Отголосок Новобогдановки
Обязанность возместить ущерб, причиненный имуществу других лиц в результате взрыва боеприпасов в мирное время, и вред, причиненный вследствие незаконных действий и бездеятельности военнослужащих при осуществлении ими своих полномочий, возлагается на Министерство обороны. К такому выводу пришел ВСУ в постановлении от 21 октября 2014 №3-86гс14, текст которого печатает "Закон и Бизнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
21 жовтня 2014 року м.Київ №3-86гс14
Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гуля В.С.,
Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В.,
Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є.,
Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Пивовара В.Ф.,
Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на постанову Вищого господарського суду від 5.05.2014 у справі №922/951/13-г за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до військової частини А-0829 та Міністерства оборони про компенсацію шкоди в розмірі 1566674,65 грн.,
ВСТАНОВИЛИ:
У березні 2013 року ДП «Придніпровська залізниця» звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до в/ч А-0829 та Міноборони про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1566674,65 грн., завданої позивачеві внаслідок вибухів артилерійських і ракетних снарядів поблизу с.Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.
На обгрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що 6.05.2004 на армійських складах в/ч А-2985, розташованих поблизу с.Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, сталася пожежа, що спричинила вибухи артилерійських і ракетних снарядів. У позовній заяві зазначено, що вказаними вибухами було завдано матеріальної шкоди на суму 1566674,65 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2013 стягнуто з в/ч А-0829 на користь залізниці 1566674,65 грн. У задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди з Міноборони відмовлено.
Рішення обгрунтовано тим, що завдану матеріальну шкоду має бути компенсовано за рахунок в/ч А-0829, яка є правонаступником в/ч А-2985, з вини військовослужбовців якої сталися пожежа та вибухи боєприпасів, унаслідок чого завдано шкоду майну позивача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2013 в частині відмови у задоволенні позову до Міноборони скасовано, в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову та стягнення 1566674,65 грн. з Міноборони та в/ч А-0829.
Постанову обгрунтовано тим, що матеріальну шкоду, завдану залізниці, має бути стягнуто з відповідачів у солідарному порядку.
Постановою ВГС від 5.05.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2013 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до в/ч А-0829 відмовлено, а в частині позовних вимог до Міноборони провадження у справі припинено.
Постанова суду касаційної інстанції обгрунтована тим, що саме на державу в особі Міноборони покладається обов’язок компенсувати шкоду, завдану майну інших осіб унаслідок вибуху боєприпасів у мирний час, та яку заподіяно в результаті незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень. Проте, враховуючи, що спір про той самий предмет між залізницею та Міноборони було розглянуто судами, та є рішення, яке набрало законної сили, ВГС припинив провадження в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу.
Залізницею в порядку ст.11119 ГПК подано заяву про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 5.05.2014 у справі №922/951/13-г з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ст.1187 Цивільного кодексу, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
Ухвалою ВГС від 14.07.2014 справу допущено до провадження ВС з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданими заявником копіями постанови ВГС від 26.12.2012 у справі №45/421, в якій висловлено правову позицію про те, що Міноборони не може відповідати за шкоду, завдану майну позивача з вини військовослужбовців; ухвал Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2011 у справі №6-3562св11 та від 20.03.2012 у справі №5-164к12, в яких висловлено правову позицію про те, що обов’язок компенсувати шкоду, спричинену загибеллю військовослужбовця, покладено на Міноборони; ухвали ВС від 31.03.2010 у справі №6-16259св07, в якій висловлено правову позицію про те, що шкоду, завдану позивачу внаслідок вибухів боєприпасів, має бути компенсовано солідарно Міноборони та військовою частиною.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника залізниці, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата в господарських справах, Судова палата в цивільних справах та Судова палата в кримінальних справах уважають, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що залізниця звернулася з позовом про стягнення солідарно з в/ч А-0829 та Міноборони матеріальної шкоди у розмірі 1566674,65 грн., завданої внаслідок вибухів артилерійських і ракетних снарядів поблизу с.Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.
На обгрунтування розміру збитків залізниця посилалася на висновок судово-бухгалтерської експертизи, згідно з яким документально підтверджено витрати залізниці внаслідок пожежі, спричиненої вибухами артилерійських і ракетних снарядів на військових складах в/ч А-2958, на загальну суму 1566674,65 грн.
Відповідно до ст.1174 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Вироком Військового суду Дніпропетровського гарнізону від 24.11.2008 у кримінальній справі №1-1/2008 встановлено вину посадових осіб в/ч А-2985 у вибухах поблизу с.Новобогданівка, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності.
Отже, вироком установлено факт того, що вибухи боєприпасів поблизу с.Новобогданівка сталися з вини посадових осіб Міноборони.
За змістом чч.1, 5 ст.1187 ЦК, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин і т.ін., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка провадить діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 170 ЦК передбачено, що держава набуває та здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 3 закону «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міноборони є центральним органом виконавчої влади і військового управління, в підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили.
На Міноборони як центральний орган управління Збройними силами покладено обов’язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, у тому числі в разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних сил особовим складом та його підготовку.
Відповідно до ст.14 закону «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління
Згідно з пп.«ж» пп.3 п.4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента від 21.08.97 №888/97 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Міноборони відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
За приписами ст.1 закону «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно — це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил. До військового майна належать, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси.
Статтею 2 закону «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що Міноборони як центральний орган управління Збройних сил здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами, в тому числі в разі їх розформування.
Отже, обов’язок держави компенсувати шкоду, завдану майну інших осіб унаслідок вибуху боєприпасів у мирний час, та шкоду, заподіяну в результаті незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міноборони як на уповноважений орган державного управління.
Враховуючи те, що спір між ДП «Придніпровська залізниця» та Міноборони про компенсацію майнової шкоди, заподіяної внаслідок вибухів боєприпасів на військових складах в/ч А-2985, було вирішено у справі №45/421 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є судове рішення, яке набрало законної сили, ВГС обгрунтовано припинив провадження на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК.
З огляду на викладене висновок ВГС у справі грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених фактичних обставин.
Відповідно до ч.1 ст.11126 ГПК Верховний Суд відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
За таких обставин Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах та Судова палата у кримінальних справах ВС відмовляють у задоволенні заяви про перегляд постанови ВГС від 5.05.2014 у справі №922/951/13-г.
Керуючись стст.11123, 11124, 11126, 11128 ГПК, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата у кримінальних справах ВС
ПОСТАНОВИЛИ:
Відмовити в задоволенні заяви ДП «Придніпровська залізниця» про перегляд постанови ВГС від 5.05.2014 у справі №922/951/13-г.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.