Закон і Бізнес


Процессуальная психология

Юристы обсудили тонкости уголовного производства


Военный прокурор убежден в том, что защитникам пригодится знание особенностей психологии клиентов.

№51 (1193) 20.12—26.12.2014
ЕКАТЕРИНА БЕЛЯЕВА
4234

Применение Уголовного процессуального кодекса требует от участников процесса не только глубоких правовых знаний, но и ориентации во многих аспектах человеческой деятельности. Одним из них является поведенческая психология, знание которой может пригодиться не только при построении продуктивного взаимодействия, но и при выявлении скрываемой информации. Ввиду этого юристы наконец отвлеклись от критики законодательства и перешли к обсуждению нюансов его применения.


Психологія захисту

На ІV щорічному зимовому форумі, ініційованому Асоціацією адвокатів України, правники розглянули складні питання кримінального права та процесу. У рамках заходу були висвітлені практичні аспекти діяльності захисника та поставлені конкретні, а іноді й незручні запитання.

Відкрив форум заступник військового прокурора регіону — начальник слідчого управління військової прокуратури Центрального регіону Андрій Шошура. Він розповів про специфіку розслідування військових злочинів, яка полягає в необхідності вивчення великої кількості нормативних актів, що регулюють відносини у військовій царині.

Крім цього, захиснику, який вступає у провадження, відкрите військовою прокуратурою, слід ураховувати особливості суб’єкта злочину, а також середовище, в якому той перебуває. Цікавим, наприклад, є те, що в присутності військових цивільній особі не слід тримати руки в кишенях, або те, що цивільній особі не варто проходити перед солдатами вишуканими строєм. Такі поведінкові прорахунки можуть негативно позначитися на авторитеті адвоката.

Ще одним важливим нюансом є військовий корпоративізм, який повсякчас стає на заваді отриманню правдивої інформації стосовно події злочину.

Таке піклування з боку військової прокуратури спонукало присутніх до запитання «а скільки разів адвокат брав участь у подібних провадженнях». Виявилося, що статистика спікеру не відома, однак він запевнив, що такі випадки були.

Втім, запевнення виглядало непереконливим, особливо в світлі того, що практично всі провадження військової прокуратури закінчуються угодою про визнання підозрюваним вини. Цю ситуацію, яскраво відображену в запитанні із залу «Що ви там з ними робите?», прокурор пояснив тим, що, як правило, військові злочини мають свідків і підозрюваний, розуміючи це, воліє укласти угоду, яка дозволить йому сподіватися на найнижчу міру відповідальності. Уся справа в знанні психології, упевнений А.Шошура.

Перехресний допит

Підтвердив важливість знання психології при провадженні професійної діяльності й адвокат Ярослав Зейкан. Він розповів про особливості проведення перехресного допиту. Цей вид допиту промовець порівняв з мистецтвом, яким, на його думку, здатен оволодіти далеко не кожний захисник. Однак є кілька прийомів, якими Я.Зейкан поділився зі своїми колегами.

Найпоширеніший прийом називається «принципом петлі» й полягає в тому, що кожне наступне запитання містить частину попереднього. Зав­дяки цьому прийому опосередковано вдається встановити інформацію, яку особа або бажає приховати, або не вважає за важливу.

Ще один прийом — контрольовані питання, який полягає в ставленні їх таким чином, щоб опитуваний мав змогу відповідати лише «так» або «ні». Завдяки цьому адвокат може самостійно викласти свою версію події.

Правило першого й останнього фактів — перший та останній факти запам’ятовуються найбільше, тому допит слід будувати таким чином, щоб важливі запитання прозвучали на початку або наприкінці.

Я.Зейкан попередив, що перехресний допит доцільно проводити тільки відносно того процесуального учасника, який володіє необхідною для захисту інформацією. В іншому випадку результати допиту не справлять на суд очікуваного враження.

Проблеми права на захист

Окрім порад стосовно проведення перехресного допиту, Я.Зейкан відзначив, що, реформуючи царину захисту, необхідно внести зміни до КПК та надати адвокату право виступати з промовою не лише наприкінці судового засідання, а й на його початку, коли доцільно висловити своє непогодження з обвинувальним висновком.

Окремо була розглянута ст.315 КПК, яка регламентує автоматичне продовження тримання під вартою під час підготовчого засідання. Ця стаття суперечить міжнародним нормам і гарантіям, викладеним, наприклад, в ст.5 п.3 рішення ЄСПЛ у справі «Тайс проти Румунії» (Tase v. Romania).

Не залишилася поза увагою й ст.331 КПК, в якій також іде мова про продовження запобіжного заходу. У ній закладена можливість зловживання, в разі якщо суддя вимагає доказів відсутності ризиків зміни особою свого місцеперебування. Натомість мова має йти про докази наявності таких ризиків.

Інші аспекти проблем захисту висвітлив заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Станіслав Кравченко.

Доповідь судді враховувала вимоги ст.52 КПК, яка дає вичерпний перелік випадків, у яких участь захисника є обов’язковою. На жаль, припису про обов’язковість не завжди додержується служителями Феміди в тому розумінні, яке заклав законодавець.

Так, у разі, коли підсудний не може бути доставлений у судове засідання (як правило, мова йде про касаційну інстанцію, яка розташована в столиці, а подія злочину відбулася в іншому місті), а захисник не бажає подорожувати власним коштом, суд вимушений запрошувати безоплатного захисника. Таким чином виникає прецедент заміни адвоката за згодою (або навіть без такої) підсудного.

Інша проблема має місце при участі захисника в провадженні, відкритому щодо неповнолітньої особи. Тут питання полягає в тому, чи повинен бути замінений безоплатний захисник у разі, коли особі за час розгляду справи в суді виповнилося 18 років.

Ці та інші проблеми будуть відображені в узагальненні ВСС, яке має з’явитися на офіційному сайті суду вже на цьому тижні.