Эстафета из трех звеньев,

или Какая система правосудия будет ожидать страну на финише реформы?

Реформирование судебной власти длительное время стремится выйти за пределы обсуждений и замечаний и воплотиться наконец в жизнь. Впрочем, в последнее время сущность превращений отождествляется у многих специалистов с призраком: все о ней говорят, но немногие ее видят. Чтобы поставить все точки над «і», Председатель Верховного Суда Ярослав Романюк собрал круглый стол, чтобы донести до общества обобщенное виденье судебной реформы. Поддержку своих идей глава ВС искал среди западных коллег, которые положительно восприняли идею трехзвеньевой системы правосудия.

Останній крок зроблено

Відкриваючи захід, Я.Романюк не без жалю зазначив, що проект «Посилення незалежності, ефективності та професіоналізму судової влади в Україні», який здійснювався за фінансової підтримки уряду Швеції, добіг свого кінця. Власне, цей круглий стіл стосовно зміни правового статусу ВС і став останнім заходом у рамках цього проекту.

Ідея реформування судової влади, за твердженням Я.Романюка, не є примхою законників, а являє собою історично зумовлений процес розвитку кожної країни. Як саме повинні змінюватися й розвиватися суспільство та судова система — питання, на думку Голови Суду, досить філософське. Втім, розвиток і реформування, на його переконання, повинні відбуватися не по колу, а по спіралі.

«Європейська комісія з ефективності правосуддя в рамках підготовки своєї доповіді про системи правосуддя в країнах Європи так і не змогла сформулювати єдиної класифікації європейських судових систем», — повідомив Я.Романюк, зауваживши, що розвинені держави ЄС, такі як Німеччина, Франція та Велика Британія, продовжують удосконалювати свої системи судоустрою. Серед переваг такого постійного вдосконалення очільник найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції назвав прагнення до підвищення ефективності роботи, зменшення вартості правосуддя та покращення його якості.

Немаловажним є й надання більших можливостей громадянам для альтернативного вирішення спорів. Як приклад Я.Романюк навів британців, які обзавелися найвищою судовою інстанцією лише 5 років тому. Тоді створенню Верховного суду передували численні фахові дискусії в колах судових лордів, діячів університетів та видатних представників англійської юридичної науки. Усі вони були зацікавлені в законодавчому закріпленні меж майбутньої діяльності ВС та його взаємодії з вищими судами королівства.

Я.Романюк наголосив, що подібні трансформації неможливі без наявності «геніальних політиків, яким був Тоні Блер». «Саме тодішній прем’єр-міністр відчув момент (чи взагалі передбачив його), коли суспільство було готове до трансформацій. Тоді Т.Блер наважився передати важелі розробки відповідної реформи в руки досвідчених фахівців і професіоналів, науковців і експертів», — зауважив Голова ВС. Такий підхід, на його думку, не лише допомагає подолати «психологічне відчуження», яке давно виникло у відносинах між фахівцями-теоретиками та фахівцями-практиками, а й сприяє подоланню прірви, відомої, напевно, у кожній країні, між юридичною теорією та практикою.

Взагалі під час усієї дискусійної платформи Я.Романюк постійно нагадував присутнім, що Україна свій політичний та соціально-економічний шлях уже обрала. Цей шлях — євроінтеграція. За твердженням господаря заходу, інтеграція передбачає неухильне шанування всіх громадянських прав, викладених у Загальній декларації прав людини. І саме цей документ уже понад півстоліття слугує взірцем гідності для більшості країн світу.

Я.Романюк переконаний, що українська спільнота досить яскраво демонструє як свою політичну волю до змін, так і потребу в них. Отже, як колись відбулось у Британії, момент для України настав. І цей шанс суспільство й законодавець не повинні прогавити. Та й дійсно, чому, прямуючи великими кроками до світлого майбутнього, країна має зненацька загальмувати й не наважитися зробити останній (нелегкий та не всім зрозумілий), проте такий потрібний крок?

