Ігроманія, або, як її кваліфікують психологи, гемблінг, найчастіше вражає хворих на різні психічні розлади — симптоми нав’язливого стану та епілепсію. Гравці зі стажем 5 та більше років відчувають психологічний дискомфорт, роздратування, занепокоєння, що можуть супроводжуватися головним болем, поганим настроєм, стресами, агресивною поведінкою.

Розвиток грального бізнесу супроводжується зростанням кількості населення з інфантильними цінностями: надія на удачу звільняє людину від відповідальності за свої дії, від необхідності приймати соціально зрілі та відповідальні рішення».