Конституционное невезение
Органы, призванные разрабатывать изменения в Основной Закон, навсегда канут в Лету. А их наследие становится никому не нужным.
Чуть ли не каждый украинский Президент, придя к власти, ставил перед собой высокую цель - усовершенствовать положения Конституции. Для этого создавались соответствующие органы. Однако результаты работы каждого из них оказывались никому не нужными. А все потому, что менялся политический вектор, и, как следствие, корректировалось видение того, как обновить нормы Основного Закона.
Асамблеї більше не буде
1 грудня Президент Петро Порошенко ліквідував Конституційну асамблею, яка була створена 2,5 року тому тодішнім главою держави Віктором Януковичем. Цей спеціальний орган мав підготувати законопроект про внесення змін до Конституції. На думку деяких експертів, П.Порошенко не міг інакше вчинити, адже кожен гарант має своє бачення щодо вирішення тих чи інших проблем у державі. До речі, ще в липні координаційне бюро асамблеї прийняло рішення припинити діяльність останньої.
У членів цього органу були амбітні плани, проте реалізувати їх не вдалося. За 2,5 року відбулося лише кілька пленарних засідань «реформаторів», а в основному працювали робочі органи КА — комісії та координаційне бюро. Проте досягти згоди майже сотні представникам «президентського органу» іноді було складно: кожен з них (а до його складу входили науковці, експерти з великим багажем знань і досвіду) мав власну думку про те, які реформи потрібно проводити й без яких змін до Конституції не обійтися.
Ще на одному з перших пленарних засідань асамблеї між її членами виникла дискусія: всі зусилля необхідно спрямувати на розробку концепції внесення змін до Конституції чи можна паралельно давати оцінку та схвалювати проекти, які надходили від суб’єктів законодавчої ініціативи.
«Асамблея не може бути поза межами сьогоднішнього життя України. Ми можемо ще 1,5 року займатися концепцією, ще півроку — змінами до Конституції, а життя йтиме своїм шляхом. Асамблея має бути органом, який не стоятиме осторонь, а втручатиметься в процеси, що відбуваються в Україні, прийматиме рішення, які допомагатимуть проводити зміни, не чекаючи на розробку концепції. Не бачу тут жодних суперечностей. Не потрібно в усьому шукати провокації», — заявляв тоді голова асамблеї Леонід Кравчук.
Його опоненти були проти «фрагментарних реформ» і вважали, що спочатку необхідно підготувати концепцію, а потім на її основі розробляти відповідні законопроекти.
Рік тому асамблея закінчила підготовку проекту концепції реформування Основного Закону. Документ планували схвалити в грудні 2013 р., а після цього відправити на експертизу до Венеціанської комісії. Однак через загострення ситуації в країні задуманому не судилося здійснитися. До речі, сам проект так і не був оприлюднений. Подейкують, що не всі пропозиції, напрацьовані відповідними комісіями асамблеї, припали до душі керівництву останньої, тому в концепції врахували лише «потрібні» зміни.
Зміни на папері
Дехто з фахівців висловлює думку, що робота Конституційної асамблеї виявилася марною. Вона стала таким собі майданчиком для обміну думками. З рештою завдань «президентський орган» не впорався. Це й не дивно, зазначають експерти-конституціоналісти. Майже завжди результати роботи органів, створених для підготовки конституційних змін, виявлялися незатребуваними. Звичайно, всі ці асамблеї, комісії, ради видавали на-гора реформаторські пропозиції. Однак чи не всі вони залишалися тільки на папері.
Пригадаймо хоча б Національну конституційну раду. Створив її у 2007 р. тодішній глава держави Віктор Ющенко. Рада мала підготувати концепцію «системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин та проект нової редакції Основного Закону».
Тоді глава держави запевняв, що створення ради «не ставить за мету написати Конституцію під якусь політичну силу або політичну фігуру». Проте вже після першого засідання цього органу В.Ющенка почали звинувачувати в тому, що власні пропозиції щодо внесення змін до Основного Закону він хоче видати за колективні. Через політичні чвари діяльність і цього органу не увінчалась успіхом. Та й проіснував він недовго — 2 роки й 4 місяці. Ліквідував його наступник В.Ющенка — В.Янукович.
Конституційні тенденції
Більшість експертів уважають, що в нашій країні проведення реформ, у тому числі й конституційної, гальмується не через небажання чи брак фахівців, які б допомогли реалізувати всі запропоновані ідеї. А справа в тому, що при розробці певних змін реформатори керуються здебільшого політичною доцільністю, а не правовими принципами. Тому й виходить, що коефіцієнт корисної дії таких рад, асамблей, комісій дорівнює нулю.
Зміни ж до Основного Закону (так уже склалося в нашій країні) вносяться в революційному запалі. Згадаймо події 2004-го: після «помаранчевої революції» кулуарно обрали той проект закону щодо внесення змін до Конституції, який влаштовував політичні сили по обидва боки барикад. І хоча він і пройшов попередню перевірку в Конституційному Суді, його дещо відредагували заради досягнення політичного компромісу. Думкою представників юридичної науки, міжнародних експертів ніхто не цікавився. 8 грудня 2004 р. Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до Конституції України».
Після загострення політичної ситуації в минулому році нардепи теж удалися до кардинального кроку: у лютому 2014-го відновили дію попередньої редакції деяких норм Основного Закону — без широкого обговорення, аргументації, створення дорадчих чи консультативних органів.
Згодом парламентарі створили тимчасову спеціальну комісію з питань підготовки законопроекту про внесення змін до Конституції. У червні П.Порошенко подав до ВР проект закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування)». Однак тиждень тому відкликав його.
Виходить, питання конституційної реформи залишається відкритим. Та це ненадовго. Політики так просто не залишать «ласий конституційний шматок», завдяки якому можна попіаритися. То який ще орган створять для підготовки змін до Основного Закону? Чи, може, нарешті влада зрозуміє, що настав час припинити політичні чвари та взятися за конституційну реформу? Справжню, фахову, а не «для своїх». Відлік часу для проведення змін уже розпочався.