Зауваження — не в докір

Те, що європейське співтовариство налаштоване на співпрацю із судовим корпусом України, підтвердили іноземні гості заходу. Так, представниця секретаріату Ради Європи Ліліт Данегян запевнила, що ЄС готовий запропонувати свої знання та досвід для ефективного вдосконалення судової влади в Україні. Натомість, незважаючи на позитивну динаміку й налаштованість вітчизняної Феміди на зміни, РЄ через юридичні висновки Венеціанської комісії висловила принципові зауваження до чинного закону «Про судоустрій і статус суддів» у частині статусу й повноважень ВС. Адже без унесення до Конституції відповідних змін його нинішній правовий статус не зможе забезпечити функціонування єдиної судової системи.

Л.Данегян переконана, що зміна статусу ВС просто необхідна: «Конституція має так визначити повноваження ВС, щоб вони дозволили йому як найвищій судовій установі забезпечити єдине функціонування законів. Отже, зміни до ст.125 Основного Закону мають бути внесені якнайшвидше». На думку Венеціанської комісії, створення 3 видів юрисдикції, очолюваних трьома касаційними судами, незалежними один від одного, може призвести до численних і складних колізій. У висновку зазначено, що «повноваження ВС обмежено справами, в яких заявлено конфлікт між різними рішеннями одного вищого суду або рішеннями різних вищих спеціалізованих судів. Фактично для того, щоб ВС отримав право на розгляд справи, мають бути виявлені розбіжності в уже ухвалених рішеннях. Це далеко від ідеї найвищого судового органу, який зазвичай дає прецедентне тлумачення закону й у такий спосіб готує підгрунтя для однакового застосування закону всіма судами».

Долучитися до дискусії мали змогу народні депутати, представники Адміністрації Президента та міністр юстиції. Втім, скористатися нагодою поспілкуватись із законниками в тісному колі більшість запрошених бажання не виявили. Тільки народний депутат Наталія Агафонова знайшла вільну хвилину й долучилася до дискусійної платформи. За її твердженням, саме напрацювання учасників таких форумів мають бути підставою для підготовки законодавчих змін, у тому числі й щодо зміни правового статусу ВС. Нардеп також повідомила, що Комітет Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя, членом якого вона є, й у новому складі продовжить роботу над підготовкою відповідних новацій.

Радикальні перетворення

Основною тезою запропонованих ВС змін судоустрою є відмова від 4-ланкової системи й перехід до 3-ланкової. «Необхідність змін викликана тим, що модель, запропонована в чинній Конституції, виявилась очевидно малоефективною. ВС жодним чином не заперечує спеціалізації суддів у судовому процесі», — наголосив Голова ВС, зауваживши, що українські суди мають стати судами права, а не судами факту. На його думку, модель нинішньої судової системи є надто розгалуженою, малозрозумілою та малодоступною для пересічного громадянина та ще й відчутно витратною для бюджету.

Окремо Я.Романюк зупинився на доцільності й виправданості існування в сучасних реаліях господарської ланки судочинства. За його словами, господарські суди нині розглядають менш ніж 4% справ від загальної кількості в системі. Разом з тим фінансування юрисдикції здійснюється на вищому рівні й не зов­сім відповідає навантаженню. До того ж більшість справ господарського процесу (а саме 60%) випливає з договірних зобов’язань. «Яких окремих та вузьких знань потребує розгляд таких справ? Усі вони так чи інакше розглядаються в площині цивільного законодавства», — наголосив очільник ВС. 5% справ у господарському судочинстві становлять справи про банкрутство. Це, на переконання Я.Романюка, чи не єдина вузька проталина, яка виправдовує існування господарських судів. Навіть спори щодо визнання прав інтелектуальної власності й суміжних прав не додають потрібної статистики. «За цей рік судами України було розглянуто лише 352 справи щодо захисту інтелектуальної власності. Чи потрібно для цього тримати цілу юрисдикцію?» — звернувся доповідач до присутніх. Він також зауважив, що «ідея створення господарської юрисдикції наразі повністю спотворена».

Своє ставлення у ВС склалося й до «адміністративників», рішення яких останнім часом зводяться до спонукання сторін виконувати зобов’язання, що, за твердженням Я.Романюка, належить до компетенції фіскальних органів, та жодним чином не суддівських. Серед парадоксів адміністративного судочинства Я.Романюк виокремив нездорову тенденцію до збільшення позовів держави проти громадян. У такий спосіб відбувається штучне збільшення навантаження на суди.

Підтримка прийде із Заходу

Підсилити своє бачення реформування судової влади в розрізі зміни (або повернення) повноважень ВС голова установи вирішив шляхом диспуту з колишнім головою Верховного суду Австрії Ірмад Грісс. На думку іноземної колеги, без внесення радикальних змін до Конституції глибинні перетворення у сфері судочинства неможливі. Тим паче що статус найвищої судової установи має бути прописаний окремим розділом в Основному Законі. «Будь-яке втручання парламенту в його повноваження, припинення їх через прийняття законів не відповідає європейським стандартам у сфері правосуддя», — наголосила І.Грісс. Вона повідомила, що в Австрії діють 3 касаційні інстанції: Конституційний, Вищий адміністративний та Верховний суди. Саме ВС Австрії є останньою інстанцією в розгляді цивільних і кримінальних справ. Водночас досвідчена суддя підкреслила важливість участі найвищого судового органу в процесі внесення змін до чинного законодавства, що стосуються функціонування судової системи. Адже верховний суд будь-якої країни представляє інтереси громадян і всього суспільства, тож його думку обов’язково має чути законодавець, переконана екс-голова ВС Австрії.

І.Грісс також наголосила, що верхов­ний суд не можна розпустити шляхом ухвалення відповідного закону. «У країні повинен відбуватися чіткий поділ владних повноважень. Парламенту немає сенсу втручатися в роботу найвищого органу судової влади. Завдання політиків мають пролягати в трохи іншій площині», — переконана австрійка. Однак певні зауваження виникли в іноземного експерта до текстів судових рішень, які виготовляє як апеляційна, так і касаційна інстанція. «Якщо ви обдумали певну річ, розібрались із суттю правовідносин та тією проблемою, що виникла в сторін, то зовсім нескладно написати рішення зрозумілою для людини мовою», — зауважила доповідачка. До того ж, на думку І.Грісс, найдосвідченіші та найкращі судді мають працювати саме в судах першої інстанції. «Громадяни оцінюють роботу суддів, приходячи до місцевих судів. Саме тут вони й роб­лять висновки про якість правосуддя», — запевнила присутніх експерт.

Видаткова складова реформи

Аби монетизувати реформу та продемонструвати позитивні моменти функціонування 3-ланкової системи, координатори проекту вирішили порадитися з Міжнародним валютним фондом. Єдиним касаційним судом в Україні, на думку радника-консультанта юридичного департаменту МВФ Себастьяна Помпе, має бути саме ВС. Одночасне функціонування 4 касаційних судів, упевнений він, є занадто витратним для бюджету. «Така система, безперечно, підриває економічне відродження держави», — зауважив С.Помпе. На його погляд, окремі громадяни України не отримують належного захисту своїх прав. Тому, на переконання представника МВФ, потрібно раціонально, без надмірної політизації, але з урахуванням можливих ризиків і переваг поступово вибудовувати в Україні ту судову систему, яка відповідатиме і міжнародним стандартам, і вимогам громадянського суспільства.

Втім, аби розвіяти райдужні враження від судових систем ЄС, С.Помпе як приклад навів судову систему Італії. Там наразі «верховодять» 40 суддів, але узгодженої практики спостерігати не доводиться. Провадження в окремих справах у ВС Італії може тривати до 4 років. «За відсутності єдності судової практики громадяни можуть обрати ту ухвалу суду, яка їм більше подобається або підходить. Такий собі принцип меню в ресторані», — обурювався С.Помпе. З огляду на це він порадив українським законникам прагнути до єдності та консолідації.

Взагалі всі запрошені експерти обстоювали позицію уніфікації норм міжнародного права на всій території ЄС. Цю тенденцію, на їхню думку, необхідно підхопити й українській Феміді. Адже, обравши шлях євроінтег­рації, уникнути цього процесу просто не вдасться. Проте, попри всі обговорення й зауваження, кінцевий варіант реформи уявити собі ще досить важко. Можна тільки сподіватися, що точку зору суддівського корпусу на чолі з ВС буде взято до уваги.